Мова і писемність

Характерною рисою цієї цивілізації і показником високого розвитку її культури є існування писемності. Знайдено понад 20 тисяч написів, що містять 400 різних знаків. Написи наносилися не лише на особливі друку, але і на кераміку, мідні пластинки, бронзові ножі, вироби зі слонової кістки і т. д. Все це говорить про широкому розвитку грамотності в епоху Хараппи. Основні труднощі у правильній дешифрування написів з Мохенджо-Даро полягає в тому, що наука не дає правильної відповіді на питання про мову творців хараппської цивілізації. Хараппская писемність налічує близько 270 знаків, очевидно, піктографічного походження, але мають вже характер ідеографічний або силабічний. Хараппські письмена мають мало спільного з письменностями стародавнього Сходу. Найбільш разюче їх схожість з листом, яким користувалися до порівняно недавнього часу жителі острова Пасхи, але відстань у просторі і часі між обома культурами таке велике, що можливість контакту або впливу ледь мул допустима. Ми не знаємо, якими засобами користувалися в хараппські поселеннях при листі, хоча висловлювалося припущення, що маленький горщик, знайдений на невеликому городище Чанху - Даро, являє собою чорнильницю. У всякому разі, жителі не писали своїх документів на глиняних табличках, інакше вони були б знайдені серед руїн індійських міст.

Імперія Великих Моголів

У 1526 р . Тимурид Бабур, вихідець з Моголістана і минулого правитель Фергани, потім Кабула, вторгся в Індію. Його добре озброєна мушкетами і гарматами армія у двох великих битвах розгромила останнього з делійських султанів, після чого зайняла значну частину долини Гангу. Так було покладено початок імперії Великих Моголів, що об'єднала під своєю владою в пору розквіту майже всю Індію. Сам Бабур правил Індією недовго. У 1530 р . його змінив на троні син Хумаюн, війни якого з братами за спадок батька настільки послабили його владу, що впливовий правитель з Біраха і Бенгалії Фарід Шер-хан зумів захопити владу в Делі, змусити Хумаюна шукати притулок в Ірані. Прийнявши титул шаха, Шер-шах за недовгі шість років свого правління чимало зробив для зміцнення центральної влади. Він упорядкував земельні відносини, систему податків, провів декілька магістральних доріг, які з'єднали Делі з Бенгалією, Раджпутану, Індії тощо Після смерті Шер-шаха Хумаюн повернув собі трон в Делі, але вже через рік він в результаті нещасного випадку загинув, а влада дісталася його 13-річному синові Акбар. Правління падишаха Акбара (1556 - 1605) було золотим століттям імперії Великих Моголів. Зміцнивши владу на півночі, включаючи Пенджаб, Акбар заручився підтримкою значної частини воїнів-раджпутів і незабаром опанував практично всієї Раджпутану. Потім до імперії були приєднані Гондвана, Гуджарат, Бенгалія, Кашмір, Орісса. Майже вся північна індію опинилася під владою Акбара, що проявив себе вмілим правителем. Продовживши реформи, розпочаті ще Шер-шахом, Акбар провів ряд нових, заклали міцні основи управління країною. Всі землі були оголошені державними. Був закінчений генеральний земельний кадастр і чітко визначені суми податкового збору з кожного з районів. Невелика кількість землі, близько 3%, було у власності мусульманського духовенства, але деяка кількість земель знаходилося і у володінні індуїстських храмів. Акбар скасував, ущемляє права немусульман, Джізі. Син Акбара Джахангір (1605 - 1627) продовжив активну зовнішню політику батька, почав війни в Декані і виступив проти сикхів у Пенджабі. Найбільшим успіхом Джахангира, а точніше, його сина Шах Джахана, який командував армією, була перемога над сильною армією султана Ахмаднагара. Зійшовши на трон батька, Шах Джахан (1627 - 1658) намагався продовжити свій успіх і в 1632 р . добився успіху: Ахмаднагар був підпорядкований повністю, Біджапур і Голконда визнали себе васалами Моголів. Це означало, що практично вся Індія потрапила під владу імперії. Наступником Шах Джахана був його син, кривавий деспот Аурангзеб, уклав у темницю батька. Аурангазеб правил довго (1658 - 1707) і залишив по собі сумну пам'ять. З його смертю імперія фактично розпалася, перестала існувати як впливова сила. Аурангазеб переслідував як індусів, так і шиїтів, аж до спроб зруйнувати храми і заново ввести скасовану Акбаром подушну подати для немусульман, Джізі. Релігійні переслідування викликали різкий опір населення. Всьому цьому супроводжували невдачі у спробах придушити опір і сепаратистські рухи на околицях імперії. Відразу ж після смерті Аурангзеба його імперія стала агонізувати, чим не забарилися скористатися всі ті, хто не був зацікавлений в сильній владі в Індії.

 

Англійці в Індії (XVIII - середина XIX ст.)

Ще в XIV - XV ст., Коли мусульманські та інші купці стали вести активну торгівлю індійськими товарами, на узбережжі субконтиненту було побудовано безліч зручних морських портів. Розширення морської торгівлі було одним з факторів, що визначили швидкі темпи розвитку Південної Індії. У цей час з півдня Індії і через морські порти її стали проникати в Європу численні рідкісні екзотичні товари і прянощі, настільки високо цінувалися там. Слідом за цим в Європі склалося уявлення про казкові багатства індії, про її незчисленні скарби, про «Індії чудес». Досягнувши Індії європейці, насамперед португальці, стали зосереджувати в своїх руках контроль за торговими шляхами і торгівлею, потім будувати численні склади і факторії і т.д. Слідом за португальцями в цьому районі світу з'явилися голландці, після цього прийшла черга французів і англійців. Завоювання Індії англійцями привело до рішучої ломки її традиційної структури. Багаті доходи в основному йшли в казну компанії і в чималій кількості вивозилися в метрополію. Втручаючись зі своїми європейськими мірками і уявленнями, англійці почасти порушили стабільний баланс відносин. Причому це не могло не позначитися на стані традиційної індійської структури в цілому. На зміну традиційним прийшли нові форми відносин. Індія активно включалася у світовий ринок.