2. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях

Надзвичайні ситуації на транспорті поділяють­ся на аварії (катастрофи), які відбулися на різних видах транспорту (по­вітряному, морському, річковому, залізничному, автомобільному, трубопро­відному).

Частка аварій кожного виду транспорту становить:

- автомобільний - 50%;

- залізничний - 37%;

- водний - 9%;

- повітряний – 4%.

В Україні існує розгалужена мережа різноманітних транспортних магістралей, зокрема довжина залізниць становить 22,6 тис. км, автомобільних шляхів — 172,3 тис. км. Щорічно транспортом загального користування перевозиться по Україні понад 3 млрд. пасажирів та 900 млн. тонн вантажів, 15 % яких є вибухо-, і пожежонебезпечними чи отруйними речовинами. На долю залізничного транспорту припадає близько 60 % вантажних перевезень, автомобільного - 26 %, водного - 14%.

Причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є технічна несправність колій, засобів сигналізації, автоматики та рухомого складу, помилки диспетчерів та машиністів, розмиви колій, осипи, обвали та інші природні надзвичайні ситуації, а також ситуації, пов'язані із загорянням, витоком, вибухом речовин, що перевозяться. Аналіз аварійної ситуації на залізничному транспорті показує, що основною причиною аварій є елементарні помилки та безвідповідальність обслуговуючого персоналу.

Ризик для безпеки життя людини на водному транспорті вищий, ніж на залізничному чи авіаційному, проте нижчий, ніж на автомобільному. Щорічно в світі зазнають аварії близько 8 тис. суден, з них 200 ідуть на дно або повністю руйнуються. Під час аварій на водному транспорті щорічно гине 2 тис. осіб. Аварії на авіаційному транспорті відбуваються не дуже часто, але падіння літаків практично завжди закінчуються численними жертвами, що створює умови для широкого соціального резонансу. Питанням безпеки на авіаційному транспорті приділяється дуже серйозна увага, проте прикрі випадки відбуваються через несправність технічних систем, погодні умови, помилки диспетчерів (зіткнення літаків над Німеччиною у 2002 році), помилки пілотів (аварія Су-27 на авіашоу у Львові в 2002 році, у якій загинуло більше 80 осіб) і навіть прикрі випадки під час військових навчань (у 2001 році українською ракетою був збитий пасажирський літак, що прямував з Ізраїлю до Росії).

До дорожньо-транспортних надзвичайних ситуацій відносять ДТП з приватним автотранспортом, у яких гинуть 3 та більше осіб або кількість постраждалих становить 5 та більше осіб. Причинами дорожньо-транспортних аварій та надзвичайних ситуацій є, насамперед, порушення правил дорожнього руху, відсутність досвіду, слабка підготовка та реакція водіїв, управління транспортом у нетверезому стані, незадовільний стан доріг, відсутність дорожніх знаків, несправність світлофорів тощо

Аварії і катастрофи на транспорті бувають двох типів:

• аварії (катастрофи), які відбуваються на виробничих об'єктах, не по­в'язаних безпосередньо з рухом транспорту (депо, станції, порти тощо);

• аварії під час руху транспортних засобів.

Перший вид аварій (катастроф) для об'єктів транспорту має загаль­ний характер. Другий має специфічний характер, пов'язаний з важкими наслідками.

Визначальні ознаки транспортних аварій:

- віддаленість місця катастрофи від великих населених пунктів, що ускладнює збір достовірної інформації і у перший період надання першої медичної допомоги потерпілим;

- ліквідація пожеж (вибухів) на території залізничних станцій та вузлів, пов'язана з необхідністю виведення потяга з території станції на перегони, тупики, під'їзні шляхи;

- необхідність використання тепловозів для розосередження поїздів на електрифікованих ділянках;

- труднощі знаходження загорання на шляху проходження, відсутність потужних засобів пожежогасіння;

- важкодоступність під'їздів до місця катастрофи та труднощі з використанням інженерної техніки;

- наявність в деяких випадках складної медикобіологічної обста­новки;

- необхідність відправки великої кількості потерпілих (евакуації) в інші міста у зв'язку зі специфікою лікування;

- труднощі зі встановленням кількості пасажирів, які виїхали із різних міст та опинились у місці катастрофи;

- організація відправки загиблих до місць захоронення;

- прибуття родичів із різних міст країни, організація їх розташуван­ня, обслуговування (харчування, послуги, зв'язок, транспортуван­ня тощо);

- організація пошуку останків загиблих та речових доказів шляхом прочісування місцевості та ін.

Особливості транспортних аварій змусили виділити їх в окремий вид НС з розробкою нових та систематизацією старих способів ведення рятувальних робіт.

Аварії на трубопроводі – аварія на трасі трубопроводу, пов’язана з викидом (розливом ) шкідливих хімічних чи пожежо-вибухонебезпечних речовин, що призвела до загибелі людей чи отримання ними тілесних ушкоджень чи завдала шкоди довкіллю. Залежно від виду транспортного продукту, розрізняють аварії на газопроводах, нафтопроводах, продуктопроводах та інших трубопроводах.

По території Україні протяжність магістральних газопроводів становить понад 35,2тис.км, магістральних нафтопроводів – 3,9 тис.км, 3,3 тис. км продуктопроводів. Їх роботу забезпечує 31 компресорна нафтоперекачувальна і 89 компресорних газоперекачувальних станцій. Протяжність продуктопроводів становить 3,3 тис.км.

Аналіз стану основних фондів та технічного обладнання нафто-газо- і продуктопроводів показує, що існуюча їх мережа до теперішнього часу виробила свій ресурс і невжиття заходів з її відновлення найближчим часом може призвести до значного підвищення аварійності в цій галузі економіки. При цьому 4,79 тис.км (14%) лінійної частини магістральних газопроводів відпрацювали свій амортизаційний строк, а 15 тис.км (44%) мають малонадійні та неякісні антикорозійні покриття з полімерних стрічкових матеріалів, що призводить до інтенсивної корозії металу труб. Потреба в оновленні лінійної частини магістральних газопроводів становить 500 км на рік. Фактичне виконання робіт з капітального ремонту та реконструкції газотранспортної системи майже у 10 разів нижча від потреби.

Кількість НС на трубопровідному транспорті коливається від 1 до 11.