135.Обмеження звільнення і особливий порядок звільнення неповнолітніх працівників.

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу (1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; ) провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

136. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

137. Система оплати праці.

Система оплати праці — це спосіб нарахування розмі­рів винагороди, належної виплати працівникам відповід­но до витрат їх праці, її якісних і кількісних показників, в окремих випадках — кінцевих результатів.Співвідношення між кількісними і якісними показниками праці або мірою праці і винагородою створює систему опла­ти праці. Системи оплати праці можуть бути різними, однак дві з них — основні, критеріями визначення яких є• облік виготовленої працівником, продукції при належ­ній якості чи виконаних ним операцій (відрядна) та• облік відпрацьованого працівником часу (погодинна). Переважною системою оплати праці є відрядна, при якій заробіток нараховується за виконаний обсяг робіт, виробле­ну продукцію за відрядними розцінками, обчисленими вихо­дячи з установлених тарифних ставок і норм виробітку або часу.