2. Особливості розвитку мев на сучасному етапі.

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішні ринки, до зростання міжнародних зв’язків і взаємопроникнення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. Якісно новим станом інтернаціоналізації економіки є економічна інтеграція. Інтеграційні процеси, що відбуваються в світі, мають об’єктивний, закономірний характер і певну договірно–правову основу. Групи країн на основі взаємних домовленостей об’єднуються в регіональні міждержавні комплекси та проводять спільну політику в різних сферах суспільно–політичного та господарського життя.

Міжнародна економічна інтеграція – є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування всіх структур національних господарств.

Міжнародна економічна інтеграція розглядається (особливо в її західноєвропейському варіанті) як трьохрівнева модель. На мікрорівні, тобто, на корпоративному рівні, коли окремі компанії вступають в прямі господарські зв’язки, розгортають інтеграційні процеси. На міждержавному рівні, коли ціле направлена діяльність держави (колективна чи одностороння) сприяє інтеграційним процесам переплетення праці та капіталів в межах тієї чи іншої групи країн, забезпечує функціонування особливих інтеграційних інструментів. Національний рівень, на якому країни–учасники добровільно передають ряд політико–економічних функцій.

Інтеграція має декілька рівнів:

1. Взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);

2. Взаємодія на рівні держав;

3. Інтеграційне угрупування як результат міжнародного об’єднання.

У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів.

Форми міжнародної економічної інтеграції:

1. зона вільної торгівлі;

2. митний союз;

3. спільний ринок;

4. економічний союз;

5. повна інтеграція.

Економічна інтеграція забезпечує сприятливі умови для сторін:

• інтеграційне співробітництво надає господарюючим суб’єктам ширший доступ до ресурсів: фінансових, матеріальних, трудових, до найновітніших технологій в масштабах усього регіону, дає можливість виробляти продукцію в розрахунку на ємний ринок усього інтеграційного об’єднання;

• створюються привілейовані умови для фірм країн–учасниць економічної інтеграції, частково захищаючи їх від конкуренції з боку фірм третіх країн;

• інтеграційна взаємодія дає можливість її учасникам спільно вирішувати найгостріші соціальні проблеми, пом’якшує становище на ринку праці, надає соціальні гарантії малозабезпеченим громадянам.

Як правило, утворення інтеграційних об’єднань починається з простіших форм. Все залежить від того, які завдання ставлять перед собою країни – учасниці інтеграційних об’єднань: відновлення економічного потенціалу; прискорення НТП; укріплення позицій на світовому ринку чи інше.

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угруповань. Серед них можна виділити: в Західній Європі – ЄС і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній Америці – Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); в Азіатсько–Тихоокеанському регіоні – Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС).