Закарпатська Україна.
Закарпаття перебувало в підпорядкуванні угорської адміністрації. Після проголошення незалежності Угорщини цей населений переважно українцями край увійшов до її складу.
Як і в Угорщині, в містах краю у листопаді-грудні 1918 р. почали виникати ради робітничих депутатів. Посилювалася боротьба селян за землю.
Через багатонаціональний склад населення низинних районів Закарпаття було об’єктом суперечок сусідніх держав. Чехо-Словаччина з дозволу країн Антанти на початку 1919 р. захопила західну частину краю, а Румунія - південно-східну. Однак корінне населення прагнуло до злуки з Україною.
У березні 1919 р. в Угорщині було встановлено радянську владу. За прикладом угорського пролетаріату ради робітничих і солдатських депутатів на неокупованій території Закарпаття взяли владу в свої руки. Почалося формування Русинської Червоної гвардії (русини - самоназва закарпатських українців). На основі червоногвардійських загонів, загальна кількість яких перевищила 6 тис. бійців, було сформовано Русинську Червону дивізію, яка у складі угорської Червоної армії воювала з чеськими і румунськими інтервентами.
Радянський уряд Угорщини надав краю територіальну автономію й визнав за українським населенням право на національне самовизначення і возз’єднання з Україною. Було видано декрет про націоналізацію поміщицьких маєтків і передачу землі у всенародну власність. Усі великі й середні підприємства промисловості та торгівлі підлягали націоналізації.
Такі перетворення заможні кола на Закарпатті зустріли вороже. Контрольовані національними партіями, «руські народні ради» в Ужгороді, Хусті і Пряшеві 8 травня 1919 р. прийняли постанови про приєднання до Чехо-Словацької держави. Ще раніше таке саме рішення щодо всієї території Закарпаття винесла Паризька мирна конференція. Директорія та уряд ЗУНР не заперечували проти цього.
Радянська влада протрималася у Закарпатті 40 днів. Наприкінці липня 1919 р. чеські і румунські війська окупували всю територію Закарпаття та Угорщини. За Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. Закарпаття перейшло до Чехо-Словаччини.
Створення уга. Війна з Польщею
В умовах збройного конфлікту з поляками уряд ЗУНР звернувся по допомогу до Директорії УНР. Для організації регулярної армії були направлені генерал М. Омелянович-Павленко і полковник С. Мишковський. Загальна мобілізація галицького населення відбулася до весни 1919 р., що дозволило сформувати боєздатну армію (УГА) понад 100 тисяч чол., з яких біля 40 тисяч були ветеранами Світової війни. Але не зважаючи на це відбити Львів так і не вдалося.
У квітні 1919 р. поляки отримали підкріплення з Франції, так званий корпус генерала Й. Галлера, що налічував більш ніж 60 тис. чол. Крім того, польський наступ підтримала Румунія, що вторглася в частину Підкарпаття. В результаті битви на Золотій Липі полякам вдалося отримати перемогу і українські війська відступили до Збруча.
В червні було призначено новим командувачем УГА генерала О. Грекова, якій почав операцію під назвою Чортківська офензива. В цієї битві проти 25 тисячного українського війська билися понад 100 тисяч поляків, але українцям вдалося отримати верх, що підняло бойовий дух галицького населення, а УГА була поповнена добровольцями на 15 тисяч чол.. Проте, в кінці червня полякам вдалося перейти в контрнаступ, який закінчився заняттям всієї Галичини. УГА була вимушена відступити за Збруч.
