Практична робота «Розв'язання життєвих ситуацій, які можуть спричинити «культурний шок»

Мета: навчити учнів орієнтуватися у життєвих ситуаціях, які супроводжують процес адаптації люди­ни в незнайомому суспільстві, культурі, побуті тощо; визначити головні напрями поведінки людини у разі виникнення ситуації «культурного шоку».

Обладнання: картки із завданнями ситуацій «культурного шоку», у які може потрапити споживач в іншій країні.

Звичаї — це норми повсякденного життя, що передаються від покоління до покоління. Головною оз­накою звичаю є його спадкоємність. Звичай ґрунтується на підході: «Так робили завжди, так робити­му і я».

Мода відрізняється своєю непостійністю. Джерелом її є певна еталонна група.

Мова — не засіб спілкування за допомогою символів, які розуміють усі люди, що належать до даної культури. Мова культури не обмежується звичайною мовою, що опирається па звуки, вона включає мо­ву жестів, спеціальних сигналів. Як мова можуть виступати й різні елементи споживання (наприклад, стиль одягу). Елементами мови виступають знаки, символи, правила їх поєднання. Мова діє в межах тільки даної культури або субкультури, поза нею вона не піддається або погано піддається розумінню.

Механізм дії культури. Культурний шок. Поведінка в процесі прийняття рішення

Мета: виявити механізми дії споживчої культури; особливості поведінки людини під час прий­няття відповідних рішень; ознайомити учнів з поняттям «культурний шок».

Базова інформація

Механізм дії культури споживання. Є різні механізми дії культури споживання.

Людина проходить споживчу соціалізацію за допомогою так званих чинників соціалізації, під якими розуміють усі соціальні суб'єкти, соціальні інститути, за допомогою яких людина навчається культурі. Навчання зразкам споживання, які прийняті в суспільстві, здійснюється спочатку в сім'ї батьками, рідни­ми. Водночас соціалізація здійснюється не стільки у формі нотацій дорослих, скільки у формі прикладу.

У міру дорослішання до цього процесу підключаються друзі, ровесники. Поступово вони відтісня­ють на задній плай батьків.

Важливу роль у соціалізації споживача відіграють засоби масової інформації. З появою преси, те­лебачення, Інтернету їх роль різко посилилася. У багатьох сім'ях з ранніх років дитина, завдяки те­левізору, пізнає основні норми споживання. Телебачення нав'язує їх через фільми, що показують по­ведінку героїв, зірок, через спортивні матчі, шоу, де люди можуть бачити зразки одягу, споживання напоїв, їжі, предметів тривалого користування. Реклама нав'язує споживчу культуру прямо, агресив­но, хоча це зовсім не дає їй головну роль в соціалізації. Реклама ефективніша в зміні культури, у нав'язуванні нових товарів. Чималу роль відіграють також дитячі дошкільні установи, школа, вищі навчальні заклади.

Культурний шок. Уперше поняття «культурний шок» обґрунтував американський антрополог Ф. Бок. Пізніше воно отримало широке розповсюдження, вийшовши за межі соціальних наук і увійшов­ши до повсякденного лексикону освічених людей.

Під культурним шоком розуміють реакцію людний, яка опинилася в чужому суспільстві й зазнає труднощів у спілкуванні, споживанні, відчуває себе безпорадною та дезорієнтованою.

У багатьох великих і середніх містах Заходу можна побачити китайські, індійські квартали. Брайтон-Біч у Нью-Йорку — це культурний анклав, створений у США іммігрантами з колишнього Радянського Союзу. У так званих культурних гетто концентруються ресторани, що пропонують національну кухню, магазини сувенірів відповідної країни тощо. У цих районах формується відповідний попит на атрибути культури тієї країни, звідки вийшли жителі району або їхні предки.

Культурна асиміляція, як спосіб подолання культурного шоку, дає можливість людині засвоїти культуру країни перебування. Поширеним прикладом є такі країни, як США, країни Європи, де проживає велика кількість іммігрантів з інших країн.

Споживча культура. Розглядаючи споживчу культуру особи, слід назвати такі її складові, як ро­зумні матеріальні потреби і постійне прагнення до оволодіння духовними потребами; знання зразків і норм, відповідних правил і законодавства про захист прав споживачів; розвиток і вдосконалення вмінь і навичок у галузі споживчої поведінки і передавання корисного досвіду наступним поколінням.