12 Б. П.34. Ринкова інфраструктура, її функції.

. Інфраструктура ринку - це сукупність інститутів, що забезпечують звертання різних товарів Обслуговування взаємин виробників товарів і їхніх безпосередніх споживачів - основне призначення інститутів інфраструктури.

Інфраструктура ринку є ланкою, що зв'язує виробництво і споживання, і тому у великій мірі впливає на економіку. Це поняття різнопланове, сутність його можна визначити як сукупність установ, організацій, державних і комерційних підприємств, що забезпечують нормальне функціонування товарних і інших ринків, взаємодія й ефективне обслуговування товаровиробників і споживачів...

Функції інфраструктури ринку

Продуктом інфраструктури є посередницька послуга. Послуга - це особливий товар, що існує тільки в момент його виробництва. Можна виділити дві основні функції інфраструктури ринкового типу (чи ринкової інфраструктури в широкому змісті), обумовлені природою ринкової економіки[] :

а) забезпечення безперебійного функціонування господарських взаємозв'язків і взаємодії суб'єктів ринкової економіки.

б) регулювання руху товарно-грошових потоків. Як суб'єктів ринкової економіки ми розглядаємо, з одного боку, власників ресурсів і власників продуктів, а з іншого боку - комерційні структури і держава. Обидві класифікації суб'єктів економіки доповнюють один одного і виділяють цих суб'єктів за різними критеріями.

економічна функція (насамперед таких, як оптимальна акумуляція ресурсів і створення з них продуктів господарської діяльності), безпосередньо не беручи участь у створенні продукту. Проте, зазначена функція може бути також класифікована як пряма, оскільки формування адекватної інфраструктури є одним з безпосередніх і обов'язкових умов існування і відтворення економічної системи, а також її розвитку.

Регулююча функція як би виростає з що забезпечує, є її продовженням, але її властивості інші, прямо протилежні. Насамперед, вона носить зовнішній характер. У цій своїй якості дана функція є активної, що особливо помітно в перехідних економічних системах., і вона є функцією зворотної дії, сигналізуючи економіці про ті чи інші проблеми в сфері безпосереднього створення продукту.[

Обидві функції нерозривно зв'язані і не можуть реалізуватися одна без іншої. Результатом їхньої взаємодії є цілком визначений синтетичний ефект, якому можна визначити як оптимізацію руху товарно-грошових потоків. У процесі забезпечення і регулювання руху товарно-грошових потоків інфраструктура сприяє досягненню відповідності між суспільними потребами в товарах і послугах і здатністю процесу виробництва задовольняти їх у необхідних масштабах. Тим самим забезпечується спряженість у реалізації обох функцій, досягається пропорційність у розподілі ресурсів, що, у свою чергу, веде до мінімізації витрат, зв'язаних з розподілом ресурсів і продуктів. Саме тому інфраструктура завдяки своїм функціям забезпечує ефективність економіки, причому в тій мірі і через ті механізми, що властиві тільки їй.

Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:

-- кредитна система і комерційні банки;

емісійна система і емісійні банки;

-- організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

-- аукціони, ярмарки та інші форми організованого по-забіржового посередництва;

-- система регулювання зайнятості населення і центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

-- інформаційні технології і засоби ділової комунікації;

-- податкова система і податкові інспекції;

-- системи страхування комерційного господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;

-- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства і засоби масової інформації;

-- торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські об'єднання ділових кіл;

-- митна система;

-- професійні спілки тих, хто працює за наймом;

-- комерційно-виставочні комплекси;

-- система вищої і середньої економічної освіти;

-- консультативні (консалтингові) компанії;

-- аудиторські компанії;

-- громадські і державно-громадські фонди, створені з метою стимулювання ділової активності;

-- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

Загальна ринкова інфраструктура об'єднує безпосередні атрибути ринкового механізму, які характеризують рух грошей, товарів, капіталів, праці та ін.

п. 35. Заробітна плата – основна форма доходів населення.

Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників: 1) виробіток яких неможливо чітко нормувати; 2) в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції; 3) виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, різні умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата — це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна зарплата залежить від ряду факторів : а) рівня номінальної зарплати; в) цін на товари і послуги, які споживає населення; с) величини податків, які сплачуються різними верствами населення в бюджет.

Мінімальна зарплата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.