30.Попит на гроші та фактори, що впливають на зміну попиту на гроші.

Теорія попиту на гроші базується на рівнянні обміну Фішера, яке аргументує пряму залежність між кількістю необхідних для обігу грошеи і швидкістю їх обігу, та абсолютним рівнем цін і реальним обсягом виробництва, Одним із припущень цієї теорії є положення, що індивідууми потребують грошей тільки для поточних операцій, тобто купівлі товарів та послуг. Монетарна теорія розглядає багатство як один із визначальних чинників на гроші. У працях Кейнса розроблена методологія оцінки попиту на різні форми багатства. Гроші - це тільки одна з різноманітних форм багатства. Попит на гроші являє собою попит на одну з можливих форм багатства, а саме на ту яку індивідууми мають намір зберегти у грошовій формі. Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари, існують два мотиви сукупного попиту на гроші : попит на гроші для трансакцій і попит на гроші як на активи. Попит на гроші залежить від економії змінників: рівня цін (інфляції), реальних доходів і норми %. Номінальний попит - це така кількість грошей, яка необхідна економічним агентам .для задоволення особистих та виробничих потребі Попит на гроші - це попит на реальні грошові залишки, або це величина грошових залишків, визначена з урахуванням їхньої купівельної спроможності. Фактори: зростання доходу, зростання цін, зміна в періодичності виплати з/п, час що відводиться на оплату рахунків, доступність кредиту для населення.

31.Україна і її співпраця з міжнародними валютно-фінансовими

організаціями.

32.Валютне регулювання вУкраїні. Основні напрямки і механізм здійснення.

33.Процент за кредит, його суть. Норма проценту і фактори, що на неї впливають.

Рух позичкового капіталу характеризується тим, що в підсум­ку цей капітал приносить його власникові прибуток у вигляді відсотка. Відсоток (лат. рго сепііші — на сто) являє собою плату позичальника кредитору за надані в його розпорядження гроші або матеріальні цінності. Відсоток виступає платою за спожив­ну вартість позичкового капіталу, тобто за його здатність прино­сити прибуток. У зв'язку з цим відсоток є ірраціональною фор­мою ціни позичкового капіталу.Відсоток, який приносить позичковий капітал своєму власникові, становить тільки частину додаткового продукту. Другу частину ста­новить той додатковий продукт, який привласнює підприємець, ка­піталіст. Розподіл додаткового продукту на дві частини закріплений У термінах: позичковий відсоток і підприємницький дохід. Співвід­ношення між ними в межах вартості додаткового продукту може бути різним. Теоретично позичковий відсоток може коливатись від ну­ля до вартості всього додаткового продукту, отриманого за допомо­гою використання позичкового капіталу. Але крайні межі цього співвідношення практично виключаються, бо в цьому випадку еко­номічний інтерес одного із суб'єктів кредитних відносин нехтується (зникає), а це унеможливлює самі ці відносини. Відсоток завжди має свій певний розмір, але в практиці кре­дитних відносин зазвичай користуються його відносним вира­женням, що визначається через норму відсотка. Вона являє со­бою відношення суми грошей, виплачених у вигляді відсотка, до суми грошей, відданих у позику. Це відношення розраховується за певний період, але найчастіше за рік.

Сама норма відсотка може бути різною, оскільки цс залежить від безлічі конкретних умов надання позики. Проте залежно від способу визначення розрізняють два її види.

1. Ринкова норма відсотка — це та його норма, що склада­ється на ринку позичкових капіталів на конкретний період часу. Вона відбиває загальну кон'юнктуру ринку, а певною мірою і очікування суб'єктів кредитних відносин. 2. Середня норма відсотка. Вона відображає середню норму відсотка за відносно великі відрізки часу і дає змогу виявити дов­гострокові тенденції зміни в кон 'юнктурі на ринках позичкових капіталів та зміни в економіці країни в цілому. На норму відсотка впливає багато чинників серед яких можна назвати: загальний стан економіки, кон'юнктуру ринку, тенденції розвитку світової економіки, політичну ситуацію в країні та інші зміни, що відбуваються у виробництві і суспільстві в цілому. Од­нак, серед усіх цих чинників можна виокремити й найбільш істо­тні, які особливо сильно впливають на норму відсотка. До числа таких чинників зараховують:

1. Загальні розміри і динаміку грошових нагромаджень насе­лення. Цей чинник впливає на ресурсну базу кредитних установ і створює умови для зниження або підвищення процентної ставки за кредитами. 2. Стан економіки, обумовлений насамперед темпами промис­лового і сільськогосподарського виробництва. Динаміка цих змін визначає попит на капітал і\тим самим істотно впливає на ставку відсотка. 3. Ринкова кон'юнктура і характер ринкових коливань. Даний чинник обумовлює загальні параметри змін у нормі відсотка, оскільки стан ринку істотно впливає на виробництво, а через ньо­го і на попит на позичковий капітал.

4. Темп інфляції і політика уряду та центрального банку щодо забезпечення стійкості національної валюти.