3. Вплив національних культур на прийняття управлінських рішень
Висхідні положення для самостійного опрацювання другого питання теми полягають у такому. Одна з прикрих помилок – думати, що "люди всюди однакові". Насправді представники інших культур різняться релігійними переконаннями, ціннісними пріоритетами, ставленням до правових норм, способом прийняття рішень, часовим відчуттям, методами використання простору, мімікою, жестами і своїми манерами. Ці відмінності можуть призвести до непорозуміння в міжнародних ділових відносинах, особливо якщо, крім цього, існують мовні бар'єри. У багатьох країнах, наприклад, жінки все ще не відіграють помітної ролі в бізнесі. У результаті жінки-адміністратори американських фірм, що працюють з іноземними компаніями, можутьвиявити, що їх усунули від участі в прийнятті важливих рішень.
Тому, по-перше, важливо принципово відрізняти східну і західну культури прийняття рішень; по-друге, важливо розрізняти вплив конкретних національних культур на прийняття рішень.
У східній культурі наголос робиться на правильному формулюванні проблеми. Головна увага при цьому приділяється процесу усвідомлення суті проблеми і доцільності її розв'язання на основі консенсусу (абсолютної згоди). Коли згоди досягнуто, процес прийняття рішення просувається значно швидше, оскільки єдине розуміння проблеми практично виключає виникнення суперечностей. При цьому значною в процесі прийняття рішень є орієнтація на групову роботу, де цінується конформізм і співпраця. Процес групового прийняття рішень в Японії має чимало особливостей, які дістали назву «рингісей». Він полягає у тривалому попередньому накопиченні виконавчими керівниками значного обсягу інформації і суджень підлеглих до моменту прийняття рішення. Згода підлеглих або їхня думка формально підтверджується особливою печаткою – ханкою.
Західна культура прийняття рішень базується на обґрунтуванні кращих варіантів дій та якнайшвидшій їх реалізації. Дуже часто в західній культурі спочатку знаходяться шляхи розв'язання проблем і лише потім організацію переконують у користі та необхідності прийняття рішення. Акцент при цьому робиться на індивідуальному прийнятті рішення та конкретній відповідальності за його виконання.
Важливо звернути увагу і на чіткі особливості прийняття рішень в умовах певних національних культур. У цьому зв'язку наведемо порівняльні приклади прийняття рішень у різних країнах:
1. США — переважно централізоване прийняття рішень у сфері зовнішньоекономічних операцій.
Фактор:
•необхідність контролю за розвитком світових стратегій.
2. Японія — прийняття рішень шляхом консенсусу з попередніми ретельними консультаціями, а також поєднання централізованого і децентралізованого підходів до прийняття рішень.
Фактори:
вищий менеджмент має значну владу, яка піддається перевірці з боку нижчих менеджерів;
нижчі менеджери мають повноваження щодо огляду, аналізу, критики рекомендованих варіантів дій.
3. Великобританія — більшість організацій є досить децентралізованими.
Фактори:
•менеджери вищого рівня (upper-level) не розуміються на технічних деталях бізнесу і передають право прийняття рішень униз;
•найвищі менеджери (top-level) також залежать від середніх менеджерів у керівництві безпосереднім процесом прийняття рішення.
4. Франція — використовуються різні підходи, однак останнім часом спостерігається тенденція до централізації.
Фактор:
•вищі менеджери — випускники престижних навчальних закладів — не мають належної довіри до середніх менеджерів.
5. Німеччина — переважно централізація, автократія, ієрархія.
Фактори:
специфічна правова система (Codetermination) потребує обговорення варіантів рішень робітниками та їх менеджерами;
менеджери приділяють продуктивності, якості продукції і послуг більшу увагу, ніж керівництву підлеглими;
менеджерська освіта має переважно технічну орієнтацію.
6. Скандинавські країни — децентралізація та участь.
Фактори:
правова система подібна до німецької (Codetermination);
головна увага менеджерів ■—•- якість трудового життя;
важливість індивідуальності в організації.
7. Італія — використання традиційних і перевірених засобів прийняття рішень.
Фактори:
повага до історії і традицій країни;
світова роль римського права, що є основою сучасної системи цивільного права.
8. Єгипет — повільне і розважливе прийняття рішень.
Фактори:
час не цінується так дорого, як на Заході, оскільки історія вважається важливішою згідно з єгипетським прислів'ям: «Все боїться часу, а час боїться пірамід»;
процес життя цінується вище, ніж результати бізнесу.
9. Індія — рішення приймаються виключно вищими менеджерами, що не бажають ризикувати.
Фактори:
велика дистанція влади;
значне прагнення уникнути невизначеності.
Для подолання культурних бар’єрів фірми намагаються поширювати корпоративну культуру, забезпечуючи тісніші контакти між керівниками філій з різних країн. Часті переміщення менеджерів з однієї країни в інші розширюють уявлення цих людей і підвищують їхню відданість системі цінностей і цілей корпорації, а в результаті спрощуються процедурні питання, зменшується потреба в комунікаціях всередині управлінської піраміди і необхідність контролю за діяльністю філій. Деякі організації постійно займаються активним пошуком кращих випускників університетів з всієї Європи і спрямовує їх на роботу в кожну з трьох країн, перед тим як вони одержать призначення в штаб-квартиру корпорації.
Врахування світового досвіду та узгодження особливостей різних культур значно полегшує прийняття управлінських рішень в міжнародних компаніях.