Отже, розрахункові правовідносини регулюються як цивільно-правовими, так і фінансово-правовими нормами.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Застосування того чи іншою виду платіжного документа, залежить від мети здійснення розрахунків чи стягнення коштів та статусу суб'єкта, який подає до банку відповідне доручення про здійснення розрахунку чи списання коштів.

Банки приймають до виконання тільки такі розрахункові документи:

• своїх клієнтів, відповідно до договору про розрахунково-касове обслуговування;

• клієнтів інших банків або органів державного казначейства;

• які надсилають безпосередньо інші банки або органи державного казначейства;

• платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів, що оформлені державними виконавцями або податковими органами і на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує;

• платіжні вимоги безпосередньо від державних виконавців або податкових органів.

Банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

• у розрахунковому документі не заповнено, або заповнено невірно (з помилкою) хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою;

• відсутні супровідні документи, надання яких є обов'язковим або закінчився строк дії цих супровідних документів;

• порушено інші вимоги.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного дня, банк виконує в день їх надходження, а документи, що надійшли після операційного часу, – наступного робочого дня.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні встановлюється така черговість;

1. Платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів.

2. Розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів.

3. Платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів.

4. Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

4

Поняття та види банківських розрахункових документів.

Чинне законодавство встановлює такі види банківських розрахункових документів:

• платіжне доручення;

• платіжна вимога-доручення;

• платіжна вимога;

• розрахунковий чек;

• акредитив;

• банківські платіжні картки;

• вексель.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжне доручення оформляється платником за встановленою чи довільною формою (відповідно до договору) згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Воно приймається банком платника до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки, не враховуючи дня оформлення платіжного доручення. Банк приймає платіжне доручення до виконання тільки за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. При відсутності чи недостатності коштів на рахунку, платіжна вимога приймається банком лише тоді, якщо це передбачено договором між банком і платником.

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватись у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів і передається безпосередню платнику не менше ніж у двох примірниках. Якщо платник погоджується оплатити вимогу-доручення, він заповнює її нижню частину і подає до обслуговуючого банку. При цьому, сума, зазначена в нижній частині повинна відповідати сумі, вказаній одержувачем у верхній частині вимоги-доручення.

Вимога-доручення приймається платником протягом 20 календарних днів з дати її оформлення одержувачем коштів. Якщо коштів на рахунку недостатньо, платіжна вимога-доручення повертається без виконання.

Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін розрахункового чека на готівку та отримувати здачу з суми чека готівкою. Фізичні особи мають таке право, але в сумі, що не перевищує 20 відсотків від суми чека.

Розрахункові чеки брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів, а для здійснені

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 днів від дати виписки. Чекодавець виписує чек під час здійснення платежу і видає із заповненням усіх необхідних реквізитів, підписами і печаткою. Розрахунковий чек приймається чекодержателем безпосередньо від чекодавця.

Банк-емітент може відмовитись від оплати розрахункового чека, якщо:

• чек або реєстр чеків заповнено з порушенням, або є виправлення, чи замість підпису стоїть факсиміле;

• чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".м

Акредитив – це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, згідно якого цей банк, за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені, проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив), чи доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

• покритий – акредитив, для здійснення платежів за якими завчасно бронюються кошти платника у повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку, при чому кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків;

• непокритий – акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом).

Безвідкличний акредитив – це акредитив, який може бути анульований, або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента. Це тверде зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива.

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом. Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і, в разі порушення хоча б однієї з умов, не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.

У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива.

Вексель — це цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання встановленого терміну, певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості і переказні.

Простий вексель (соло-вексель) – це просте нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя у визначений строк, у визначеному місці визначену суму. Тобто векселедавець і платник за ним – одна і та ж сама особа.

Переказний вексель (тратта) – це письмовий наказ векселедержателя платнику про сплату йому чи кому накажуть певної суми після закінчення строку.

Суб'єктами розрахункових відносин з векселями є:

• векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ іншій особі оплатити його;

• платник за векселем (трасат) — особа, якій надається наказ про оплату векселя;

• отримувач грошей (ремітент) — особа яка володіє векселем, пред'являє його до оплати та отримує гроші за векселем.

Вексель може бути переданий шляхом індосаменту.

Індосамент – це передавальний напис на звороті векселя, який проставляє його власник на користь іншої особи, Індосамент повинен бути підписаний індосантом або на векселі, або на додатку до векселя. Індосамент може бути іменний — з вказівкою особи, якій передають вексель, або бланковий (із підписом індосанта без зазначення особи).

Векселедавець може обумовити вимогу щодо пред'явлення до акцепту із встановленням чи без встановлення строку.

Акцепт – це письмова згода платника на оплату векселя, яка зазначається на векселі словом "акцептований" і підписом платника. Акцепт забезпечує підвищення гарантії векселя. Шляхом акцепту платник приймає на себе зобов'язання проплатити вексель вчасно.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або частково шляхом авалю.

Аваль – це забезпечення третьою особою, або однією із осіб, які підписали вексель, сплати суми за векселем. Аваліст відповідає так само як і той, за кого він дав аваль. При чому його зобов'язання дійсне навіть в тому випадку, якщо гарантоване ним зобов'язання виявиться недійсним.