Україна в епоху кам'яного віку

Пізній палеоліт Матеріальна культури пізнього палеоліту Найдавніше мистецтво Мезолітична епоха Господарство. Основні знаряддя праці Племена та мезолітичні області Неолітична епоха Кам'яна Могила

 

Палеоліт України

На території України нараховується близько тисячі палеолітичних пам'яток. До раннього палеоліту (1 млн. - 40-35 тис. років тому) належить близько 200 пам'яток. Особливий інтерес становлять археологічні стоянки ашельського часу (300-150 тис. років тому) та мустьєрського періоду (150-40 тис. років тому). З-поміж 30 археологічних об'єктів ашельського часу, розташованих в Україні, унікальною є стоянка Королеве на Закарпатті. Важливу інформацію про цей період дають також стоянки з інших регіонів сучасної України - Лука Врублівецька (біля м. Кам'янця-Подільського на Дністрі), Лабушне (Одещина), Амвросіївка (Донбас), Бодрак (Крим) тощо. Нагадаємо, що ранній палеоліт - це початковий період історії людства. Якщо брати нашу земну кулю, він за сучасними даними у загальноземних масштабах датується часом майже від 2 млн. до 40-35 тис. років тому, на території України - від 1 млн. років тому. В цьому періоді проходили дуже складні процеси формування людини сучасного фізичного типу. Завдяки зародженню певних розумових навичок людина освоїла процеси виготовлення перших знарядь праці, першого одягу, навчилася добувати вогонь, спорудила перше житло. В цей же час складаються основи суспільної організації людей та формується свідомість, яка поступово стає підосновою зародження різносторонніх ідеологічних уявлень. Необхідно зазначити, що формування людини, її діяльність, як в ті далекі часи, так і на сучасному етапі, тісно пов'язані з природним середовищем (клімат, геологічна будова, корисні копалини, рослинний і тваринний світ тощо). На нашу думку, при розгляді витоків духовності українського народу необхідно глибоко усвідомити, на якому етапі, коли, в яких конкретних історико-економічних умовах з'явилися перші ознаки художньо-мистецької діяльності людини на землі. Всі науковці, котрі цікавляться даною проблемою, добре розуміють, що це одне із складних питань історії духовної культури. І тут на перший план виступає проблема, пов'язана з періодом життя і діяльності на території сучасної України населення неандертальського типу (100-40 тис. років тому), що історично належить до середньої та заключної пори раннього палеоліту. Цей період (мустьєрська епоха) збігається з холодним і дуже сирим кліматом. За льодовиковою теорією льодовик прикрив величезні території долин Дніпра, проник на південь аж до гирла р. Орелі. Внаслідок значного похолодання поряд з мамонтами тут мешкали носороги, з'являлися також олені та песці. В цей час зростає роль вогню у житті первісної людини. Удосконалюється процес виготовлення знарядь праці з кременю, рогу, кістки і, безперечно, з дерева. Полювання було основним джерелом існування людей. Серед неандертальців виділяється декілька різновидів, частина яких (т.зв. прогресивних) були предками людини сучасного типу (кроманьйонців) - Нomo sapiens. На сьогодні на Україні відомо понад 80 пунктів з мустьєрськими старожитностями. Вони розподіляються на 6 територіальних груп - кримську, запорізьку, дніпровську, дністровську, деснянську, донецько-приазовську. Як уже було підкреслено, великий вплив на життєдіяльність первісної людини мали природні умови. Особливу роль у житті стародавнього населення України відіграло Чорне море. В епоху палеоліту воно було озером, відокремленим від Середземного моря, протока Босфор та Азовське море не існували, а північний берег Чорного моря доходив до південного берега сучасного Кримського півострова. В ті ж часи сформувалися й основні ріки України. Нагадаємо, що палеоліт розпочався з появою первісної людини, яка почала використовувати найдавніші знаряддя праці. Упродовж раннього палеоліту людина пройшла шлях від становлення її як біологічного виду до формування людини сучасного фізичного типу (понад 30 млрд. клітин, в т.ч. 10 млрд. складає мозок голови). Однією з складових усього людського організму було формування свідомості, а відтак першого слова і мистецько-духовної культури. То на якому ж етапі воно виникло? Чи є такі свідчення нашої історії? Відповідаю - є. У 1976 році Дністровська палеолітична експедиція під керівництвом доктора історичних наук відомого археолога О.П.Черниша провела дослідження стоянки Молодове, яка датується мустьєрською епохою (44 тис. років тому). Серед виявлених предметів особливий інтерес становить лопатка мамонта (розміром 50х34 см). На її поверхні чітко простежуються серії насічок, тонких вигравіюваних ліній, ямок, а також нанесених чорною фарбою ліній. На верхній площині лопатки намальовані зиґзаґи, квадрати, перехресні лінії, а на нижній - дві врізані лінії з чорною прорисовкою. У верхній частині лопатки контурними лініями передано зображення фігури тварини (олень?). В нижній частині - чорна пляма, а в центральній - вдавлення у вигляді кола

 

Рис. 1. Лопатка мамонта з малюнками.Стоянка Молодове І. Фото та прорисовка.(За О.П.Чернишем).

 

О.П.Черниш наголошує, що вищезазначені орнаментальні мотиви на кістяній лопатці зі стоянки Молодове І започатковують характерні риси розвитку образотворчого мистецтва в мустьєрську епоху на теренах України. "У людини мустьєрського часу, - стверджує О.П.Черниш, - уже тоді було розвинуте абстрактне мислення, що уже тоді існувало мистецтво і що воно виникло в мустьєрський період" [3, с.18-23]. Воно стало основою для виникнення пізньопалеолітичного мистецтва. А якщо врахувати, що мустьєрська людина навчилася використовувати вогонь, оволоділа технікою будівництва жител із кісток мамонта й інших крупних тварин, є всі підстави вважати її достатньо інтелектуально розвиненою. Високу оцінку археологічним знахідкам зі стоянки Молодове І дав відомий археолог А.П.Окладников. У статті "По поводу открытия А.П.Чернышом искусства в мустьерском поселении Молодове І" він пише: "... про відкриття О.П.Черниша можна з повним правом сказати, що воно має насправді епохально-принципове значення. Мустьєрці дійсно піднялись у своїй творчості, в засвоєнні тих можливостей, які дала їм природа, вже на рівні Homo Sapiens" [4, с. 23-25]. Подальші досягнення людини у матеріальній культурі були значним поштовхом для розвитку мислення, а відтак і духовності населення наступної пізньопалеолітичної епохи.

 

 

Пізній палеоліт

Пізній палеоліт (40-10 тис років тому) збігається з кінцевим етапом похолодання в Європі, в тому числі і на землях сучасної України. У зв'язку зі зменшенням атмосферних опадів клімат став сухим і континентальним. Це в свою чергу привело до зменшення лісів і поширення лісотундри на північній території України та сухих трав'янистих степів у її південних районах. Ліси збереглися переважно в річкових долинах, захищених від холодних північних вітрів. Особливості пізнього палеоліту. Широке розселення людей на величезних просторах Старого Світу з їх відмінними природно-географічними умовами привело до виникнення відмінностей у розвитку господарства, побуті та культурі, що з часом зумовило утворення трьох окремих історико-культурних областей зі специфічними для них групами пам'яток: Європейська (так звана Прильодовикова), Середземноморсько-Африканська та Сибірсько-Китайська. До Європейської області входить значна частина території сучасної України. Населення цієї області мало багато спільного в характері кремінних і кістяних знарядь праці, предметів побуту, особливостей господарського життя, заснованого на полюванні на холодолюбних тварин, стоянок, жител, ідеологічних (релігійних) уявлень і мистецтва. До Середньоморсько-Африканської області входить територія Криму та Північного Причорномор'я. Сибірсько-Китайська область займала Північну і частину Східної Азії [5, с. 41-42]. Поява людських рас. У зв'язку з розселенням у різних фізико-географічних зонах під впливом місцевих природних умов (сонячне світло, температура і вологість повітря, характер їжі, хімічний склад питної води тощо) люди трьох пізньопалеолітичних зон поступово набули деяких відмінних зовнішніх ознак, зокрема таких як колір шкіри, будова волосся, розріз очей, форма голови, губ, носа та ін. Такі природні умови з часом зумовили утворення трьох основних людських рас: європеоїдної (білої), монголоїдної (жовтої) і негроїдної (чорної). Як ми бачимо, територіальне розміщення цих трьох основних рас в цілому збігається з трьома вищезгаданими пізньопалеолітичними історико-культурними областями. Підкреслимо, що представники європеоїдної раси - власне кроманьйонці (назва походить від скельного навісу Ла Кро-Маньйон у Франції, де вперше було знайдено останки людини цього типу) - населяли більшу частину сучасної Європи, в тому числі і українські землі; представники негроїдної раси - грімальдійці (назва походить від печери Грімальді в Італії, де вперше було знайдено останки людини цього типу) - займали територію середземноморських районів Європи та Африки; представники монголоїдного типу заселяли Сибірсько-Китайську область. Наголосимо також і на тому, що належність людини до того чи іншого расового типу немає ніякого відношення до її розумових здібностей та здатності до створення матеріальних і духовних цінностей. Люди всіх рас рівні між собою і не мають ніяких переваг одні над іншими, що були б зумовлені расовими ознаками. Економічна і культурна відсталість деяких сучасних народів негроїдної та монголоїдної рас Африки і Азії зумовлені не расовими ознаками, а історичною долею їхніх країн, зокрема тривалою колоніальною залежністю.