2. Рушійні сили, позитивні та негативні наслідки глобалізації Передумови (рушійні сили) глобалізації

Виробничі, науково-технічні та технологічні

• Стрімке зростання масштабів виробництва.

• Перехід до більш ефективного технологічного способу виробництва.

• Поява якісно нового покоління засобів транспорту і зв’язку та їхня уніфікація.

• Швидке розповсюдження знань внаслідок наукового чи інших видів інтелектуального обміну.

• Стрімке скорочення завдяки передовим технологіям транспортних, телекомунікаційних витрат на обробку, зберігання та використання інформації, що сприятиме глобальній інтеграції національних ринків.

Організаційні

• Виробничо-господарські форми міжнародного підприємництва, у першу чергу, ТНК.

• Діяльність міжнародних організацій, зокрема ООН, МВФ, Світового банку.

Економічні

• Лібералізація торгівлі товарами та послугами.

• Високий рівень концентрації та централізації капіталу, стрімке зростання похідних фінансових інструментів, скорочення терміну здійснення міжвалютних угод.

• Запровадження з боку міжнародних організацій єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до фіскальної, регіональної, аграрної, антимонопольної політики.

• Посилення тенденції до уніфікації та стандартизації (на технологію, екологію, бухгалтерську та статистичну звітність).

Позитивні наслідки глобалізації

• Поглиблення спеціалізації та МПП.

• Забезпечення економії на масштабах виробництва, що потенційно знижує витрати та сприяє стійкому економічному розвитку.

• Зростання виграшу від торгівлі внаслідок залучення всіх зацікавлених сторін.

• Стимулювання міжнародної конкуренції та розвиток НТП і НТР.

• Підвищення продуктивності праці у глобальному масштабі.

• Надання додаткових можливостей національним економікам для користування більш значним обсягом і дешевшими фінансовими ресурсами.

• Консолідація ресурсів, що надає можливість вирішення проблем всепланетарного масштабу.

• Кінцевою метою має стати підвищення добробуту населення планети в цілому.

Негативні наслідки глобалізації

• Переваги глобалізації розподіляються вкрай нерівномірно між країнами світу.

• Поглиблення конфліктів на регіональному, національному та міжнародному рівнях.

• Нерівномірність розподілу переваг у розрізі окремих галузей національних економік.

• Імовірна деіндустріалізація національних економік.

• Імовірність контролю над окремими національними економіками з боку ТНК, держав-кредиторів.

• Ймовірність дестабілізації фінансової сфери, потенційна регіональна чи глобальна нестабільність.

• Зростання зовнішніх боргів, передусім, перед міжнародними фінансовими організаціями, що перешкоджає подальшому економічному прогресу.

• Зростання безробіття у глобальних масштабах.

3. Глобальні проблеми мев і сг

Глобалізація світогосподарських зв’язків загострює глобальні проблеми людства, які можна визначити як комплекс зв’язків і відносин між державами й соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн світу і можуть бути вирішені лише внаслідок їхньої взаємодії.

Глобальні проблеми – сукупність життєвоважливих проблем, від розв’язання яких залежить подальший соціально-економічний прогрес людства в сучасну епоху.

Критерії зарахування до глобальних проблем:

• Планетарний характер проблем, їхній вплив на всі народи світу та групи країн, що їх представляють.

• Необхідність докладання загальних зусиль усіх держав до їхнього розв’язання.

• Вплив проблеми як детермінанти розвитку економічного та соціального життя в усіх регіонах світу.

• Невирішеність проблеми призводить до подальшого регресу виробничих сил та умов життя усієї цивілізації.

Становлячи наслідок (а не просту суму) усього попереднього розвитку людства, глобальні проблеми виступають як специфі­чне породження саме сучасної епохи (а не минулих епох), як наслідок неприпустимої нерівномірності соціально-економічно­го, політичного, науково-технічного, екологічного й культурного розвитку в умовах якісно нової, своєрідної історичної ситуації. Усі глобальні проблеми сучасності взаємозалежні, взаємозумовлені, й ізольоване їхнє вирішення неможливе.

Глобальні проблеми характеризуються певною «ієрархією», тобто пріоритетністю одних стосовно інших, їхньою співпідпорядкованістю. Без’ядерний, ненасильницький світ є не тільки вищою соціальною цінністю, а й необхідною попередньою умовою вирішення всіх інших глобальних проблем. Адже приведення в дію всього 5 % нині існуючого у світі ядерного потенціалу дос­татньо, щоб трапилася невиправна екологічна катастрофа.

Усі глобальні проблеми (звичайно, умовно) можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні й екологічні.

Найнебезпечнішими для людства є політичні проблеми: а) війни і миру, «гонки» озброєнь у глобальному масштабі; б) економічного й полі­тичного протистояння Сходу та Заходу, Півночі та Півдня; в) вирішення регіональних релігійних і військово-політичних конфліктів у Європі, Азії й Африці.

На друге місце вийшли екологічні проблеми: знищення природних ресурсів; забруднення навколишнього середовища; збіднення генофонду Землі.

Різноманітними в різних регіонах світу є демографічні проблеми. Для країн третього світу характерний "демографічний вибух", а в розви­нених країнах спостерігаються старіння й депопуляція населення.

Численні соціальні проблеми (охорона здоров'я, освіта, наука, куль­тура, соціальне забезпечення) вимагають для свого вирішення великої кі­лькості коштів і підготовки кваліфікованих спеціалістів.

За останні два десятиріччя найбільших успіхів людство досягло у ви­рішенні глобальних економічних проблем — сировинної й енергетичної. Проте, у багатьох районах світу ці проблеми, так само, як ще одна економічна проблема — продовольча, є дуже гострими.

Усе більшої актуальності набувають такі міжгалузеві проблеми, як освоєння світового океану та мирне освоєння космосу.

Зрозуміло, що будь-яка класифікація глобальних проблем не може бути вичерпною й абсолютно об'єктивною. Це пояснюється тим, що біль­шість проблем мають і політичні, і соціальні, й економічні корені і тісно взаємопов'язані. Так, зменшення витрат на гонку озброєнь дасть змогу роз­в'язати соціальні, екологічні й інші проблеми. Зменшення матеріало- та енергомісткості продукції сприятиме вирішенню не лише економічних, а й екологічних проблем.