Казки про тварин
Генетично найдавнішими є казки про тварин (анімалістичні казки). Можна стверджувати, що формування цих казок відбувалося на перехресті різних впливів, серед яких і міфологічні уявлення, що панували у первісному суспільстві, і мисливські оповіді, у яких відображалися спостереження над світом тварин. З плином часу їх естетична функція виокремилася серед інших і стала домінантною. Казки набували алегоричності, а опис тих чи інших тварин, їх звичок був цікавим уже не лише як розповідь про них самих, а як своєрідне образне віддзеркалення світу людей його стосунками, характерами, законами. Тривалий час такий спосіб художнього відображення дійсності був цілком прийнятний і для дорослих. Та поступово казки про тварин стали більшою популярністю користуватися серед дітей. Це зумовили простота їх побудови, нескладність порушуваних у них проблем і водночас те, що тематика казок забезпечувала потреби дитини у шуканні навколишнього світу. Персонажі-тварини у казках не тільки не здатні говорити, але й діяти, як люди. Одним з них властива хитрість, іншим – вайлуватість, ще іншим – недалекоглядність і под. Риси людських характерів легко вгадуються у полохливому зайці чи недолугому вовкові, у підступній лисиці чи вайлуватому ведмедеві. Конфлікти, що виникають між тваринами, легко й просто проектуються на світ людських стосунків, на соціальне буття суспільства. У казки про тварин нерідко включаються пісеньки, як засіб характеристики персонажів ( “Коза-дереза”). У таких казках є, як правило, пригодницький сюжет, часом соціально орієнтовний (“Пан Коцький” – опера Лисенка була заборонена цензурою у 1891 р., бо слабші перемогли сильніших). Частина цих казок має виразне дидактичне значення. Серед них особливо виділяється так звана кумулятивна казка для наймолодших – “Колобок” (український варіант “Коржик” (запис О.Пчілки); “Рукавичка” і под.).
Чарівні казки
Чарівні (фантастичні) казки також дуже давні за проходженням, вони виникли на стадії родового суспільства й увібрали в себе риси, притаманні суспільній свідомості, звичаям того періоду. Чарівні казки створюють свій світ, де також діють люди і тварини, але особливості розвитку дії і характер вимислу у них зовсім інший. Герої чарівної казки наділені надзвичайною силою, дивовижними можливостями, їм підвладні сили природи. Поряд з богатирями у фантастичних казках зустрічаємо і звичайних персонажів. Наприклад, третій (наймолодший) син, як правило, називається Іван. Як свідчать дослідження, образ цей формувався у певних історичних обставинах (коли в докласовому суспільстві відбувалися зміни, що найбільш знедоленим у сім’ї залишався наймолодший) і в цьому відбилися демократичні ідеали творців і носіїв казки. Цей герой нерідко спершу здається дурником, власне так його і оцінюють старші, пізніше виявляється, що він є справжній герой казки, який проходить через найтяжчі випробування і досягає своєї мети. Часто він долає перешкоди не тому, що йому притаманні незвичні здібності чи сила, а завдяки допомозі чудесних помічників, наявність яких є відмітною рисою фантастичних казок.
Запорукою чудесної допомоги героєві, внутрішнім обґрунтуванням закономірності його перемоги й торжества в кінці казки є сміливість, чесність, доброта. Саме ці риси його вдачі викликають прихильність до нього, готовність інших персонажів прийти йому на допомогу у боротьбі із силами зла.
Незвичайні герої чарівної казки діють у незвичайних обставинах, тому час і простір у них також своєрідні. Нерідко це відчувається вже у вступі, що переносить нас у казковий світ і ніби програмує подальше сприйняття казки, готуючи слухачів до найнесподіваніших і найнеймовірніших пригод її героїв. (“Тридев’яте царство”, “Колись-то давно, не за нашої пам’яті…”, “Раз був у тій землі, де вже край світу…” і под.). Хронотоп підкоряється волі оповідача, що, на думку вчених, формувався у казці під значним впливом уявлень наших далеких предків про потойбічний світ.
Фантастичні (або чарівні) казки впливають на уяву; у них глибоке провалля між добром і злом; за поведінку і спосіб життя відповідна нагорода або покарання; багато перетворень; переважно гострі конфлікти. Поетика фантастичних казок має традиційне вираження: початки, кінцівки, кратність повторів (3); сюжетність елементів чи мотивів. Такі казки починаються, як правило, із зав’язки, що програмує конфлікт, головний герой гіперболізований (“Кирило Кожум’яка”, “Летючий корабель”). Фантастична казка – предтеча фантастичної літератури.