1.3. Особливості мікрокредитування банківськими установами

Ефективна діяльність підприємств малого та середнього бізнесу, забезпечення стабільного зростання, підвищення рентабельності i конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки значною мірою визначається обсягом кредитування в цей сектор, що є одним з важливих чинників, що підтримують та розвивають бізнес. У зв'язку з цим важливу роль відіграє розробка ефективної програми кредитування.

Кредит, що його потребують на сьогоднішній день багато малих і середніх підприємств та фірм є однією з складових частин загальної стратегії i темпів розвитку. Такий кредит спрямований на підтримку діяльності, надає "друге дихання" бізнесу.

Весь комплекс робіт щодо розробки та реалізації такої програми підтримки малого і середнього бізнесу з боку банківської системи потребує досить глибоких знань теорії i практики прийняття рішень та методів кредитування.

Важливими видами нерівних умов ведення бізнесу визначається прийняття місцевою владою рішень на користь конкурентів, а також пільговий доступ до кредитних pecypciв та клієнтів. Кожен четвертий керівник вважає, що підприємницький клімат у його місті сприяє інвестиціям та розвитку бізнесу, i лише кожен п'ятий зауважив, що i органи влади забезпечували piвні умови для ведення бізнесу.

Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками i клієнтами мають принципи банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості i повернення означає, що позика має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк тобто вона конкретизує повернення кредиту в певний час.

Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позик, оскільки одним iз pecypcів кредитування є повернені позики. Також це пов'язано з тим, що банку найчастіше не вигідно кредитувати на короткий термін i мати від цього маленькі прибутки. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позиками у прострочену. При порушені строків повернення i наявності прострочених позик нові кредити, як правило, не надаються. Тобто погана кредитна історія не дозволить клієнту знов отримати в керування певну суму грошей [12, c.45].

Цільовий характер кредитування припускає вкладання позикових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило, на конкретну ціль (що фіксується ще на етапі подання клієнтом заяви про надання кредиту), тобто клієнт повинен заздалегідь сформувати co6i чіткі цілі, щодо використання pecypciв, а не тому що у нього виникла негайна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позики, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Принцип забезпеченості має захистити інтереси банку i не допустити збитків від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності позичальника. Biн означає, що проти заборгованості за позиками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов'язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

Здійснення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам й умовам.

Позики надаються всім суб'єктам господарюванням незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту приймаються колегіально (кредитним комітетом (комісією банку, філії) й оформляються протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритет напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо. Якщо частка кредитів у загальному обсязі робочих активів банку становить до 30%, це означає, що банк проводить досить обережну кредитну політику i забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому paзі банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення між кредитами i робочими активами більш бажане для новоствореного банку, який ще не має достатнього досвіду кредитної роботи.

Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки встановлюють комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням позики i контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.

Загалом рівень процентної ставки залежить від наступних факторів: облікова ставка центрального банку; рівень інфляції; строк позики; ціна сформованих pecypcів; ризик; розмір позики; попит на банківські позики; якість застави; зміст заходів, що кредитуються; витрати на оформлення позики i контроль; ставка банку-конкурента; характер відносин між банком i клієнтом; норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позиками є взаємозв'язаним, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Такий показник як інфляція впливає як на облікову ставку Центрального банку, так i на ставки процента за позиками комерційних банків. Незважаючи на те, що Центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний фактор. Річ у тім, що облікова ставка Центрального банку не змінюється часто, тому в періоди між її змінами i при інфляційній активності у комерційних банків виникає потреба враховувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою.

Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позиками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит. Така залежність обумовлена двома причинами.

По-перше, при тривалішому терміні позики більшим є ризик втрат від неповернення боргу i від знецінення коштів, переданих у позику у зв'язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці.

По-друге, вкладення коштів довготривалого характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу.

Ризик — є невід'ємним атрибутом кредитування. Тут виникають кредитний i процентний ризики. Рівень цих ризиків залежить від виду позики i від порядку сплати процентів. Ступінь ризику забезпечених кредитів залежить від повноти i верифікації застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша вірогідність для банку зазнати втрат від неповернення позичальником основного боргу i несплати процентів по ньому.

Попит на позики прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позиками. Але в умовах конкуренції між кредитними установами i боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зважати на це ринкове правило. Вони можуть не підвищувати рівень процентних ставок при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки за кредитами дадуть змогу залучити більшу кількість клієнтів i завоювати конкурентні переваги [17, c.56].

Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою може бути процентна ставка за позикою. Це пов'язано з тим, що якісніша застава зменшує ризик втрат у разі примусового погашення позики за рахунок її реалізації.

На рівень процентної ставки впливає зміст заходів, що кредитуються. Так, кредити, що опосередковують витрати, висока рентабельність яких є результатом спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі забезпечують ефект, пов'язаний з виробництвом продукції, особливо сільського господарства.

Витрати на оформлення позики i контроль прямо впливають на рівень процента за позикою. Іноді витрати, пов'язані з кредитним процесом, не включаються у процентну ставку, а компенсуються шляхом стягнення з позичальника комісійних платежів.

Єдине обмеження стосується торгових підприємств - найбільше, на що вони можуть розраховувати, - це $30 тис. Натомість, якщо та сама торгова фірма, приміром, магазин, бере кредит для налагодження виробництва, то може претендувати на повну суму позики.

Мікрокредити надаються суб'єктам господарювання (юридичним, та фізичним особам). Кредитування Позичальника здійснюється на умовах платності, строковості та поверненості на основі кредитного договору. Цільове використання кредиту є обов'язковою умовою тільки у випадках необхідності. Кредити надаються за рахунок вільних кредитних pecypciв. До кредитних pecypciв відносяться: власні кошти Банку; кредити, одержані від міжнародних фінансових організацій; кредити, одержані від Уряду України та інших держав; кредити, одержані від урядових організацій; залучені міжбанківські кредити та депозити, кредити, одержані (переуступлені) від Національного банку України; Залишки на депозитних, строкових, ощадних, поточних та інших рахунках клієнтів; кредиторська заборгованість Банку; іншi пасиви.

Рішення про надання кредиту Позичальнику, в залежності від розміру кредиту, приймається колегіально відповідним Кредитним Комітетом [10, c.9].

Для прийняття рішення про видачу кредиту, установа Банку проводить всебічний аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника, визначає його можливість повністю та у встановлені терміни повернути кредит, розрахуватися по процентам за його користування, та виходячи з ризику, встановлює умови кредитування.

Кредити надаються позичальникам для проведення діяльності, передбаченої їх засновницькими документами, або є не забороненою для даного позичальника.

Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам - банківським установам.

Умови надання кредиту обумовлюються Банком та позичальником на договірній основі шляхом укладання кредитного договору, в якому передбачається сума, термін кредиту, умови та порядок його надання, використання, повернення, форма забезпечення кредиту, проценти ставки, порядок сплати процентів за користуванням кредитом, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення cпopiв. При необхідності, в кредитному договорі передбачається цільове використання кредиту.

Уci договори та угоди філій Банку на видачу кредитів юридичним та фізичним особам повинні бути укладені від імені юридичної особи (Банку) довіреною особою, діючою на основі довіреності, підписаної Головою Правління Банку. Довірена особа може передовірити своє право у відповідності з законодавством України, але відповідальність залишається за особою, що має довіреність Голови Правління Банку.

Банки надають наступні кредити для розвитку малого та середнього бізнесу: мікрокредити (micro- loans), малі кредити (small-loans)

Miкpo кредит (Micro-Loan) - це кредит, сума якого не перевищує 30,000 USD або еквівалента в іншій валюті. Максимальний термін такого кредиту - 2 роки

Малий кредит (Small-Loan) - це кредит, сума якого не перевищує 150,000 USD або еквівалента в іншій валюті. Максимальний термін такого кредиту - 3 роки.

На основі вказаних видів кредитів, Банк розробляє окремі кредитні продукти, параметри яких повинні бути затверджені Правлінням Банку, та доведені наказом Голови Правління банку.