Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу:

• Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів

• підприємництва.

• Законодавча база фінансової діяльності підприємств.

• Організація фінансової діяльності підприємств.

• Форми фінансування підприємств

2. Побудувати структурно-логічну схему дисципліни.

3. Побудувати структурно-логічну схему взаємозв’язків курсу «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва» з іншими дисциплінами і науками.

4. Написати есе "Як я бачу місце дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва» у своїй фаховій підготовці.

5. Підготуйтесь до зрізу залишкових знань з основ теорії фінансів, дисциплін «Гроші і кредит» та «Фінанси підприємств» по термінах і поняттях, які є базовими для даної дисципліни з метою забезпечення їх наступності.

6. Зробити підбірку літературних джерел згідно тематичного плану вивчення дисципліни, переглянути сайти Верховної Ради України, «Урядовий портал», Державного комітету статистики.

7. Побудувати структурно-логічну схему форм фінансування суб’єктів підприємництва

Питання для самоконтролю

1. В чому основний зміст фінансової діяльності суб’єктів господарювання?

2. Які основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання?

3. Чим регламентується фінансова діяльність підприємств?

4. Назвіть елементи фінансового механізму управління фінансами.

5. Які напрямки державного регулювання фінансової діяльності підприємств?

6. Яке місце займає фінансова служба у функціональній структурі підприємства?

7. Які критерії враховуються при виборі форм фінансування?

8. Класифікація форм фінансування підприємства.

Література

Нормативно-правові акти: 1-12

Наукова та навчально-методична література: 1,2,8,9,11,15,24,26,29,30,34

Тема 2. Особливості фінансування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу

Мета роботи: з’ясувати особливості фінансування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу та різних галузей економіки

План вивчення теми

1. Поняття та класифікація суб’єктів господарювання

2. Вибір форми організації бізнесу

3. Особливості фінансової діяльності деяких підприємницьких структур.

4. Галузеві аспекти фінансової діяльності

5. Особливості фінансової діяльності фінансово-промислових груп

6. Фінансова діяльність банківських установ

7. Фінансова діяльність органів влади і створених ними організацій та установ.

8. Фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації

1. Поняття та класифікація суб’єктів господарювання

Економічна система, як організуюча сила ринкової економіки потребує відповідної інфраструктури у вигляді державних і недержавних інституцій; виробників матеріальних і нематеріальних благ, продавців, покупців, споживачів з відповідним економічним і правовим статусом – суб’єктів ринкової економіки.

Фінансова діяльність окремих підприємств будується виходячи з особливостей організації їх фінансів у вигляді фінансів комерційних (прибуткових) і некомерційних (неприбуткових) підприємств.

Некомерційні організації мають головною метою вирішення певних соціальних завдань і відносяться до невиробничої сфери. Вони надають послуги різноманітного характеру (освіта, наука, культура, муніципальні консалтингові центри тощо).

Некомерційні підприємства поділяються на такі, що існують за рахунок систематичного фінансування бюджетними коштами (бюджетне кошторисне фінансування шляхом бюджетних асигнувань), що функціонують на принципах самоокупності (самофінансування) і на такі, що фінансуються як власними коштами, так і бюджетними коштами {змішане фінансування).

Некомерційні організації з поточним бюджетним фінансуванням формують свої фінанси за рахунок:

• бюджетних коштів бюджетів різних рівнів у формі бюджетних асигнувань;

• коштів підприємств і населення у вигляді плати за послуги, які надає некомерційна організація;

• виручки від здавання" в оренду майна, що належить організації;

• добровільні внески фізичних і юридичних осіб, а також передані ними безоплатно матеріальні цінності;

• інші доходи у відповідності до статутних документів, які не суперечать чинному законодавству.

Податкові відносини з бюджетом такі організації мають тільки в частині комерційної діяльності, яка дозволена законодавством і закріплена статутом.

Неприбуткові організації, які знаходяться на самоокупності і здійснюють фінансову діяльність на основі кошторисів на виконання окремих робіт (послуг) невиробничого характеру (соціологічні, аналітичні, консультаційні організації тощо). Джерелами їх фінансів є:

• внески засновників;

• доходи від надання послуг (виконання робіт) на платній основі фізичним та юридичним особам;

• кошти бюджету за виконання разових робіт за укладеними договорами згідно зі складеними кошторисами.

Дохід таких неприбуткових організацій спрямовується лише на фінансування їх поточної діяльності, а не на інвестування з метою отримання прибутку. Оподаткування доходу неприбуткових організацій, які функціонують на засадах самоокупності здійснюється за нульовою ставкою, або пільгове.

Громадські організації, якими є неприбуткові організації, організовані як добровільні організації, спеціальні цільові фонди і добродійні фонди. Фінанси громадських організацій формуються відповідно до їх статуту. Джерелами фінансових ресурсів громадських організацій є:

• вступні і членські внески;

• доходи від використання власності, яка належить громадській організації.

• доходи від платних заходів, які влаштовує організація.

Найбільш узагальненою формою агентів ринку є поняття суб’єкт господарювання (тобто такого, який займається підприємницькою діяльністю), що відображає їх сутнісні ознаки та місце в економічній системі.

Згідно Господарського кодексу суб’єктами господарювання (підприємцями), в розумінні суб’єктів, які здійснюють господарську комерційну (підприємницьку) діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і відповідають за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, визнають суб’єктів господарювання (юридичних осіб), громадян України й іноземців, котрі займаються підприємницькою діяльністю, й інших суб’єктів господарювання: благодійні та інші неприбуткові організації у сфері господарювання тощо. Водночас Кодекс визнає суб'єктами господарювання й тих юридичних осіб, які займаються некомерційною господарською діяльністю..

Існує ще одне, більш розширене тлумачення: «Суб’єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю; будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює контроль над суб’єктами господарювання, група суб’єктів господарювання, якщо один або кілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно - господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності».

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу а також за рішенням організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення діючого (діючих) суб'єкта господарювання згідно чинного законодавства.

Підприємництво – самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також посередницька діяльність (зокрема торгівля) з метою одержання прибутку.

Підприємства - самостійні господарюючі статутні суб'єкти, які мають право юридичної особи та здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу). Вони мають самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

В умовах ринку частина суб’єктів господарювання, які традиційно не належали до основної ланки економіки (медичні, освітні, культурні, спортивні заклади), працюють на комерційному розрахунку з обраними організаційно-правовими формами: мале приватне підприємство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та ін.

Підприємства розрізняють не тільки за сферами діяльності, а й за відносинами власності (приватні, державні, спільні з участю іноземного капіталу).

Для бізнесової діяльності в умовах ринкових перетворень підприємства можна класифікувати за такими ознаками: характер діяльності; форма власності; належність капіталу; організаційно-правовий статус; галузева приналежність; технологічна і територіальна цілісність; розмір за чисельністю. Залежно від використовуваної організаційно-правової форми підприємства поділяються на унітарні та корпоративні.

Унітарні підприємства (створюються одним засновником: державою, господарським товариством, громадськими організаціями, фізичними особами та ін.). Такі підприємства не мають у своєму складі інших юридичних і фізичних осіб.

Корпоративні підприємства (створюються двома і більше засновниками - юридичними і фізичними особами або сім’єю). До засновників можуть належати фізичні та юридичні особи з інших країн. В ролі засновника може виступати держава. Корпоративні підприємства набувають таких організаційно-правових форм: повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, закрите акціонерне товариство, відкрите акціонерне товариство, спільне товариство з участю іноземного капіталу (акціонерна форма).

Своєрідною формою підприємств (товариств) можна вважати пов’язані суб’єкти господарювання (підприємства, що перебувають у відносинах простої залежності або відносинах контролю-підпорядкування від інших підприємств). Розрізняють такі ступені участі: - до 20 процентів капіталу - участь, що не створює відносин залежності; - від 20 до 50 процентів капіталу - участь, що створює відносини простої залежності. Така участь підлягає обов'язковому відображенню у реєстрі учасників відповідної господарської організації; - понад 50 процентів капіталу за умови, що жоден інший учасник не володіє вагомішою часткою - участь, що створює відносини контролю-підпорядкування. Така участь підлягає обов'язковому відображенню у реєстрі учасників відповідної господарської організації (залежного підприємства) та Антимонопольному комітеті України, а також в даних державної реєстрації залежного підприємства.

За правом власності в Україні можуть діяти суб’єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватись зі створенням юридичної особи в результаті об’єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Право колективної форми власності виникає на підставі:

а) добровільного об’єднання майна громадян та (або) юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань;

б) передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу;

в) перетворення державних підприємств на акціонерні та інші товариства; державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян; інших цивільно-правових угод.

З урахуванням вищевикладеного класифікація суб'єктів підприємництва може мати такий вигляд:

1. Підприємства (унітарні, корпоративні підприємства, пов'язані суб'єкти)

2. Об'єднання підприємств (товариств): асоціація; корпорація; концерн; консорціум, холдингова компанія, промислово-фінансова група, спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації)

3. Фінансові установи (професійні учасники фінансового ринку) - державні й недержавні суб'єкти господарювання: державні й комерційні банки та їх об'єднання, довірчі товариства, лізингові компанії, страхові компанії та страхові пули, інститути спільного інвестування; кооперативні: кредитні спілки, кооперативні банки та установи накопичувального пенсійного забезпечення; Об'єднання фінансових установ без статусу юридичних осіб (Наприклад, страхові пули та пайові інвестиційні фонди).

4. Посередницькі торговельно-біржові суб’єкти підприємництва (організатори торгівлі та інші інститути інфраструктури фінансового ринку). Товарні і фондові біржі; позабіржові системи; депозитарії; реєстратори; інформаційні та рейтингові агентства та ін.

5. Державні суб'єкти господарювання, виконуючі владні функції та виконують суспільно корисну діяльність: державні організації та установи; державні органи влади й органи територіальних спільностей, наділені господарською компетенцією; організації та установи, що створюються державними і місцевими органами влади: лікарні, вищі навчальні заклади тощо.

6. Суспільні організації – профспілкові, партійні, спортивні, релігійні тощо.