5

Тема Продуктивність і ефективність праці

8.3. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

8.4. Управління продуктивністю праці на підприємстві 

8.3. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

Продуктивність праці знижується або підвищується під впливом багатьох факторів.

Фактори зростання продуктивності праці – це ті рушійні сили або причини, що призводять до збільшення продуктивності праці. Вивчення факторів і пошук резервів збільшення продуктивності праці є важливим завданням практики господарювання.

Розглянемо класифікацію факторів зростання продуктивності праці за різними ознаками.

1. За рівнем керованості фактори зростання продуктивності праці поділяють на дві групи:

– зовнішні фактори (неконтрольовані) – знаходяться поза контролем окремого підприємства (політичне становище в країні і в світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість економічно активного населення країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо);

– внутрішні фактори (контрольовані) – перебувають у зоні контролю підприємства (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо).

2. За змістом фактори зростання продуктивності праці поділяються на матеріально-технічні, організаційно-економічні та соціально-психологічні.

До матеріально-технічних факторів належать всі напрямки прогресивних змін у техніці й технології виробництва: модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки; підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва; впровадження нових прогресивних технологій; використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів, енергії тощо. Сукупність факторів цієї групи та їх вплив на рівень продуктивності праці характеризується показниками фондоозброєності, фондовіддачі, електроозброєності праці, енергоозброєності праці, рівня автоматизації та механізації.

Організаційно-економічні фактори характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва. До них належать: вдосконалення структури апарату управління та систем управління виробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих систем управління; покращення матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, вдосконалення організації виробничих та допоміжних підрозділів; вдосконалення поділу та кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, впровадження передових методів та прийомів праці, вдосконалення організації та обслуговування робочих місць, впровадження прогресивних норм і нормативів праці; покращення умов праці та відпочинку, вдосконалення систем матеріального стимулювання.

Соціально-психологічні фактори пов’язані з роллю людини в суспільному виробництві та віддзеркалюють її особистісні характеристики і трудову поведінку. Це такі характеристики працівників, як рівень кваліфікації та професійних знань, умінь, навичок; компетентність, відповідальність; здоров’я та розумові здібності; професійна придатність, адаптованість, інноваційність та професійна мобільність, моральність, дисциплінованість, мотивованість (здатність реагувати на зовнішні стимули) і мотивація (внутрішнє бажання якісно виконувати роботу). До цієї групи факторів відносять також характеристики трудових колективів, такі як трудова активність, творча ініціатива, соціально-психологічний клімат, система ціннісних орієнтацій.