Стандарт atx12v
З 1995 по початок 2000 року формфактор блоку живлення ATX складав частину специфікації системної плати ATX. Проте в лютому 2000 року Intel вилучила специфікацію блоків живлення з найновішої версії специфікації системних плат/шасі ATX 2.03 і створила специфікацію блоків живлення ATX/ATX12V версії 1.0, додавши додатковий 4-контактний роз'єм +12V (блоки живлення, що містять роз'єм +12V, отримали назву ATX12V). Роз'’м +12V став обов'язковою вимогою у версії специфікації 1.3 (квітень 2002 року), а специфікація отримала назву ATX12V. У специфікації ATX12V 2.0 (лютий 2003 року) був усунений 6_контактний додатковий роз'єм, кількість контактів основного роз'єму живлення була збільшена до 24, а також було додано вимогу наявності роз'ємів Serial ATA.
Потужність блоків живлення|
Більшість виробників комп'ютерів надають технічну інформацію про блоки живлення. Її можна знайти в технічному керівництві, а також на етикетці, приклеєній до блоку.
Вхідні параметри вимірюються у вольтах, а як вихідні наводяться струми навантаження (у амперах) для різних номіналів вихідної напруги джерела (у вольтах). IBM переважно наводить як вихідний параметр потужність у ватах. Якщо в документації до конкретного блоку вказані лише струми навантаження в амперах, можна перетворити їх у вихідну потужність у ватах, використовуючи просту формулу:
потужність (Вт) = напруга (В) * струм (А).
Перемноживши напругу і струми по кожному вихідному ланцюгу і підсумувавши результати, можна отримати загальну (обчислену) вихідну потужність блоку живлення. Вихідна потужність підраховується лише на основі позитивних сигналів напруги; негативна вихідна потужність, сигнали Power_Good та інші не враховуються.
Більшість виробників випускають серії пристроїв з різними вихідними потужностями в діапазоні 100–450 Вт. В більшості випадків обчислена потужність практично співпадає з вказаною в паспорті, але бувають і суттєві розбіжності. Обчислення потужності за приведеною раніше формулою дозволяє зробити висновок, що блоки живлення мають більшу потужність, чим вказано в їх технічних даних. Наприклад, блок живлення 300 Вт матиме потужність 340 Вт. Слід враховувати, що блок живлення також характеризується максимальною вихідною потужністю 150 Вт для напруг +3,3 і +5 В. Отже, не варто проводити розрахунок загальної максимальної потужності для схем +3,3 і +5 В одночасно, оскільки підрахунок загальної потужності повинен бути роздільний між цими двома напругами з потужністю 150 Вт і менше. В результаті загальна потужність набуває логічнішого значення 294 Вт.
Рис. 7. Блок живлення формфактора ATX12V 2.x, що містить 24-контаний основний роз'єм живлення, 4-контактний роз'єм +12V, а також необов'язкові роз'єми для підключення відеоадаптерів PCI Express
У більшості сумісних блоків живлення вихідна потужність коливається від 150 до 300 Вт. Блоки малої потужності непрактичні, і при бажанні можна замовити блок живлення потужністю 500 Вт, який цілком відповідатиме потребам. Блоки живлення потужністю більше 300 Вт призначені для тих ентузіастів, які “набивають” системи Desktop або Tower всілякими пристроями. Вони можуть забезпечити роботу системної плати з будь-яким набором адаптерів і безліччю дискових накопичувачів.
Як правило, блоки живлення універсальні. Це означає, що їх можна підключати до мережі з напругою 240 В, 50 Гц (подібна мережа існує як в Європі, так і в багатьох неєвропейських країнах). У більшості блоків живлення передбачено автоматичне перемикання для роботи з вхідною напругою 120–240 В, але в деяких з них з тильного боку необхідно встановити перемикач відповідно номіналу напруги мережі (автоматичні модулі перевіряють напругу мережі, що підводиться, і перемикаються самостійно).