Конспект.

Світогляд.

Світогляд — система переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами, Це система узагальнених відчувань, інтуїтивних представлень і теоретичних оглядів на навколишній світ і місце людини в ньому, на багатобічні відношення людини до світу, до самого себе і до ін. людей, система не завжди усвідомлених основних життєвих установок людини, визначеної соціальної групи і суспільства, їхніх переконань ідеалів, ціннісних орієнтацій, соціально-політичних, моральних, етичних і релігійних принципів пізнання й оцінок.

Світогляд - це свого роду каркас структури особистості, класу чи суспільства в цілому. Суб'єкт світогляду - особистість, соціальна група і суспільство в цілому.

Основа світогляду - знання. Вони складають інформаційну сторону світогляду. Усяке пізнання формує світоглядний каркас. Найбільша роль у формуванні цього каркаса належить філософії, тому що філософія виникла і сформувалася як відповідь на світоглядні питання людства.

У структуру світогляду входять не тільки знання але і їхня оцінка. Тобто наявна не тільки інформаційна але і ціннісна (аксиологічна) насиченість.

Знання входять у світогляд у виді переконань. Переконання - це та призма через яку бачиться дійсність. Переконання - не тільки інтелектуальна позиція, але і емоційний стан, стійка психологічна установка; впевненість у правоті своїх ідеалів, принципів ідей поглядів, що підкоряють собі почуття совість волю і вчинки людини.

У структуру світогляду входять і ідеали.

Ідеали можуть бути як науково обґрунтованими так і ілюзорними, як досяжними так і нереальними. Як правило вони звернені в майбутнє. Ідеали - основа духовного життя особистості. Наявність ідеалів у світогляді характеризує його як випереджаюче відображення, яке не тільки відображає дійсність але й орієнтує на її зміну.

Світогляд складається під впливом соціальних умов, виховання й утворення. Його формування починається з дитинства. Воно визначає життєву позицію людини.

Релігія

Релігія (від лат. religio – зв'язок) - віра в існування надприродних - персоніфікованих чи ні - сил, що супроводжується переконанням у здатності цих сил або сили (Бога, богів, Абсолюту, Космосу і т.п.) впливати на Всесвіт та на долю людей. Ця віра відбивається в думках, відчуттях і волі людини, включає в себе певний етичний кодекс, виражається в певному способі поведінки та/або ритуалах, за допомогою яких людина шукає схвалення та прихильності Бога або богів. За визначенням теолога Ганса Кюнґа, релігія є соціально-індивідуально реалізованим, втіленим в традиції та спільноті відношенням до чогось, що перевищує або охоплює людину та її світ, - до якоїсь, як би її не розуміли, найвищої правдивої дійсності (Абсолютне, Бог, Нірвана); на відміну від філософії, в релігії йдеться про слово та шлях спасіння.

Отже, релігія визначає уявлення людини про свою роль в цьому світі, свої можливості та обов'язки по відношенню до цього світу, інших людей та самої себе. Формування цих уявлень здійснюється, як правило, через призму приписів, настанов та роз'яснень, які надаються надприродною силою (Богом або богами, Абсолютом і т.п.) або іншими людьми - вчителями, авторитетними філософами і т.п. Таким чином, релігією також часто називають будь-яку усталену і чітко виражену систему віри, способу поведінки, етичних цінностей, уявлень про сутність людини і світу.

Релігія – це складне соціальне і духовне явище , корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства – певної само відтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим.

Релігія – явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним. Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості – однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного.

Релігійний світогляд

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, горний і дольний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного. Міфологічні ж персонажі (а в пізніх міфах "язицьких релігіях" і боги) живуть у феноменальному світі (на горі Олімп, на горі Меру тощо). У релігії виникає зовсім інший, ноуменальний світ, недоступний органам чуттів і розуму, а тому в об'єкти надприродного світу треба вірити. Віра і виступає головним способом осягнення буття. Релігія постулює світ ідеальних сутностей, що у практичному плані веде до обгрунтування пріоритету духу над тілом, необхідності турботи про душу з усіма наслідками для способу життя віруючих, які звідси випливають. Зв'язок із богом через культ та релігійну організацію (церкву) є критерієм наявності релігійного світогляду і належності до певної конфесії.

Другою особливістю релігійного світогляду є його практичність, оскільки віра без справ мертва. А в зв'язку з цим віра в бога та надприродний світ взагалі викликає своєрідний ентузіазм, тобто життєву енергію, яка надає розумінню цього світу життєвого характеру. Релігію творить народ, він є і суб'єктом і об'єктом релігійної творчості, яка в історії виступала джерелом потужних зрушень у суспільстві. В релігії поряд із світовідчуттям добре розвинене світорозуміння, тобто є релігійна ідея, яка обґрунтовується теологами. Але в тому й полягає особливість і привабливість релігійного світогляду, що в ньому ідея пройнята своєрідно екзальтованим почуттям, вона переживається і підживлює віру.

Віра

Віра — це впевненість в реальному існуванні надприродних істот, особливих якостей у окремих предметів. На практиці це віра в святих, пророків, вчителів, священнослужбовців, в можливість спілкування з духами, істинність догматів і релігійних текстів. В богословському розумінні релігійна віра виступає як вище виявлення людської свідомості, найвища цінність. Вірити можна в багатьох богів – політеїзм (давньогрецька релігія), або в одного - монотеїзм (Християнство).

Чотири типи релігійних організацій

Чотири типи релігійних організацій: церква, секта, деномінація, культ. Церква за точним змістом -це формальна група, що організувалася, тісно зв'язана з державним і економічним ладом суспільства. Для неї характерні відсутність постійного і суворо контрольованого членства (це масова організація), поділ на клір і мирян (тобто професійне духівництво та рядових, ієрархічний принцип упорядкування соціальних позицій віруючих) і ролей, наявність органів управління і бюрократії. Прикладом може бути англіканська церква в Англії, римсько-католицька церква в Ватікані, а в недалекому минулому в Італії та Іспанії. Секта - невелика, формальна і опозиційна до церкви група. їй притаманні постійно і суворо контрольоване членство, відсутність поділу на клір і мирян, ієрархічності, розгалуженої системи управління і бюрократії, психології та ідеології обраності та ізоляції. Члени секти вірять, що вони чисті та особливі. Секта протистоїть не тільки панівній церкві, але й суспільству. Так, молокани, хлисти, духобори переселялися в Росії, в Україні в безлюдні місця, забороняли дітям відвідувати державні школи, виховуючи їх вдома і піклуючись про чистоту віри. Так, секта «Християнська наука» забороняє своїм послідовникам лікуватися від раку опроміненням, вважаючи, що хворих має врятувати віра в Бога. Деномінація - реформаторська церква, проміжна між церквою і сектою, більш характерна для сучасного суспільства, її утворення розглядається як форма процесу еволюції секти, що набуває деякі ознаки церкви, але ще зберігає ряд ознак секти. Такої еволюції зазнали баптисти, адвентисти, мормони, конгрегаціоналісти і багато інших. Ознаки деномінації полягають в запереченні поділу на клір і мирян, постійність і суворо контрольоване членство, позиція обранства, що об'єднує ЇЇ з сектою, а також наявність ієрархії, системи управління і бюрократії, відсутність ізоляціонізму, що споріднює деномінацію з церквою. Деномінація - це проміжний тип релігійних організацій між церквою і сектою, або оцерковленна секта. Культ - крайня форма секти, відривається від панівної церкви внаслідок розбіжностей з приводу специфічних релігійних ритуалів, але культ закликає до змін індивіда, суспільства. Церква Єднання, Храм людей, Батька небесного та ін. - їм притаманні братерства відданих, заперечення інших релігій, а також державних і світських органів влади, харизматичні лідери, повна відданість, глибока емоційність релігійної дієвості. Джерелом членства культу віри є звернення до релігії внаслідок емоційної кризи.

Культ

Культ — релігійне шанування яких-небудь предметів, реальних або фантастичних істот, що наділяються надприродними властивостями, у тому числі божеств; а також сукупність обрядів, пов'язаних з таким шануванням. Найбільш розвинені в язичестві, яке фактично складається зі всіляких культів: тотемічеський культ, похоронний культ, промисловий культ, родові і родинні культи, шаманський культ, культ племінного бога і ін. Можна також виділяти види культів по об'єктах: культ сонця, культ піднебіння, культ води, культ тварин (зоолатрія), культ рослин, культ вогню, культ предків, культ пануючи і так далі Для кожного язичеського божества існував свій культ, наприклад, культ Ваала, культ Астари і ін. Побічно, символічно з релігійним культом пов'язані такі характерні для ряду естетичних, етичних і філософських систем межі, як «культ сили», «культ успіху», «культ людини», «культ розуму» і ін. Складовими елементами культу є релігійно-магічні дії (обряди, молитви) і предмети, що відносяться до них (священні зображення, храми, святилища і ін.). З цими зовнішніми діями і матеріальним приладдям культу нерозривно пов'язані більш менш розчленовані системи релігійних вірувань, відчуттів, а також відповідних соціальних ролей і стосунків (жречество, церковна організація). У вужчому сенсі під культом розуміють лише ті релігійні стосунки, які пов'язані з вірою у вищі, надприродніші істоти і направлені на їх умилостивлення; у такому разі в поняття культу не включаються магічні (чаклування) обряди і обряди заклинання духів (екзорцизм). У монотеїстських релігіях під культом розуміється релігійна обрядовість: служителі культу, католицький культ, культові предмети.