6. Б. 16.. Основні форми економічного життя. Натуральне господарство і товарне виробництво.

Історично першим типом господарювання було натуральне господарство.

Натур. Господ. – це господ. , де продукти праці призначаються для задоволення власних потреб в межах даного гопод.

В усіх докапіталістичних формаціях панувало натур. Господ. Є особисте підсобне господ. Натур. Господ характер. 1. Низький рівень розв. Продуктивних сил (робоча сила і засоби виробниц.) 2. Суспільний поділ праці розвинутий слабко. 3. Екон. Замкненість. 4. Використ. Ручної праці.

Більш прогресивною формою економічн. Організації є товарне виробництво. Основними причинами виникнення товарного виробництва є : 1. Суспільний поділ праці (скотарство відокремл. Від землероб.) 2. Соціальноекономічн. Відокремленість товаровиробників (товаровиробн. Самі привласнюють результати свєї роботи, самі вирішують, що виробляти і скільки)

Таким чином товарне виробниц. Наз. таке виробництво, де продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну чи продажу. Розрізняють два види тов.. вироб.: просте і капіталістичне.

Простим нащ. Виробництво, яке засноване на особистій праці товаро-виробника.

Капіталістичне – тов.. виробн.., яке засновано на використанні найманої робоч. Сили.

У сучасних умовах у розвитку тих країнах існує соціальне ринкове господарство. Воно характеризується тим, що тут існує розвинутий суспільний поділ праці, існують різноманітні форми власності, існує державне регулювання економікою та соціал. Захист населення.

17. Ринкова ціна. Закон попиту і пропозиції. Еластичність попиту.

Риноква ціна – фактична ціна, яка встановлюється відповідно до попиту і пропозиції.

Попит – платоспроможна потреба населення.

Пропозиція – кількість товарів і послуг, які поступають для реалізації на ринок.

Між ціною попиту і пропозиції існує взаємозв’язок.

крива попиту показує поведінку споживача, а крива пропоз. Показує поведінку товаровиробника. Точка перетину двох графіків характеризує ринкову рівновагу. В цій точці попит і пропозиція співпадають, а ціна = вартості товару.

Закон попиту стверджує чим вища ціна на товар, тим менший попит на нього.

Закон пропозиції стверджує чим вища ціна на товар, тим в більшій мірі зростає його пропозиція. Розрізняють еластичний попит і нееластичний.

Еластичний попит – попит , який змінюється навіть при незначному коливанні ціни.

Нееластичний попит - попит, який залишається незмінним при зміні ціни (хліб, товари необх. вжитку).

Розраховують коефіцієнт еластичності. К ел. = % зміни попиту/ % зміни ціни >< 1

К ел. =(∆х/х)/ (∆р/р)

Якщо коефіцієнт менше одиниці, то попит нееластичний; якщо він дорівнює 1, одинична еластичність, більше 1 попит еластичний.

Коефіцієнт показує зміну попиту при зміні ціни на 1%. 18. КГ = СЦ-К+П-В/n. КГ=( 500-150+100-50)/ 5 = 80 млрд. А) КГ=( 500-150+100-50)/ 8 = 50 млрд

Б) КГ=( 500-150+100-50)/4 = 100 млрд

№9 п.25. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки.

Інфляція – процес зростання середнього рівня цін, що сприяє зниження купівельної спроможності грошей.

Дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція не означає зростання цін на всі товари. У той же час як ціни на одні товари ростуть, ціни на інші можуть не змінюватись.

Виділяють два основних типи інфляції: 1) інфляція попиту, коли надто велика кількість грошей полює на невелику кількість товару. Причиною може бути емісія грошей. У цьому разі в рівнянні відбулися такі зміни : MV прямує в гору, а товару Qвиробляється стільки ж . отже, рівновага в ринковому кругообігу може зберегтися лише при підвищенні цін (P стрілка в гору), тобто виникне інфляція.

2) ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, КОЛИ ЦІНИ ЗРОСТАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗБІЛЬШЕННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО. РОЗКРУЧується інфляційна спіраль. Спочатку ростуть ціни на основні види ресурсів (електроенергія, паливо, середня заробітна плата), що призводить до зниження обсягів виробництва (Q стрілка вниз). Менша кількість товару продається за ту саму кількість грошей. Ціни ростуть, тому що ми допомагаємо росту заробітної плати, а продуктивність праці не підвищується,то такі заходи призведуть до зниження рівня життя, оскільки викличуть інфляцію.

Показниками інфляції є рівень інфляції (індекс цін) і темп інфляції.

Індекс цін (Ір)= ціна споживчого кошту за поточний рік / ціна відповідного споживчого кошту базового року. Темп інфляції = (Ір поточного періоду – Ір базового періоду / Ір базового періоду)*100%.

Ір – характеризує темп росту цін, а темп інфляції – приріст цін. Наприклад , ціни за рік зросли в 2 рази, тобто Ір=2

І просту= (І року -1)*100%.

За величиною темпів розрізняють такі види інфляції :

повзуча інфляція — (до 10% за рік) яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

галопуюча інфляція — (до 200% за рік)зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

гіперінфляція —( рівень цін підвищується понад 50% за місяць) з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).

Номінальний дохід – кількість грошей, яку одержують у вигляді заробітної плати, ренти чи прибутку.

Реальний дохід – кількість товарів і послуг, яку можна придбати на свій номінальний дохід: Іреал. Доходу= І ном. Доходу/ І цін.

Антиінфляційні заходи: 1) регулювання (зниження) сукупного попиту: збільшення податків, зниження державних витрат; 2) контроль за зарплатою і цінами; 3) індексація доходів.