3. Носії інформації – сутність та їх класифікація.

Дані під час їх руху і перетворення завжди розміщаються на певних носіях. Кожен носій даних – це матеріальний об’єкт, який містить відомості, доступні або лише для людини, або лише для обчислювальної машини, або, нарешті, одночасно і для людини, і для машини. У зв’язку з цим усі носії можна поділити на людиночитані, машиночитані (машинні), і комбіновані.

Матеріальна основа носіїв (їх фізична будова) визначає розміщення даних на них, засоби їх підготовки, роль і місце використання, методи організації. Тому її можна вважати однією з основних класифікаційних ознак носіїв даних, за якою в умовах сучасних систем обробки даних їх поділяють на:

• паперові;

• магнітні;

• фотохромні;

• індикаційні (екранні);

• жетонні.

Носії даних можуть відрізнятися за своїм конструктивним виконанням, їх значенням на різних етапах процесів руху і перетворення даних, способу запису даних на них тощо. Класифікації, які найсуттєвіші при організації машинної обробки даних, зображено на рис 3.

Паперові носії є найпростішими – традиційними, але серед них можна виділити зовсім різні групи.

Насамперед, потрібно виділити первинні документи і табуляграми (носії результатних даних). Табуляграми складають на машинах та інколи називають машинограмами. за конструктивним виконанням розрізняють бланкові та рулонні паперові носії. За способом запису вони можуть бути рукописними і друкованими, а за способом формування – ручної та автоматичної підготовки.

До носіїв ручної підготовки належать рукописні (звичайні або спеціалізовані) документи, призначені для реєстрації первинних даних, які відображають певні кількісні та якісні характеристики об’єкта управління, результати виконання господарських та інших операцій і мають юридичне значення.

До друкованих носіїв (за своєю формою вони можуть бути бланковими або рукописними) належать первинні документи з вхідними даними (їх можна заповнювати за допомогою технічних засобів або друкарським способом) і виводимі табуляграми з результатами обробки даних.

Основними носіями даних, що їх обробляють за допомогою ЕОМ, у сучасних інформаційних системах є магнітні носії, призначені для фіксації даних. Переважно використовуються магнітні диски і стрічки, рідше магнітні барабани і карткові пристрої.

Магнітні диски (МД) широко застосовують завдяки їх високим технічним характеристикам і насамперед можливості прямого доступу до даних, які розміщені на концентричних доріжках.

Носіями послідовного типу є також нагромаджувачі на магнітних стрічках (МС). Стандартна МС завширшки 12,7мм має 9 доріжок, з них 8 призначені для запису даних, а одна доріжка служить для контролю записуваних кодів за парністю одиночних розрядів. Інформація записується блоками (зонами) з густотою запису по 8 або 32 біти на 1 мм. Стандартна довжина однієї стрічки – 750м.

Носії даних

Паперові

Магнітні

Індикаційні (екранні)

Фотохромні

Жетонні

оперативні (МО)

касетні (ФКС)

рукописні (ПР)

буферні (МБф)

карткові (ФКР)

звичайні (ПРЗ)

дискові (МД)

спеціалізовані

стрічкові (МС)

друковані (ПД)

барабанні (МБб)

бланкові (ПДБ)

карткові (МК)

рулонні (ПДР)

сферичні (МСф)

Магнітні барабани (МБ), які мають кругові доріжки для запису даних, належать до запам’ятовувальних пристроїв, прямого доступу. Місткість нагромаджувачів на барабанах діаметром 45 см, які мають 800 робочих доріжок, становить 6 млн. байт (1байт – 8 бітів).

Як машинні носії даних також можна використовувати магнітні картки (МК), які мають густоту запису до 100 біт на 1 см. Застосування МК пов’язано з певними труднощами їх підготовки та зберігання, а також значними затратами через їх порівняно високу вартсіть.

Застосовують також і сферичні магнітні носії даних (МСф), які умовно називають «бульбашками», і належать до зовнішніх запам’ятовувальних пристроїв прямого доступу і порівняно з МД мають значно більшу густоту запису, вищу швидкодію і винятково високу надійність через відсутність механічних елементів.

Для зберігання різної документальної інформації широко використовують фотохромні носії даних, які являють собою касетні мікрофільми і карткові мікрофіші. Інформаційна ємність мікрофільму завширшки 3,5 см і завдовжки 1м становить, наприклад приблизно 20 млн. байт.

У системах обробки даних колективного використання в умовах телеобробки інформації все більше використовують відеотермінальні пристрої (дисплеї), призначені для оперативного вводу і виводу даних. Носієм даних стає екран електронно-променевої трубки, на якому індикується алфавітно-цифрова так і графічна інформація.

Інколи для оперативної фіксації певних постійних даних зручно використовувати жетонні носії (ЖК, пластмасові, металеві тощо) з пробивками, які зчитуються спеціальними пристроями. прикладом таких носіїв можуть бути перепустки працівників, які застосовуються в автоматизованих системах табельного обліку. Такі системи мають комплекс технічних засобів автоматичної прохідної підприємства. Інформація з жетонних носіїв переноситься на машинні для подальшого вводу в ЕОМ.