7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку

Перехід до ринкових умов господарювання висуває певні вимоги до регіональної економіки. Однією з найбільш значущих вимог є гнучкість економічних суб'єктів, їх уміння швидко адаптуватися до зовнішнього середовища, яке є перманентним. Дотримання і вико­нання цієї вимоги дає можливість забезпечити безкризову діяльність суб'єктів економіки. Це досягається безперервними перетвореннями різних сфер їх діяльності, тобто реструктуризацією. Реструктуризацію визначають як засіб забезпечення оптимального функціонування суб'єктів економіки у безперервно мінливому ринковому середовищі згідно зі стратегією їх розвитку шляхом здійснення системи заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного і фінансового спрямування. Всі ці заходи спрямовані на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності випущеної про­дукції зміцнення фінансової стійкості. Реструктуризація об'єктів гос­подарювання передбачає докорінну перебудову суб'єктів економіки на принципах ринкової економіки та на основі чіткого формування їх стра­тегії бізнесу і місії.

Сьогодні в Україні відбувається трансформація економічної системи, яка супроводжується виникненням і розвитком нових форм влас­ності і організаційно-правових форм господарювання, корінною зміною методів державного регулювання економіки, підвищенням са­мостійності підприємств, формуванням нової нормативно-законодав­чої бази тощо.

Таким чином, трансформація економічної системи Ук­раїни в умовах розвитку, виживання і пристосування є однією з го­ловних причин, що зумовлює необхідність реструктуризації підприємств.

Другим важливим фактором реформування економіки є приватизація підприємств, що дозволяє виділити її як окрему і досить важливу передумову реструктуризації підприємств. Приватизація в Україні продовжується і сьогодні, усуваються окремі недоліки, які мали місце при «швидкісній» приватизації. Зокрема, не варто допускати приватизацію підприємств, які для економіки України мають стратегічне значення і значною мірою впливають на розвиток галузей країни в цілому. Сьо­годні приватний сектор стає домінуючим в економіці.

Процес приватизації державних підприємств продовжується, але й нині вже можна сказати, що основна мета приватизації досягнута, ефек­тивність цих підприємств зростає, підвищуються фінансово-економічні результати діяльності. Це спостерігається і на зростанні надходжень до державного бюджету, який, в основному, зростає за рахунок зростання ефективності підприємств. »

Третьою важливою причиною реструктуризації економіки є роз­виток інституту банкрутства. Виділяють дві найважливіші передумо­ви, що призводять до такого розвитку. Першою з них є реформування законодавства про банкрутство, яке створює реальні можливості зля досить успішного використання цього механізму. Другою передумо­вою є тенденція зростання кількості фінансово неспроможних підприємств.

Нинішній стан економічного розвитку країни, більшість її галузей вимагають реструктуризації, що зумовлено рядом факторів як на макроекономічному, так і мікроекономічному рівні.

Фактори макроекономічною рівня:

- недостатній розвиток ринкового середовища і конкуренції. Значна частина підприємств, певною мірою, користується протек­ціоністською підтримкою держави, а це стримує їх реорганізацію, дає тимчасові переваги, однак не сприяє підвищенню ефективності економіки;

- нестабільність правового поля України, що не дозволяє розро­бити довгострокову стратегію реструктуризації;

- недостатній розвиток українського фондового ринку та його інструментарію;

- не вирішується питання доступності джерел фінансування;

- немає належної підтримки процесу реструктуризації з боку дер­жави;

- недостатнє забезпечення законодавчою базою, яка б регулю­вала процес реструктуризації;

- криза платежів, яка призвела до хронічної нестачі оборотних коштів, потрібних для нормального функціонування підприємств, і тим самим до відсутності коштів для реорганізації.

Фактори на мікроекономічному рівні, які тісно пов'язані із зазначе­ними вище:

- психологічна неготовність українських менеджерів до прове­дення докорінної реструктуризації;

- відсутність напрацьованих методичних підходів до реструк­туризації підприємств і недостатність досвіду її проведення;

- нестача на підприємствах власних коштів для проведення реструктуризації і низька їх кредитна привабливість, що не дає можливості їм отримати необхідні кошти із зовнішніх джерел на взаємоп­рийнятних умовах;

- низька ліквідність цінних паперів вітчизняних емітентів, яка утруднює залучення коштів і серйозних інвесторів;

- складність використання кваліфікованих спеціалістів. Підприємства України переважно не можуть користуватись послу­гами іноземних консалтингових фірм через високі ціни, а свій влас­ний вітчизняний ринок ще недостатньо розвинутий.

Види і методи реструктуризації великою мірою визначаються на­прямами розвитку економіки. У вітчизняній практиці найбільш по­ширеними є корпоративні перетворення, які спрямовані на розукруп­нення підприємств. Такий напрям зумовлений неефективністю фун­кціонування в ринкових умовах господарювання раніше створених промислових гігантів у зв'язку з недостатньою місткості ринків збуту, негнучкістю системи організаційних структур управління, наявністю надлишкових виробничих фондів. Разом з тим значна частина підприємств утримує структурні підрозділи соціальної сфери, тобто фонди невиробничого призначення. Це значною мірою погіршує фінансове становище цих підприємств.

Однак досвід розвинутих країн свідчить про перевагу зворотного напряму. Починаючи з 1990-х років у світовій економіці відбувається нова хвиля укрупнень, які часто здійснюються шляхом злиття або по­глиблення транснаціональних корпорацій. Ця надмірна концентрація виробництва і фінансів обумовлена бажанням отримати синергетичний ефект (тобто сукупний результат після об'єднання більший, ніж сума результатів, отримуваних окремими компаніями).

На практиці вирізняють два шляхи укрупнення підприємств:

- зовнішнє зростання за рахунок злиття укрупнення двох чи де­кількох підприємств або приєднання їх до великого виробництва;

- внутрішнє зростання, яке полягає у придбанні активів за раху­нок власних або позичкових коштів.

При зовнішньому зростанні у ряді випадків необхідне погодження Антимонопольного комітету України на проведення такої реоргані­зації, щоб не допустити монополії на окремі види виробів. Як показує світова практика, у майбутньому укрупнення підприємств буде актуальним і поширеним серед підприємств середнього і малого бізнесу. Актуальним є також об'єднання постачальників і споживачів сировини, утворення промислово-фінансових і рун за участю фінансо­во-кредитних інституцій, яке вже має місце на практиці.

В умовах вітчизняної практики набув поширення такий вид реструктуризації як перетворення. Він передбачає зміну організаційно-пра­вової форми організації бізнесу і може супроводжуватись зміною форм власності і складу власників. При цьому зберігаються всі майнові пра­ва і зобов'язання перетворюваного підприємства, оскільки воно є і підприємством, і правонаступником одночасно.

Проведені наукові дослідження процесів реструктуризації підприємств засвідчують їх перехід від локальних видів, що були домінуючими на перших етапах трансформації економіки, до поширення комплексної рест­руктуризації.

Реструктуризація має бути обґрунтованою науково. Адже це твор­чий процес, який передбачає розроблення програми її реалізації для кожного конкретного суб'єкта економіки з урахуванням його специ­фіки.