Не. 1.2. Основи теорії Конституції

1. Основні теорії конституції держави.

2. Юридичні властивості Конституції.

3. Функції конституції

4. Види конституцій.

5. Конституція України: структура та загальна характеристика. Порядок прийняття та внесення змін до Конституції України.

1. Основні теорії конституції держави.

Основною формою сучасного конституційного права є Конституція України.

Незважаючи на те, що в практиці функціонування європейської (як античної, так і середньовічної) держави використовували слово “конституція” для означення (назви) різного роду нормативно-правових документів, а пізніше у французькій політичній публіцистиці і словосполучення “основний закон”, – як такої конституції держави, в сучасному розумінні даного поняття, не було до початку демократичних антиабсолютистських буржуазних революцій ХVІІ – ХVІІІ ст. У кращому випадку, могли використовувати термін “конституція” для означення нормативного акта, політичного документа, наукового твору і т.д., який подавав би певне уявлення про устрій держави (яскравий приклад – “Афінська Політія” Арістотеля); в інших випадках даний термін міг вживатися для означення (назви) документів взагалі віддалених від предмета регулювання сучасних конституцій (приклади: конституції римських імператорів, “Constitutio Carolina Criminals” тощо).

Виділяють наступні теорії конституції

1) Нормативістська (позитивістська). Даний напрямок заснований на працях таких видатних учених, як Р. Ієрінг, Г. Кельзен, Н. Коркунов, Л.Дюгі й ін. Відповідно до уявлень нормативістів конституція визначається як юридичний документ, у якому містяться встановлені норми й інститути. Це основний закон, який закріплює механізм державної влади, права і свободи людини; закон держави, який володіє специфічними властивостями в порівнянні з іншими законами держави, забезпечуваний державним примусом, у тому числі охоронюваний за допомогою специфічних механізмів, що гарантують принцип верховенства конституції.

2) З погляду природно-правової (договірної) теорії, конституція — це сукупність норм природного права, відкритих, обговорених і закріплених державою і забезпечених силою державного примусу; причому прийняття конституції, здійснення конституційної реформи можливо лише при наявності суспільного договору, згоди щодо вкладеної в текст конституції концепції природного права. Сутність конституції в тому, що всі члени суспільства як би укладають договір, втілений у конституції, про те, на яких засадах засновується дане суспільство, за якими правилами воно живе. Конституція — вираження суверенітету народу, прояв його єдиної волі.

3) Соціологічна (лассальянська) концепція. Основоположник соціологічного підходу Ф. Лассаль (1825—1864) запропонував розрізняти писану і реальну (дійсну, фактичну) конституцию. Писану конституцію Ф. Лассаль визначав як зібрані „на одному листі папера, в одному акті підстави установчої і урядової влади всієї даної країни”. Фактична конституція характеризувалася як реально існуюче в країні співвідношення суспільних сил. На думку Ф. Лассаля, сутність конституції складають „... фактичні відносини, сили, що існують у даному суспільстві”. Таким чином, відповідно до теорії Ф. Лассаля фактична конституція на відміну від юридичної властива будь-якому державно-організованому суспільству.

4) Класово-вольова (чи марксистсько-ленінська) теорія. У її основі лежать дві ідеї: економічна зумовленість конституції (і права в цілому) і класовий підхід. Відповідно до поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса конституція, як і держава і право в цілому, — це надбудовні явища, що визначені станом виробничих відносин, що складають у своїй сукупності економічний базис суспільства. Аналіз конституції з класових позицій дається в роботах В.І. Леніна. Він запропонував наступне визначення конституції: „Сутність конституції в тому, що основні закони держави взагалі і закони, які стосуються виборчого права в представницькі установи, їхньої компетенції й ін., виражають дійсне співвідношення сил у класовій боротьбі”.

5) Теологічна теорія конституції. Зміст її полягає в тому, що людина, суспільство, держава, право і все інше, – є творінням Божим. Бог, як творець, для людини, для її загального блага і добра створив також і конституцію. Відповідно, в конституції втілюються ідеї вищої справедливості, розуму.

6)  “Політологічна школа права” і, відповідно, її теорія конституції належать до наймолодших за часом появи. В основу вчення про конституцію держави представниками цієї школи покладено тезу про те, що конституція, насамперед, є “/.../ документом політичного управління, певним набором правил політичної гри різних громадських сил та інститутів /.../ зводом правил політичних режимів, що сприяють, прокламують, гарантують і організовують політичну свободу”