- •Глава 1 Поняття, предмет і система кримінології
- •§ 1. Визначення поняття кримінології як науки, її співвідношення з іншими науками
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 2. Предмет і функції кримінологічної науки
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Система та структура кримінологічних знань
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Рекомендована література
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Стан кримінологічних досліджень в Україні у радянський період
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 3. Розвиток кримінологи в Україні після здобуття державного суверенітету
- •Глава 2
- •Даних про кількість наукових розроблень на основі кримінологічних досліджень в Україні
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •§ 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Рекомендована література
- •Глава 4 Теорія злочинності
- •§ 1. Природа, сутність та поняття злочинності
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 2. Прояви злочинності: злочинний вчинок і злочинна діяльність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1 Леонтьев а. Н. Зазнач, праця. — с. 102.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Порівняння значень показників рівня та інтенсивності злочинності по групі областей у 2002 р.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Латентна злочинність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 Рекомендована література
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •§ 1. Детермінація та причиність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 2. Детермінація злочинності та злочинних проявів: структура, взаємозв'язок, відмінність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •1 Костенко а. Н. Принцип отражения в криминологии. — к., 1986. — с. 12-17.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Рекомендована література
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •§ 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 2. Соціальна типологізація особистості. Типологічні ознаки особистості злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •Показники фізичного здоров'я.
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 4. Кримінологічна класифікація та типологія осіб, які вчиняють злочини
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 Рекомендована література
- •Глава 7 Умови та механізм злочинного прояву
- •§ 1. Поняття та структура механізму злочинного прояву
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 2. Криміногенна орієнтація
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Рекомендована література
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •§ 1. Сутність, поняття, види
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 2. Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 3. Суб'єкти діяльності та заходи щодо запобігання злочинності та злочинним проявам
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Сім'я, громадські релігійні організації.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Поняття та система управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 2. Види та функціональне призначення
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 4. Теоретичні засади кримінологічного планування
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Рекомендована література:
Глава 2
Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
І раптом, на початку 1929 р. спочатку в Росії, а згодом і в Україні, кримінологічні дослідження були піддані ніщивній критиці за «неоломброзіанські викривлення», поширення теорії факторів злочинності в «її соціально-біологічному або біосоціаль-них варіантах», інші буржуазні прояви, несумісні з марксистського наукою. Сигналом для цієї критичної атаки вважається стаття співробітника Комуністичної академії в Москві С. Булатова в журналі «Революция права» (№ 1, 1929) під голосною назвою «Возрождение Ломброзо в советской криминологической литературе». Автор статті дуже різкими виразами і оцінками розкритикував окремі положення та висновки праць кримінологів, у тому числі відомих, щодо деяких рис злочинців біологічного походження та їхнього місця в обумовленні злочинів. Потім через кілька місяців, у Комуністичній академії було зібрано диспут з питань вивчення злочинності в СРСР, який виявився не науковою дискусією, а однобічною партійно-ідеологічною «розборкою» (за нашими відомостями жоден із критикованих авторів не виступав). Диспут прийняв рішення (?!) про визнання роботи кримінологічних установ (не окремих авторів — ?!) незадовільною через допущення у розробленні проблеми злочинності «біологізатор-ства» та «вульгарного соціологізму». Працівників кримінологічних установ було обвинувачено в ігноруванні «класового підходу в поясненні злочинності та її причин».
Невдовзі подібну акцію у вигляді республіканської конференції з питань методології вивчення злочинності було проведено в Україні, де також негативно оцінили дослідження українських кримінологів, які допустили «догматизм, аполітизм, буржуазний формалізм».
Зовсім скоро почалися суто адміністративні заходи: спочатку перегляд, а потім скорочення тематики досліджень, штату працівників і фінансування кримінологічних установ. Згодом, знову ж таки владними структурами, а не вченими, було визнано недоцільність наукового розроблення кримінологічних проблем взагалі, кримінологічні установи ліквідовано, а на їхніх залишках створено підрозділи, переорієнтовані на іншу тематику. На цій «хвилі», як зазначалося, у 1931 р. було ліквідовано Всеукраїнський інститут вивчення злочинності. Наукове розроблення про-
58
блем вивчення злочинності та її причин вольовими владними рішеннями було фактично зупинено. Більше того, ряд провідних кримінологів було піддано кримінальним репресіям і вислано до виправних таборів, де вони могли «вивчати злочинність» нібито із середини.
Наведені тут факти не є новиною. їх досить детально описано у радянській літературі 60-80-х років, а в незалежній Україні — у працях І. М. Даньшина. Проте справжні причини та політико-ідеологічні передумови фактично владного розгрому в Радянському Союзі на початку 30-х років кримінологічної науки і практики, на наш погляд, чітко і недвозначно ще досі не висвітлено, принаймні в працях українських авторів.
Із середини 60-х років, коли поновилися наукові розроблення у радянській кримінології, настійливо і послідовно провадилася думка, що причиною зазначених репресивних дій влади були методологічні, концептуальні збочення самих кримінологів, які не могли, мовляв, не викликати в ті часи відповідної реакції влади. В одній із перших кримінологічних праць 60-х років головним недоліком праці кримінологів 20-х років визнавалися «серйозні помилки та викривлення ідеологічного характеру»1. У підручнику «Криминология» 1976 р. про зазначені репресії зазначалося, що «причинами цього були серйозні методологічні помилки у ряді кримінологічних досліджень 20-х років, пов'язаних, в основному, із біологізацією причин злочинності»2. Критика з приводу «нео-ломброзіанських викривлень», «соціобіологічних збочень», «вульгарного біологізаторства» тощо у ряді нових праць була настільки гострою і наполегливо повторюваною, що складалося враження, ніби її автори і нині доводять свою «непримиренну позицію» та непричетність до подібних «ідеологічних збочень». Так, відомий російський кримінолог О. С Шляпочніков, який за наукові праці 20-х років сам був підданий репресіям та пробув чимало в таборах, висвітлюючи у 1977 р. дослідження причин злочинності у 20-х роках, зробив на трьох сторінках тексту на адресу їхніх авторів півде-
1 ГерцензонА. А. Введение в советскую криминологию / Пер. та виділення авт. — М„ 1965. — С 93.
2 Криминология: Учеб. — М., 1976. — С. 19.
59