Політика радянського уряду в Україні в 1919 р.

ПЛАН

І. Політика більшовиків у 1919 р.:

а) у галузі державного будівництва;

б) у галузі економіки;

в) у відносинах з РСФРР. Укладення "воєнно-політичного союзу". II. Антибільшовицькі повстання.

І. Політика більшовиків у 1919 р.:

а) у галузі державного будівництва:

28.11.1918 р. – утворення в м. Суджа Тимчасового робітничо-селянського уряду України (майже без українців і без робітників та селян в його складі) на чолі з Григорієм П’ятаковим.

На І засіданні уряду встановлено радянську владу в Україні.

Завдання більшовиків – створювати ілюзію наявності великих українських сил, а насправді прикривати агресію російських військ в Україну.

04.01.1919 р. – створення на базі групи військ курського напрямку Українського фронту

06.01.1919 р. – декрет про назву української більшовицької держави – Українська Соціалістична Радянська Республіка /УСРР/.

У січні почалася урядова криза, вірніше криза голови уряду. Група Артема виступила проти Г. П’ятакова і 16 січня усунула його від керівництва. На чолі уряду став Артем. Г. П’ятаков вирішив апелювати до ЦК РКП(б). Москва не підтримала жодного представника і призначила керівником уряду УСРР X. Раковського (24.01.1919 р.).

29.01.1919 р. – Х.Раковський реорганізував Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, перетворивши його на постійний – Раду народних комісарів /Раднарком/ за аналогією в Росії. Відділи стали народними комісарами. Х.Раковський очолював ще і Наркомат закордонних справ.

Створювалися органи державної влади і на місцях. Ради діяли переважно в губернських центрах (до 9 губерній додалися 2 – Одеська та Донецька). Оскільки на місцях відсутня підтримка більшовиків, то замість рад у повітових і волосних центрах діють військово-революційні комітети /ревкоми/.

РЕВКОМИ – надзвичайні позаконституційні органи радянської влади, які зосереджували у своїх руках всю повноту влади і контролювали діяльність центральних і місцевих органів влади

Головне завдання ревкомів – відбір потрібних кандидатів у депутати. У селах діяли комбіди (13.01.1919 р. – постанова про створення комбідів).

КОМБІДИ – позаконституційні органи влади на селі, створені більшовиками з мстою радянізації українського села.

18.01.1919 Р. – декрет про відокремлення церкви від держави та школи від церкви.

Той, хто чинив опір "радянському будівництву" оголошували контрреволюціонерами.

Для придушення опору були створені:

• ВУНК (03.12.1918 р. – декрет про організацію ВУНК /Всеукраїнська надзвичайна комісія/ (на чолі з І. Шварцем. а з квітня – М. Лацисом) – головна в системі каральних органів;

• робітничо-селянська міліція (07.02.1919 р. – декрет про організацію робітничо-селянської міліції);

• народні суди (19.02.1919 р. – декрет про народні суди);

• революційні трибунали (15.04.1919 р. – декрет про Вищий революційний трибунал).

Окрім того, діяла РСЧА (02.03.1919 р. – декрет про мобілізацію до РСЧА).

Більшовики вирішили закріпити свої позиції в Україні. З цією метою вони скликали черговий Всеукраїнський з’їзд рад.

Норми представництва:

• 1 представник від сільської волості (часто чисельність перевищувала 50 тис. осіб дорослого населення);

• 1 представник від 10 тис. робітників;

• 1 представник від 1 тис. червоноармійців.

Отже, делегати з’їзду були сформовані в основному із середовища червоноармійців /мало українців/, які за нормою представництва перевищували місцевих жителів вдесятеро!!!

06-10.03.1919 р. – робота ІІІ Всеукраїнського з’їзду рад.

10.03.1919 р. – III Всеукраїнський з’їзд рад затвердив першу Конституцію УСРР (діяла до 1929 р.).

Найвищий орган влади – з’їзд рад, а між з’їздами – ВУЦВК (99 осіб). Голова ВУЦВК – Г.Петровський.

Виконавча влада належала Раднаркому УСРР на чолі з Х.Раковським. З’їзд рад затвердив представлений Х.Раковським склад уряду.

Місцевими органами влади вважалися губернські, повітові та волосні з’їзди рад, а між їх скликанням – відповідні виконавчі комітети рад.

Однак, якщо в І половині 1919 р. в містах діяли ради, то в сільській місцевості продовжували діяти ревкоми (більшовики повністю не контролювали ситуацію в регіонах).

Виборчі права населення отримало з 18 р., окрім:

• тих. хто використовував найману працю;

• мав нетрудові прибутки;

• ченців, служителів культу;

• колишніх службовців охоронних відомств;

• мав судимість;

• психічно хворих.

Скасовувалася приватна власність на знаряддя праці та засоби виробництва, націоналізація промисловості, транспорту, банків, запроваджувалася трудова повинність.

Наприкінці березня органи державної влади переїхали з Харкова до Києва.

До речі, в березні 1919 р. було утворено Політбюро ЦК КП(б)У /вирішувало всі важливі питання/ в складі 5 осіб /П’ятаков, Бубнов, Квірінг, Мещеряков, Раковський/. Серед них не було жодного українця.

У діловодстві російська мова використовувалася як державна.

Таким чином, на початку 1919 р. в Україні почався процес формування органів радянської державності. Більшовики, захопивши значну територію України. закріпили свою присутність і юридично, прийнявши Конституцію УСРР.

б) у галузі економіки.

– політика "воєнного комунізму". В УСРР вона почала втілюватися з 1919 р., на відміну від Росії /1918 р./.

ПРОМИСЛОВІСТЬ