Міжнародна шкала оцінки подій на аес

Рівень аварії	Наймену­вання події	Характеристика події
1	Незначна подія	Функціональне відхилення, яке не завдає шкоди, але вказує на недоліки в забезпеченні безпеки (відмова обладнання, помилки персоналу, недо­ліки керівництва)
2	Подія се­редньої важкості	Відмова обладнання або відхилення від нормаль­ної експлуатації, які хоч і не впливають на безпе­ку АЕС, але можуть призвести до значної пере­оцінки заходів безпеки
3	Серйозна подія	Викид у навколишнє середовище радіоактивних речовин зі значним опроміненням персоналу (до 50мЗв=5 бер). За межами промислового майдан­чика у захисних заходах нема потреби
4	Аварія в межах АЕС	Викид радіоактивних речовин у навколишнє сере­довище в кількості, яка не перевищує межі для на­селення при проектних аваріях. Опромінення пер­соналу до 1 Зв викликає променевий ефект
5	Аварія з ризиком для нав­колиш­нього се­редовища	Викид радіоактивних речовин у навколишнє сере­довище в кількості, яка не перевищує межі для на­селення при проектних аваріях. Опромінення пер­соналу до 1 Зв викликає променевий ефект Викид в навколишнє середовище такої кількості радіоактивних речовин, яке дає значне переви­щення межі дози для проектних аварій. Механіч­не руйнування більшої частини активної зони. У деяких випадках виникне потреба у частковому введенні планів заходів по захисту персоналу і населення у випадку аварії
6	Важка аварія	Викид у навколишнє середовище великої кілько­сті радіоактивних речовин. Для обмеження сер­йозних наслідків слід вводити плани заходів по захисту персоналу і населення у разі аварії в об­меженій зоні в районі АЕС
7	Глобальна аварія	Викид у навколишнє середовище дуже великої кількості радіоактивних речовин. Необхідне вве­дення планів заходів по захисту персоналу і на­селення у разі аварії в обмеженій зоні в районі АЕС. Викид в навколишнє середовище більш ве­ликої кількості радіоактивних речовин активної зони реактору, можливе гостре променеве ура­ження. Подальший вплив на здоров'я населення, яке проживає на великій території (більше одної держави). Тривала дія на довкілля

Рівні 1-3 відносяться до подій (інцидентів), останні рів­ні - до аварій (умовною межею розділу шкали за небезпекою є максимальна проектна аварія - 4-й рівень).

До типових РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприєм­ства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енерге­тичні установки на об'єктах транспорту та інше.

На території України діють 5 атомних електростанцій з 16 енер­гетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у ви­робництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різно­манітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

Радіаційні аварії — це аварії з викидом (виходом) радіоактив­них речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об'єктів, в кількостях понад установлену межу їх без­печної експлуатації.

Атомні електростанції. Найбільш небезпечними з усіх аварій на РНО є аварії на атомних електростанціях з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що призводить до радіоактивного забруд­нення навколишнього середовища.

Для території України транскордонну потенційну небезпеку ста­новлять аварії з викидом радіоактивних продуктів на АЕС інших держав.

Виробництво, транспортування, зберігання і використання радіо­активних матеріалів суворо регламентовані спеціальними правила­ми. Проте при аваріях на атомних реакторах можуть виникати по­шкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди у нав­колишнє середовище радіоактивних речовин, а також опромінення людей.

Радіоактивні відходи (РАВ). На території України розташова­но понад 8 тис. різних установ та організацій, діяльність яких при­зводить до утворення радіоактивних відходів.

Основними виробниками радіоактивних відходів і місцями їх концентрації на сьогодні є

• АЕС (накопичено 70 тис. м³ РАВ).

• Уранодобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн т РАВ).

• Медичні, наукові, промислові, інші підприємства та організації. Виконання робіт із збирання, транспортування, переробки і тимча­сового зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) від усіх цих підприємств і організацій, неза­лежно від їх відомчої підпорядкованості, здійснює Українське дер­жавне об'єднання "Радон" (накопичено 5 тис. м³ РАВ).

• Зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд м³ РАВ).

Важливим завданням сьогодні, на додачу до державної програ­ми поводження з радіоактивними відходами, є потреба здійснення перепоховання твердих радіоактивних відходів із сховищ та рекон­струкцій. Поховання джерел іонізуючого (гамма- та нейтронного) випромінювання має проводитися тільки у спеціалізованих схови­щах шляхом безконтейнерного розвантаження джерел, проте в Україні ДІВ ховають здебільшого у захисних контейнерах. На сьо­годнішній день сховища для твердих РАВ заповнені майже повністю або на 80-90% на більшості спецпідприємств, крім Харківського та Львівського спецкомбінатів.

Підприємства з видобутку та переробки уранової руди.

Аварія на підземній споруді — небезпечна подія на шахті, гірничій виробці, підземному складі чи сховищі, у транспортному тунелі чи рекреаційній печері, пов'язана з раптовим повним чи частковим руйнуванням споруд, що створює загрозу життю і здо­ров'ю людей, які там перебувають, і (чи) завдає матеріальних збитків.

Підприємства з видобутку та переробки уранових руд розташо­вані у Дніпропетровській, Кіровоградській та Миколаївській облас­тях і належать до виробничого об'єднання "Східний гірничозбага- чувальний комбінат" (ВО СГЗК). Видобування уранової руди, в ос­новному, проводиться на Жовтоводському, Кіровоградському та Смо- лінському рудниках. У 1996 році передано для промислового вико­ристання Новокостянтинівське родовище, Давлатівське та Братське родовища (Дніпропетровська та Миколаївська області) вже декіль­ка років не експлуатуються, і там тривають рекультиваційні робо­ти, після чого землі будуть передані у господарське використання.

Переробка уранових руд з метою отримання закису-окису урану виконується на гідрометалургійному заводі ВО СГЗК, що розташо­ваний у промзоні міста Жовті Води Дніпропетровської області. Характерним для уранодобування та уранопереробки є те, що май­же всі їх відходи є джерелами радіоактивного забруднення навко­лишнього середовища.

Аварії з викидом небезпечних хімічних речовин в навколишнє середовище.

Причинами виникнення надзвичай­них ситуацій з витоком небезпечних хімічних речовин в навко­лишнє середовище є аварії на хімічно небезпечних об'єктах.

Під хімічно небезпечними прийнято розуміти об'єкти (ХНО), на яких виробляються, зберігаються (транспортуються) і використовуються небезпечні хімічні речовини, які під час аварійних ситуацій можуть негативно вплинути на навколишнє середовище і життєдіяльність людини.

Небезпечна хімічна речовина (НХР)- хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити за­гибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

До НХР, які можуть викликати надзвичайну ситуацію, належать хімічні сполуки, що мають токсичні та шкідливі для здоров'я людей властивості.

НХР за характером дії на організм лю­дини можуть поділятися на:

• задушливі (хлор, фосген, сірководень, аміак);

• загальноотруйні (окис вуглецю, синильна кислота, сірководень);

• нейротропні (сірководень, фосфороорганічні сполуки);

• метаболічні (метилхлорид, деметилсульфат);

• що порушують обмін речовин (діоксан).

Аварія з викидом (виливом) НХР може статися внаслі­док виробничих, конструкційних, технологічних чи експлуата­ційних причин або від випадкових зовнішніх впливів, що при­звели до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів.

Спосіб зберігання НХР визначає характер можливої аварії та її наслідки. На даний час НХР можуть зберігатися:

• у ємностях під високим тиском;

• в ізотермічних ємностях (охолодження);

• в закритих ємностях при температурі навколишнього середовища.

Характеристиками НХР є:

• токсичність;

• агресивність;

• стійкість.

Токсичність - це здатність речовини уражати організм. У промисловій токсикології до НХР віднесені речовини, які мають смертельну дозу для людини не більш 100 мг/кг. Для більш дета­льної характеристики НХР використовуються поняття токсична доза" (Д) та "гранично допустима концентрація" (ГДК).

Токсична доза (Д) - це кількість речовини, яка викликає певний токсичний ефект.

Гранично допустима концентрація (ГДК) - концентра­ція речовини, яка при щоденному впливі на організм людини протягом тривалого часу не викликає патологічних змін і за­хворювань або відхилення у стані здоров'я.

Агресивність - це здатність небезпечної хімічної речо­вини негативно впливати на елементи об'єктів економіки та до­вкілля.

Стійкість означає тривалість зберігання уражальної здатності небезпечної хімічної речовини.

Джерелами хімічного забруднення до­вкілля при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах можуть бути:

• викиди та витоки небезпечних хімічних речовин у довкілля на хімічних підприємствах;

• загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується виділенням у довкілля при горінні НХР;

• аварії при транспортуванні НХР з витоком їх у до­вкілля.

Основним показником ступеня хімічної небезпеки хімі­чно небезпечних об'єктів (ХНО) є кількість населення, яке по­трапляє в прогнозовану зону хімічного забруднення.

За цим показником ХНО прийнято поді­ляти на чотири категорії (ступені) небезпеки:

• до першої категорії відносяться об'єкти, в прогнозо­вану зону можливого хімічного забруднення яких при аварії по­трапляє більш 3000 людей.

- до другої, третьої та четвертої категорії відповідно – від 3000 до 300, від 300 до 100 та менш 100 людей.

Для характеристики масштабів можливого поширення зараження території використовують поняття "хімічно небезпе­чна адміністративно-територіальна одиниця".

Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (ХНАТО) - адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють у зону можливого хімічного зара­ження при аваріях на ХНО.

Основним показником ступеня хімічної небезпеки ХНАТО є відносна територія (у відсотках), яка потрапляє в про­гнозовану зону хімічного забруднення.

За цим показником ХНАТО прийнято поділяти також на чотири категорії (ступені) небезпеки:

• до першої категорії відносяться ХНАТО, в яких у прогнозовану зону можливого хімічного забруднення при аварії потрапляє більш 50% території;

• до другої, третьої та четвертої категорій відповід­но - від 50 до 30 %, від 30 до 10 % та менш 10 % території.

Раптове завалювання споруд. Даний тип аварій виділений в окремий блок у зв’язку з тим, що відбувається не сам собою, а ініціюється будь-яким іншим фактором ін.:

• велике скупчення людей;

• активна виробнича діяльність у розпалі робочого дня;

• проходження потяга поряд та ін.

НС такого типу важко передбачувані і супроводжуються великими людськими жертвами.

Сьогодні 115 тис. об'єктів будівництва потребують оцінки їх технічного стану, визнані непридатними 1800 об'єктів. Потребує ремонту значна частина з 17 тис. мостів, що є в Україні. Відпрацювали свій ресурс і потребують заміни значна кількість несучих металевих та залізобетонних конструкції у промисловості.

Аварії на електроенергетичних системах. Подібні аварії переважно призводять до НС через вторинні наслідки і за умови накладання на них надзвичайних умов. До особливо важких наслідків призводять аварії у зимову пору року, а також у віддалених чи важкодоступних районах. Особливо характерні такі НС для с/г регіонів чи у холодні зими через перевантаження енергомережі у зв’язку з додатковими витратами енергії на зігрівання.

Незадовільний стан спостерігається на електричних мережах близько 50 тис. км, яких потребують заміни. Несприятливі погодні умови 26 листопада 2000 року призвели до загальнодержавної надзвичайної ситуації, коли іній та обледеніння зруйнували лінії електричних мереж та опори у дванадцяти областях України.

Аварії на комунальних системах життєзабезпечення приносять не тільки прямі збитки, але й збитки, пов'язані з організацією життєзабезпечення населення, санітарно-епідеміологічними заходами, забрудненням навколишнього середовища тощо.

Аварії подібного типу звичайно відбуваються у містах де велике скупчення людей, на промислових підприємствах, порушують усталений ритм життя. Тому будь-яка подібна аварія може викликати масовий психоз серед населення з важкими наслідками.

Кількість аварій на водопровідних мережах України перевищує відповідний їх рівень у країнах Європи. Частота пошкоджень на водопровідних мережах становить 0,2 події за рік на кілометр мережі, а на каналізаційних мережах — 0,3 події за рік на кілометр, тобто щороку на кожному відрізку в 5 км водопроводу та 3 км каналізації відбувається аварія. Цапко с.253

Аварії на промислових очисних спорудах. Небезпека даного типу аварій зумовлена не лише різким негативним впливом на обслуговуючий персонал та населені пункти, але й великим и залповим викидом отруйних, токсичних та просто шкідливих у великих кількостях речовин в навколишнє середовище, що зумовлює виділення їх в окремий вид аварій.

На сьогодні у водойми скидається без попередньої очистки близько 250м забрудненої води на добу. В результаті забруднення підземних вод майже половина водопровідної води має відхилення від стандарту.