МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Кафедра фінансів
Розрахункове завдання
з курсу «Міжнародні та кредитно-розрахункові операції»
«Портфельний підхід до хеджування»
Виконала:
ст. гр.БФ-27а
Крисенко А.В.
Перевірила:
Клепікова С.В.
Харків, 2011
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….3
1 Поняття валютних ризиків та їхня класифікація………………………...……...4
2 Методи страхування валютних ризиків……………………………………….....5
3 Історія створення валют Euro и JPY………………………………………...…....8
4 Розрахункове завдання……………………………………...…………………..11
Висновок……………………………………………………………………………15
Список літератури………………….…………………………………………..…..16
Вступ
Фінансова діяльність, а особливо діяльність, пов'язана із заробітком на постійно мінливих курсах валют, незмінно сполучена з різного роду ризиками. Ризик збитку від угоди, що виник у зв'язку з несприятливою зміною курсу однієї з валют, одержав назву валютного ризику. Будь-яке підприємство, що має справи з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку, зіштовхується з валютними ризиками.
В основі виникнення валютних ризиків лежать коливання валютних курсів, і ці коливання відбуваються непередбачено, як убік збільшення, так і убік зменшення, внаслідок чого ймовірність незапланованих збитків або прибутку досить велика. Тому підприємства повинні досить серйозно ставитися до даної проблеми, проблеми керування валютними ризиками, тому що нехтування використанням даної стратегії може викликати глобальні негативні наслідки для фінансової сторони діяльності підприємства.
У сучасних умовах розгляду проблеми керування валютними ризиками є актуальною як з теоретичної, так і з практичної точки зору, тому що учасники ринкових відносин постійно піддаються ризику втрат внаслідок несприятливої зміни цінової кон'юнктури в сфері торгівлі товарами й фінансовими інструментами, до яких відноситься й валюта.
Для того, щоб у процесі зовнішньоекономічної діяльності її суб'єкт міг себе убезпечити, необхідно вчасно спрогнозувати ймовірність валютних ризиків, установити розміри ризиків і прийняти на цій основі єдино вірне рішення про те, чи укладати міжнародний контракт і на яких умовах це буде відбуватися.
Поняття валютних ризиків і їхня класифікація
Валютний ризик – це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют.
Валютний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити на:
Існує наступна класифікація валютних ризиків:
1) Операційний валютний ризик (Transaction Risk) - валютний ризик, пов'язаний з рознесенням в часі моментів заключення контракту та моменту виконання зобов'язань по ньому. Чим більше цей часовий проміжок між моментом заключення контракту та моментом виконання зобов'язань, тим вище операційний валютний ризик, оскільки вище ймовірність зміни валютних курсів за цей час.
В основному пов'язаний з торговельними операціями, а також із грошовими угодами по фінансовому інвестуванню й дивідендним (процентним) платежам.
2) Трансляційний валютний ризик (розрахунковий, балансовий) - валютний ризик, що несуть компанії, які працюють із іноземними валютами або мають активи за кордоном або валюту в балансі. Чим більше частка активів, зобов'язань і капіталу, виражених в іноземній валюті, тим вище трансляційний ризик.
3) Економічний валютний ризик - визначається як імовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне становище компанії, наприклад, імовірність зменшення обсягу товарообігу або зміни цін компанії на фактори виробництва й готову продукцію в порівнянні з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби, як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також зміни прихильності споживачів певній торговельній марці.
4) Приховані ризики - це операційні, трансляційні й економічні ризики, які на перший погляд не очевидні. Наприклад, постачальник на внутрішньому ринку може використати імпортні ресурси, і компанія, що користується послугами такого постачальника, побічно піддана операційному ризику, тому що підвищення вартості витрат постачальника в результаті знецінювання національної валюти змусило б цього постачальника підвищити ціни.
2 Методи страхування валютних ризиків
По мірі розширення валютних операцій при загальній нестійкості валютно-кредитного обороту актуальною стає необхідність в страхуванні ризиків, пов’язаних з курсовими коливаннями. Система мір по зменшенню валютних втрат називається «хеджуванням» (hedging – огороджування). В страхуванні мають необхідність підприємства, що займаються зовнішньо-економічною діяльністю, банки, що працюють з іноземною валютою, їх клієнти, приватні особи.
У міжнародній практиці застосовуються два основних способи страхування ризиків:
1) Однобічні дії одного з партнерів.
2) Взаємна домовленість учасників угоди.
На вибір конкретного методу страхування ризику впливають такі фактори, як:
особливості економічних і політичних відносин зі стороною-контрагентом угоди;
конкурентноздатність товару;
платоспроможність контрагента угоди;
діючі валютні й кредитно-фінансові обмеження в даній країні
строк покриття ризику;
перспективи зміни валютного курсу або процентних ставок на ринку.
В останні десятиліття було розроблено кілька способів хеджирування і компаніям (включаючи банки) залишається лише вибрати, який саме варіант хеджирування підійде їм щонайкраще. Із цією метою використовуються такі методи, як форвардні контракти, опціони, ф'ючерси та свопи.
1) Форвардні угоди (forward transactions) є одними з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну мінливість цін.
Сьогодні операції форвард укладаються в першу чергу в міжбанківській торгівлі іноземною валютою. Форвардний контракт – це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмета контракту, що укладено поза біржею. Форвардний контракт – це тверда угода, тобто угода, обов'язкова для виконання. Предметом угоди можуть виступати не тільки валюта, але й інші активи, наприклад, товари, акції, облігації й т.п. Форвардний контракт укладається, як правило, з метою здійснення реального продажу або покупки відповідного активу, у тому числі з метою страхування постачальника або покупця від можливої несприятливої зміни цін.
Форвардна угода із продажу (покупці) валюти включає наступні умови:
- курс угоди фіксується в момент її висновку;
- передача валюти здійснюється через певний період,
- у момент висновку угоди ніякі задатки або інші суми зазвичай не переводяться.
Особливість форвардного ринку полягає в тому, що не існує стандартизації форвардних контрактів. Найчастіше вони не є самостійним предметом торгівлі, учасники ринку використовують форвардні операції для страхування від зміни валютного курсу
2) Валютний опціон - це контракт, що дає право (але не зобов'язання) одному з учасників угоди купити або продати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (називають страйковою ціною або ціною виконання опціону) протягом деякого періоду часу, у той час як інший учасник за грошову премію зобов'язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту по певній договірній ціні.
3) Ф'ючерс - стандартний терміновий біржевий контракт купівлі-продажу базового актива, при заключенні якого сторони (продавець і покупець) домовляються тільки про рівень ціни й строку поставки. Інші параметри активу (кількість, якість, упакування, маркування й т.п.) обговорені заздалегідь у специфікації біржового контракту. Сторони несуть зобов'язання перед біржею аж до виконання ф'ючерса.
Ф'ючерси мають деякі переваги над форвардними угодами. Одним з таких переваг є тимчасова гнучкість ф'ючерсного контракту. Не треба забувати, що ф'ючерсна позиція може бути закрита в будь-який момент, у той час як зміна дати зарахування при форвардній угоді може відбутися лише за узгодженням з банком і спричинити додаткові витрати.
4) Валютний своп (currency swap) - це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Стосовно до свопу дата виконання більше близької угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої по строку зворотної угоди - датою закінчення свопа ( maturity ). Зазвичай свопи укладаються на період до 1 року.