Лекція 4. Українські землі наприкінці 17 ст. – наприкінці 18 ст.

1. Україна за гетьманування Івана Мазепи (1687 – 1709 рр.)

2. Ліквідація російським царизмом української автономії

3. Становище Правобережної України під владою Польщі

Література

В.В. Світлична Історія України, Київ, 2005, с. 124 – 139

1. Гетьманування І. Мазепи було вирішальним моментом у стосунках між Україною і Москвою. І. Мазепа (1639 – 1709 рр.) народився в селі Мазепинці на Київщині, православний шляхтич, закінчив Київську академію, Єзуїтську колегію у Варшаві, паж при дворі Я. Казимира, писар в уряді Дорошенка, осавул в уряді Самойловича. Мазепа обраний гетьманом у 1687 році, коли українські землі були розчленовані, «Коломацькі статті» підписані з Москвою обмежували ще більше автономію України. Своєю політикою І. Мазепа зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку України; проводив значну меценатську діяльність: збудував 12 і реставрував 20 храмів, Києво-Могилянська академія стала академією (із колегії). Соціальна політика однак була негнучкою. Мазепа опирався на шляхту і старшину, а селян, міщан, козаків сильно пригноблювали, що загострювало соціальні відносини. Головною метою І. Мазепи було об’єднання українських земель в єдину державу і великі сподівання у цьому він мав до Петра І, з яким склалися довірливі стосунки.

Перевіркою цих стосунків стала Північна війна зі Швецією Росії, яка намагалася знайти вихід до Балтійського моря. Мазепа підтримував боротьбу Росії, але у 1708 р. підписав таємний договір зі шведським королем Карлом ХІІ з метою отримання підтримки в отримані незалежності України від Росії.

Причини такої політики:

1. Петро І був прибічником суворої централізації і проти автономії України;

2. Під час війни Петро І нещадно експлуатував українське населення: козаків у війні, селян і міщан у будівництві мостів, каналів і це викликало протест. Старшина вимагала пошуку іншого союзника;

3. Петро І міг пожертвувати Україною за вихід до Балтики.

Мазепа разом з 15 тис. козаків і 8тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком перейшов на бік шведів у жовтні 1708 р., коли Карл ХІІ вступив на Україну, але основна частина козаків Мазепу не підтримала (козаків сильно пригноблювали, не знали про істинні цілі). Петро І об’явив Мазепу зрадником. Царські війська зруйнували столицю Мазепи Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ. Петро І наказав обрати новим гетьманом І. Скоропадського.

27 червня 1709р. відбулася Полтавська битва, де переміг Петро І, Мазепа емігрував у Молдавію і 20 вересня 1709 помер.

Конституція п. Орлика

Після смерті І.Мазепи гетьманом українська еміграція обрала П.Орлика. Він склав проект першої Конституції України, яка мала назву «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська». Зміст її такий:

а) проголошувалась незалежність України від Польщі і Росії;

б) обґрунтовувалась протекція шведського короля та союз з Кримським Ханством;

в) територія України визначалась Зборівським трактатом 1649 р.

г) запорожцям повинні були бути повернені містечка Трахтемирів, Кодак, Кемберду, землі над Ворсклою;

д) при гетьманові утворювалася Генеральна рада з законодавчою ініціативою (владою), куди входили генеральна старшина, полковники, виборні депутати від полків та депутати від запорожців, Рада збиралася на Різдво, Великдень та Покрову;

е) кривди гетьмана та провини старшини розглядав генеральний суд, самостійно діючий;

є) керував державною скарбницею і майном генеральний підскарбій; гетьман утримувався за рахунок окремих земель;

ж) полковники і сотники обирались, а потім затверджувались гетьманом;

з) спеціальна комісія проводить ревізію старшинських земель і повинностей населення;

й) скасовувалась оренда й податки на утримання гетьманської гвардії;

і) гетьман захищав населення від податків і повинностей.

Це була демократична Конституція, яка обмежувала владу гетьмана в угоду старшині. Вона не була запроваджена і спроби боротися проти Росії стали марними.

2. Після перемоги в Полтавській битві Петро і розпочинає низку заходів по ліквідації автономії України:

• У 1709 р. гетьман І. Скоропадський отримав резидента від Росії, який його контролював

• У 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову

• У 1722 р. створилася Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом

• З 1724 р. після смерті г. Павла Полуботка Лівобережною Україною правила тільки Малоросійська колегія

• Вільна торгівля українців заборонялась.

Після смерті Петра І російські імператори використовували українську карту і інколи пом’якшували свою політику. Так у 1727 р. царський уряд відновив владу гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727 – 1734 рр.), який навів порядок у фінансах, податках, сформував бюджет, відновив вільну торгівлю, провів слідство про маєтки – де були порушення – повернули до попереднього етапу. Усі маєтності поділялись на рангові, надані за заслуги, ратушні, вільні, спірні та монастирські. Судові справи вів Генеральний Суд. Гетьман планував створити новий єдиний кодекс законів для всієї Гетьманщини. Життя стабілізувалось. Після смерті Д. Апостола 16 років гетьмана не було. Останнім гетьманом за протекцією брата Олексія став Кирило Розумовський (1750 – 1764) при Єлизаветі Петрівні.

Однак при Катерині ІІ автономія України була знищена:

• у 1764 р. ліквідуване гетьманство, а владу передано Малоросійській колегії;

• у 1775 р. знищено Запорозьку Січ, її землі роздані царським фаворитам, генералам. 25 тис. козаків переселили на Кубань, 5 тис. виїхали до Туреччини і заснували Задунайську Січ (1775 – 1828 р.), значна чисельність козаків стала селянами;

• у 1781 – 1782 р. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;

• у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні, а козацтво ліквідоване як стан. Заможні отримали грамоти дворян і офіцерів.

Таким чином, Україна стала провінцією Російської імперії. Українському народу не вдалося зберегти свою державність.