15

Тема 7. Грошовий ринок та ринок банківських позичок

ПЛАН

1. Особливості поміщення капіталу в банківських установах. Безстрокові, термінові і ощадні вклади.

2. Операції з інструментами грошового ринку.

3. Банківські операції з векселями.

4. Державні інструменти грошового ринку: казначейські векселі, облігації державної позики.

5. Діяльність Національного банку України на грошовому ринку.

6. Діяльність Державного казначейства України на грошовому ринку.

7. Взаємозв’язок грошово-кредитної політики з бюджетною політикою держави.

8. Банківський кредит. Грошова позика та її форми.

9. Позики фізичним особам: позики громадянам на отримання освіти, користування платіжними картками.

10. Споживчий кредит як банківська послуга фізичним особам.

11. Особливості іпотечного кредитування.

12. Позики на будівництво та придбання житла.

13. Інвестиційний кредит.

14. Позики під боргові зобов’язання, які надаються виробничим компаніям.

15. Факторинг: суть, особливості, види, переваги.

16. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій.

17. Понятійні і правові основи лізингу.

1. Особливості поміщення капіталу в банківських установах. Безстрокові, термінові і ощадні вклади.

Залучення коштів вкладників та інших кредиторів – це основний вид пасивних операцій банків. Залучені засоби комерційних банків формують переважну частину банківських ресурсів. Вони покривають від 80 до 90% усієї потреби у грошових коштах для здійснення активних банківських операцій.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, установ, населення та інших банків. За терміном залучені кошти поділяються на ресурси, що управляються, і поточні пасиви. Ресурси, що управляються, включають термінові депозити, залучені банком, міжбанківські кредити, кошти, залучені від випуску цінних паперів. Поточні пасиви формуються залишками коштів на розрахункових, поточних і кореспондентських рахунках, депозитах до запитання.

За джерелами залучення кошти банку поділяють на депозитні (залучені) та недепозитні (позичені). Так, недепозитні джерела носять не персональний характер; ініціатива залучення недепозитних ресурсів належить банкам; використовуються вони в основному великими банками, які мають вільний доступ до механізму фінансового ринку; відносини між банком і вкладниками здійснюються на індивідуальній основі, носять роздрібний характер, а недепозитні джерела характеризуються залученням великих сум (операції оптового характеру).

Вклад (депозит) – це грошові кошти (у готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті), передані в банк їх власником (або третьою особою за рахунок і за дорученням власника) для зберігання на певних умовах. Операції, пов’язані із залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними.

У більшості країн класифікація депозитних рахунків заснована на двох моментах: строку депозиту до моменту вилучення та категорії вкладника. За строками депозити поділяються на депозити до запитання – безстрокові – тобто депозити, які сплачуються за першою вимогою вкладника без попереднього повідомлення та депозити на строк – термінові – які сплачуються через певний час після внесення коштів на рахунок. Залежно від вкладника виділяють наступні рахунки: рахунок приватної особи, корпорацій (акціонерних компаній) або некорпоративних фірм, центрального уряду, місцевих органів влади, фінансових установ, іноземних вкладників.

Загалом депозити, залучені банком, поділяють на безстрокові (депозити до запитання), термінові та ощадні депозити.

Безстрокові депозити – це кошти, які можуть бути вилучені з банку у будь-який момент. Вони становлять до 30 % залучених ресурсів банку і визначають необхідний для підтримки ліквідності розмір високоліквідних активів. Чим більша частка таких зобов’язань в портфелі банку, тим більшим має бути обсяг ліквідних активів, щоб банк міг своєчасно розрахуватись з вкладниками.

До безстрокових депозитів належать:

1. залишки на розрахункових та поточних рахунках юридичних осіб;

2. залишки на кореспондентських рахунках інших банків;

3. залишки коштів на бюджетних рахунках і рахунках позабюджетних фондів;

4. кредитові залишки коштів на контокорентних рахунках, рахунках з овердрафтом, а також спеціальних карткових рахунках.

Особливості депозитного рахунку до запитання:

• вклад та вилучення коштів здійснюється як частинами, так і повністю в будь-який час без обмежень (попередження);

• відсотки за ними не нараховуються взагалі або ж є дуже низькими;

• гроші можуть вилучатися з рахунку як у вигляді готівки, так і за допомогою чека та перерахунку;

• можливість отримання овердрафту;

• призначені для розрахунків з третіми особами;

• за депозитами до запитання банк повинен зберігати мінімальний резерв у центральному банку, який більший за розмірами, ніж за строковими вкладами.

Головною позитивною якістю цих рахунків (для вкладника) є їх висока ліквідність, можливість їх використання в ролі засобу платежу. Основний недолік (для вкладника) – відсутність нарахування процентів за рахунком (або дуже малий процент).

Строкові вклади (рахунки) – це грошові кошти, що зараховуються на депозитні рахунки відповідно до укладеної депозитної угоди на чітко обумовлений термін з виплатою визначеного процента. Сума, строки та умови приймання строкових депозитів визначаються банком-позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням із вкладником.

Характерними особливостями цих депозитів є:

• фіксований строк;

• процентна ставка залежить від розміру та терміну вкладу;

• не призначені для розрахунків з третіми особами, на них не виписуються чеки;

• існує формальна вимога про попереднє повідомлення вкладником банку про вилучення коштів за 3-7 днів, а в деяких випадках до 30 днів;

• у разі дострокового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу, тобто банк виплачує власнику депозиту понижений дохід;

• кошти на рахунках обертаються повільно;

• для вкладів, як правило, встановлюється більш низька норма обов’язкових резервів у центральному банку, ніж за безстроковими депозитами.

Ощадні депозити – це вклади населення, розміщувані у банках з метою зберігання і нагромадження (отримання відсотків). Ощадні вклади є проміжною формою між вкладами до запитання і строковими депозитами.

Характерні особливості ощадних вкладів:

• невелика мінімальна сума початкового внеску;

• інколи обмежується верхній рівень вкладу;

• не мають фіксованого терміну дії;

• поступове нагромадження коштів на рахунку;

• не вимагають попередження про вилучення коштів з рахунку;

• відсоткові ставки за цими вкладами вищі, ніж ставки за депозитами до запитання, але нижчі, ніж за строковими;

• ощадні книжки сьогодні замінені виписками з рахунку.

Ощадний сертифікат – цінний папір, який поширюється виключно серед фізичних осіб і може випускатися як на фіксований термін, так і до запитання.

Депозитні сертифікати – цінні папери, власниками яких є юридичні особи, і які засвідчують факт депонування в банку великої суми грошових коштів на певний термін під виплату конкретного відсотка. Можуть бути іменними та на пред’явника.

Переваги для банку: мають можливість керувати процесом залучення коштів, визначаючи номінальний термін такого залучення; розширюється коло клієнтів.

Переваги для клієнта: мають високу ліквідність на ринку; відсоткова ставка вища, ніж за іншими інструментами (комерційний вексель); вкладники можуть у будь-який час повернути суму коштів, шляхом продажу сертифікату на ринку.