6. Кольори тіл

Подібно до того, як частота коливань у звуковій хвилі визначає тональність звуку, що його сприймають органи слуху людини, частота коливань у світловій хвилі визначає колірність світла, що його сприймають органи зору людини. Колір — суб'єктивне поняття, характеристика зорових відчуттів людини. У людей з дефектами зору (дальтоників) уявлення про колір не збігаються з уявленнями більшості людей.

Колір прозорого тіла визначається складом того світла, яке проходить через нього. Якщо пропускати біле світло через пофарбовані скельця, то вони пропускають ті кольори, в які пофарбовані. На цьому грунтується застосування світлофільтрів.

Колір непрозорого тіла визначається сумішшю кольорів, які воно відбиває. Тіло відбиває ті «кольори», якими вони нам здаються. Тіло, яке відбиває майже всі кольорові промені, здається нам білим, а тіло, яке поглинає майже всі промені — чорним. Отже, забарвлення тіл залежить від їх здатності поглинати певні кольорові промені.

Якщо світло, яке падає на забарвлену поверхню, за своїм складом відрізняється від денного, то відтінки і сам його колір можуть змінюватися.

6. СПЕКТРАЛЬНІ АПАРАТИ — прилади для дослідження в оптичному діапазоні спектрального складу електромагнітних випромінювань за довжинами хвиль, а також для спектрального аналізу. Розрізняють дисперсійні і дифракційні спектральні апарати.

У найпростішого спектрального апарата — спектроскопа — світло від

джерела через щілину S потрапляє паралельним пучком на призму.

6. Види спектрів

1. Суцільний (неперервний) — спектр, в якому «представлені» всі довжини хвиль від червоного до фіолетового. Вид такого спектра залежить в основному від температури тіла і мало залежить від роду речовини. Такі спектри дають тіла у твердому і рідкому стані, а також гази під значним тиском та високотемпературна плазма.

2. Лінійчастий спектр — сукупність окремих світлових ліній різних кольорів на темному фоні. Такі спектри дають речовини в газоподібному

атомарному (але не молекулярному) стані. Вигляд спектрів залежить від хімічної природи газу.

3. Смугасті спектри складаються з окремих смуг, розділених темними проміжками. Такі спектри утворюються молекулами, що слабо зв'язані або зовсім не зв'язані між собою.

4. Якщо біле світло пропускати через холодний газ (який не випромінює світла), то на фоні неперервного спектра джерела з'являються темні лінії. Газ поглинає найінтенсивніше світло саме тих довжин хвиль які він випромінює в нагрітому стані. Темні лінії на фоні неперервного спектра — це лінії поглинання, які в сукупності дають спектр поглинання.

6. СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ — метод визначення хімічного складу речовини за її спектром. Дає можливість визначити якісний і кількісний склад.

Спектральний аналіз проводять у такій послідовності:

1. Дістають спектри матеріалу, який аналізують.

2. Визначають довжини хвиль спектральних ліній та ідентифікують їх за допомогою таблиць і атласів спектрів, тобто визначають, які хімічні елементи та сполуки в пробі — якісний аналіз.

3. Вимірюють інтенсивності спектральних ліній та порівнюють з еталонним градуйованим графіком — кількісний аналіз.

Головною перевагою методу є його надзвичайна чутливість, а також можливість визначити хімічний склад на великих відстанях. Таким методом можна виявити наявність речовини, якщо її вміст не перевищує

10^-10г. Так було відкрито нові хімічні елементи, встановлено хімічний склад зірок.

За спектрами в астрономії можна визначити:

1) хімічний склад світила

2) температуру світила

3) швидкість руху світила

4) напрям руху світила

5) індукцію магнітного поля світила