- •6.030601«Менеджмент» та 6.140101«Готельно-ресторанна справа»
- •Київ нухт 2011
- •Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів ринкових відносин
- •1. Об’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •Основні напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Заходи, що спрямовані на розвиток зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Національні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Міжнародні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 3. Поняття та види комерційних операцій. Особливості здійснення зовнішньоторговельних операцій
- •1. Зміст комерційних операцій та їх різновиди
- •Характерні особливості реалізації комерційних операцій
- •Експортно-імпортні операції
- •Реекспортні та реімпортні операції
- •Міжнародні орендні операції
- •Тема 4. Операції зустрічної торгівлі
- •Операції натурального обміну
- •Операції з давальницькою сировиною
- •Операції з викупу застарілої техніки
- •Операції поставки на комплектацію
- •Операції, що передбачають участь продавця у реалізації продукції покупця
- •Операції в рамках промислового співробітництва
- •Тема 5. Організаційні форми здійснення зовнішньоторговельних операцій
- •Міжнародні торги
- •Міжнародні біржі
- •Міжнародні аукціони
- •Тема 6. Підготовка зовнішньоторговельних операцій
- •Маркетингове дослідження зовнішнього ринку
- •Пошук, вибір та встановлення контакту із закордонним партнером
- •Аналіз та проробка конкурентних матеріалів
- •Складання конкурентного листа та розрахунок експортних/імпортних цін
Характерні особливості реалізації комерційних операцій
У міжнародній комерційній практиці використовують два основних методи здійснення ЗЕКО:
1. Прямий метод (direct), або прямий продаж – передбачає встановлення прямих зв’язків між виробником (постачальником) та кінцевим споживачем, тобто поставку товарів безпосередньому кінцевому споживачу та закупку товарів у безпосереднього самостійного виробника на підставі договору купівлі-продажу.
2. Непрямий, або посередницький (agency), метод – передбачає купівлю та продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладання спеціального договору – агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником, в якій передбачається виконання останнім певних обов’язків, пов’язаних з реалізацією товару продавця, за агентську, комісійну або іншу винагороду.
Посередниками можуть бути брокери, дилери, комісіонери, оптові покупці, промислові та торгові агенти. Їхні функції полягають у пошуку іноземних партнерів, підготовці документації і оформленні угод, кредитно-фінансовому обслуговуванні і страхуванні товарів, після продажному обслуговуванні, рекламуванні товарів тощо. Посередники здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Відповідно і об’єкти посередницької діяльності відповідають виду ринку і його особливостям. Інакше кажучи, об’єктами посередницьких операцій виступають продукція промислового призначення, товари широкого вжитку, послуги, цінні папери тощо.
Суб’єктами торговельно-посередницької діяльності є фізичні та юридичні особи: торговці по договору, торгові агенти, комісійні фірми, консигнаційні склади, лізингові компанії, аукціонні центри, біржі та ін.
Суб’єкти посередницької діяльності діляться на незалежні, частково залежні і залежні. Залежність настає в силу територіального цінового та інших обмежень посередника з боку замовника.
Основні елементи торговельного посередництва представлені в таблиці 3.1.
На практиці їх значно більше, причому коло посередницьких операцій розширюється. Одночасно зростає і кількість посередників – оптових і дрібнооптових фірм, консигнаційних складів брокерських контор, дистриб’юторів, дилерів. Уже тепер вони контролюють значні території і сегменти внутрішнього ринку України.
По мірі посилення позицій торгових посередників, товаровиробники, експортери, крупні споживачі продукції все більше віддають їм перевагу в забезпеченні процесу купівлі-продажу. Але розвиток торговельно- посередницької діяльності пов’язаній зі значними труднощами і складними проблемами.
Крім того, реалізація КО можлива через зустрічні зобов’язання партнерів, тобто якщо мова йде про зустрічну торгівлю.
Зустрічна торгівля (trade-in, соuntеrtrade) об’єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов’язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються.
Таблиця 3.1
Зміст торговельного посередництва
Вид операції |
Об’єкт посередництва |
Ступінь залежності посередника |
Характер взаємовідносин |
Перепродаж товарів |
Засоби праці, товари,сировина |
Незалежний, частково незалежний |
Діє від свого імені і за свій рахунок |
Консигнація |
Товари,сировина на міжнародних ринках |
Частково залежний |
Від свого імені за рахунок консигнанта |
Обмін |
Продукція,сировина, товари |
Частково залежний |
Від імені і за рахунок третьої особи |
Агентські операції |
Всі види товарів та послуг |
Частково залежний |
Від імені і за рахунок третьої особи |
Брокерські операції |
Здійснює фактичні дії з товаром |
Залежний |
Від імені і за рахунок третьої особи |
Лізингові операції |
Обладнання,транспортні засоби,машини,складські приміщення та ін. |
Незалежний |
Від свого імені і за свій рахунок |
Біржові операції |
Біржові товари (біля 70 найменувань) |
Незалежний |
Від свого імені за рахунок учасника торгів |
Аукціонні операції |
Аукціонні товари (6 – 7 груп) |
Незалежний |
Від свого імені за рахунок третьої особи |
Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об’єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», згідно з якими підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг або технології) однієї із сторін будуть компенсуватись чітко зазначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони.
У наш час 1/3 міжнародних комерційних угод має зустрічний, взаємозв’язаний характер поставок товарів. Існують різні види зустрічних угод, але причини їх використання однакові:
• нестача або обмеженість валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг;
• необхідність здійснення гарантованих поставок;
• вихід на нові або труднодоступні ринки;
• спрощення фінансових взаєморозрахунків;
• необхідність подолання кризових явищ в економіці (неплатежі, часткова або повна неконвертованість національної валюти, падіння обсягу виробництва, зниження конкурентоспроможності товарів).
Усі операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою можна поділити на такі види: операції натурального обміну; операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва; операції на давальницькій сировині; операції з викупу застарілої продукції; операції, які передбачають поставки на комплектацію.