3. Мікросоціологія займається вивченням:

соціальної поведінки;

міжособистісного спілкування;

суспільства як цілісного соціального організму;

глобальних процесів, які відбуваються у суспільстві.

4. Позитивна девіанта поведінка – це:

виконання правил;

відкриття, запровадження нового;

поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим цінностям;

відсутність ініціативи.

5. Основна форма діяльності суспільства:

матеріальне виробництво;

нематеріальне виробництво;

економічна діяльність;

політична діяльність.

6. В епоху Відродження в соціологічній думці виділяють наступні етапи:

гуманістичний;

детерміністський;

натуралістичний;

історичний.

7. Перші емпіричні дослідження проводяться у Росії за допомогою:

В.Белінський;

В.Татищева;

М.Ломоносова;

М.Михайловського.

8. З позицій соціології вперше розглядається релігія у працях:

К.Маркса;

Г.Гегеля;

Л.Фейєрбаха;

О.Конта.

9. Соціальна мобільність – це:

злиття страт;

форма соціального відтворення населення;

рух людей лише з низу до гори;

переміщення людей в суспільстві, зміна їх соціального статусу.

10. Яка з названих рис є спільною у соціології к. ХХ- поч. ХІХ ст.:

фактографізація;

механізація;

функціоналізм;

диспозиція.

11. Позитивній стадії інтелектуального розвитку людства відповідають такі стадії політико-соціальної організації суспільства як:

військове панування;

феодальне панування;

промислова цивілізація;

пролетарське панування.

12. Соціальні норми виконують у суспільстві наступні функції:

регулювання загального ходу цівілізації;

інтеграція людей у групи, а групи - в спільності;

служіння еталоном поведінки;

демократизація людей у групи, а групи - в спільності;

13. Твердження: Кожному ‘‘історичному народові’’ притаманний свій ‘‘народний дух’’висловив:

Г.Гегель;

Г. Спенсер;

М.Вебер;

К.Маркс.

14. Кримінальна девіантна поведінка – це:

підкорення насильству;

розлучення подружжя;

злочини;

суїцид.

15. Російську соціологію середини ХІХ – кінця ХХ століть можна оцінити як:

прогресивну;

позитивістську;

марксистську;

відсталу.

16. Який з названих елементів включено П. Сорокіним у структуру інтегральної соціології?

- соціальна генетика;

- соціальна статика;

- прімордіалізм;

- лібералізм.

17. Кирило-Мефодіївське братство - це:

- гурток літераторів і науковців;

- масонська ложа:

- таємна прогресивна організація;

- дозвільне об’єднання.

18. Ідеї В. Мономаха та Я. Мудрого оцінюють як:

- частину витоків української соціології;

- соціальний психологізм;

- соціальну статику;

- гурток літераторів і науковців.

19. Специфіка соціологічного підходу до вивчення людини полягає у з’ясуванні, в першу чергу, того в людині, що безпосередньо пов’язане із:

- соціальним життям;

- біологічними особливостями;

- психічними особливостями;

- біопсихологічними особливостями.

20. Основним елементом соціальної структури особистості є:

- спілкування;

- світогляд;

- спрямованість;

- діяльність.

21. Процес формування внутрішній структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей та інших компонентів соціального середовища внаслідок соціальної діяльності, процесу перекладу елементів зовнішнього середовища у внутрішнє “Я”називається:

- соціальною адаптацією;

- інтеріоризацією;

- ідеологізацією;

- лібералізацією.

22. Суб’єкти, за допомогою яких людина соціалізується у процесі навчання, комунікації, прилучення до культури це:

- делінквенти;

- функціоналісти;

- агенти соціалізації;

- конформісти.

23. Конформізм за Р. Мертоном:

-повне прийняття цілей суспільства і способів їх досягнення;

- відхід, втеча людини від соціальної дійсності;

- людина визнає цілі суспілтсва, але намагається реалізувати їх новими, нетрадиційними засобами;

- відкидаючи суспільні цінності, цілі та засоби їх реалізації, людина активно їм протидіє, прагне замінити їх новими;

24. Аномія, такий стан суспільства:

- в якому значна частина його членів, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, ставиться до них негативно або байдуже.

- в якому значна частина його членів, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, ставиться до них позитивно та виконує

- в якому соціальна адаптація його членів здійснюється дуже активно

- в якому соціальні норми інтеріоризуються в елементи системи саморегулюції поведінки,

25. Внаслідок неолітичної революції виникло:

- індустріальне суспільство:

- фабричне суспільство

- інформаційне суспільство

- аграрне суспільство.

26. Стани – це:

- юридичне закріплення становища людини, яка володіє певними правами й обов'язками та передаються в спадок;

- соціальні страти в сучасному суспільстві;

- специфiчна форма господорювання;

- спільнота людей, довічно пов’язаних єдністю наслідної професії та суспільного статуса.

27. Поняття “маргіналізація” наголошує на:

- соціальній дистанції між групами;

- соціальній інтеграції груп;

- соціальній взаємодії груп;

- соціальному конфлікті.

28. Доіндустріальне суспільство - це:

- машинне;

- фабричне;

- інформаційне;

- аграрне.

29. Управління – це:

- збір інформаціції, прогнозування, планування;

- соціальна інтеграція та оптимізація;

- соціальна взаємодія груп;

- механізм здійснення влади.

30. Авторитарний стиль управління передбачає наступний характер відносин керівника з колективом:

- взаємодію;

- конфлікт;

- підкоренням керівнику;

- незалежність від керівника.

31. Полiтична фаза нацiонального вiдродження в сучаснiй України за М.Шаповалом:

- найбiльш проблемна;

- найбiльш розвинена;

- ще зовсiм нерозвинена;

- вже завершена.

32. Соцiологiя працi та управлiння виникла у:

- 20-30-х рр. ХХ ст.;

- 60-х рр. ХХ ст.;

- 80-х рр. XIX ст.;

- 50-х рр. ХХ ст.

33. Ідея соціальної системи, по аналогії з системою біологічною характерна для:

- Т. Парсонса;

- А.Сміта;

- Д.Рікардо;

- Т.Джефферсона;

34. Кому належить вислів: «соціальний розвиток полягає в тому, що окремі видатні люди винаходять щось нове, а маси, наслідуючи, закріплюють його»:

- Р. Тарду;

- Ф.Гіддінгсу;

- Ф.Тьоннісу;

- П. Барту;

35. Девіація - це:

- різновид соціалізації особистості;

- вид адаптації;

- відхилення в системі морально-правових норм;

- суїцид;

36. Вагомий вклад у розвиток соціології сім'ї внесли:

- Е.Дюркгейм;

- М.Вебер;

- В.Андрущенко;

-О.Тофлер.

37. Для культури перехідного періоду властиві:

-порушення системи цінностей;

- розвиток системи цінностей;

- формування взагалі нових цінностей;

- позитивні зміни у культурі суспільства.

38. Закон рівної свободи сформулював:

- Г. Спенсер;

- О.Конт;

- А. Сен-Сімон;

- Д. Белл.

39. Процедура вступу на посаду глави держави:

- імпічмент;

- інаугурація;

- імунітет;

- інноваці.

40. Під легітимністю влади розуміється:

- передача влади від одного її суб'єкта до іншого;

- вияв готовності громадян визнавати владу;

- характер політичного лідерства;

- неготовність громадян визнавати владу.

41. Що повинно зробити людство для свого виживання:

- відмовитись від техногенної цивілізації;

- освоїти космос;

- відродити релігійні норми і традиції;

- вирішити глобальні проблеми.

42. Етнополітична спільнота, якій притаманний високий рівень консолідації та самоусвідомлення, наявність творення або прагнення до творення власної держави:

- етнос;

- народ;

- нація;

- народність.

43. Сукупність реакцій соціальних суб'єктів на діяльність політичної системи - це:

- політична поведінка;

- політична орієнтація;

- політична стабільність;

- політична нестабільність.

44. Сукупність засобів для досягнення тимчасових результатів:

- стратегія;

- тактика;

- методика;

- ідеологія.

45. Сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових, гуманітарних зв'язків між суб'єктами міжнародного співтовариства - це:

- міжнародна політика;

- міжнародні відносини;

- зовнішня політика;

- внутрішня політика.

46. Сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин між державною владою і суспільством називається:

- політичною системою;

- політичним режимом;

- політичною культурою;

- політичною поведінкою.

47. Спосіб прийняття законів та інших рішень із найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян шляхом всенародного голосування є:

- вибори;

- лобізм;

- референдум;

- імпічмент.

48. Функція політичної соціалізації включає в себе:

- розробку альтернативних сценаріїв майбутнього політичного розвитку;

- вироблення єдиної ідеології;

- включення людини в політику;

- визначення певних програм і цілей демографічного розвитку.

49. Обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою, національною, статевою, релігійною, політичною чи іншою ознакою називається:

- сегрегація;

- геноцид;

-дискримінація;

- демократизація.

50. Першим періодом розвитку української соціологічної думки є:

- соціологічна думка Литовсько-Польського періоду;

- соціологічна думка XVIII-XIX ст.;

-соціологічна думка періоду Київської Русі;

- соціологічна думка незалежної України.

51. Комунікація – це процес:

- виникнення і становлення соціальних інститутів як структурних елементів суспільства;

- засвоєння індивідом вироблених суспільством цінностей, установок, стереотипів;

- передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів;

- визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних об’єктів;

52. Інтеріоризація – це процес:

- виникнення і становлення соціальних інститутів як структурних елементів суспільства;

- засвоєння індивідом вироблених суспільством цінностей, установок, стереотипів;

- передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів;

- визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних об’єктів.

53. В теократичних концепціях виникнення держави пояснюється як результат:

- божественного здобутку;

- еволюції;

- демократії;

- інтелектуального розвитку суспільств.

54. Хто з засновників соціології є автором висловлювання: «заслужити зненависть за добру справу так же легко, як і за злу»:

- Н.Макіавеллі;

- Ш.Монтескьє;

- Ж.Ж.Руссо;

- М.Вебер.

55. Інтеграційна функція соціальної системи направлена:

- на збереження цілісності соціуму;

- на поділ соціуму по стратам;

- на виживання соціуму;

- на розвиток соціуму.

56. До позашлюбних сімей відносяться:

- материнська;

- нуклеарна;

- дітоцентристська;

- патріархальна.

57. Метод соціологічних досліджень, пов'язаний з анкетуванням називається:

- опитування;

- допит;

- експеримент;

- гіпотеза.

58. Соціальна солідарність – це проблема, яку розробив:

- Е. Дюркгейм;

- О.Гамільтон;

- І. Кант;

- К.Маркс.

59. В основі психоаналітичного трактування природи лідерства лежать думки:

- 3. Фрейда;

- К.Юнга;

- М.Вертгеймера;

- А.Маслоу.

60. Одним з найстародавніших соціальних інститутів вважається:

- держава;

- сім’я;

- власність;

- наука.

61. Інтерес до соціології освіти значно зріс на протязі:

- 60-70р.;

- 70-80р.;

- 80-90р.;

- після 90-х р.

62. Засновником соціологія праці та управління вважають:

- Ф.Тейлора;

- А.Турена;

- Р.Оуена;

- Е.Гідденса.

63. Засновником економічної соціології вважають:

- Ф.Тейлора;

- Е.Дюркгейма;

- Г.Зіммеля;

- Й.Шумпетера.

64. До культурного комплексу соціальних інститутів відносять:

- власність;

- банки;

- державу;

- науку.

65. До політичного комплексу соціальних інститутів відносять:

- власність;

- банки;

- державу;

- освіту.

66. Автором рольової теорії особистості є:

+ Д.Мід;

- М.Вебер;

- Ж.Піаже;

- Т.Парсонс.

67. З.Фрейд відокремлює наступні механізми соціалізації:

- почуття адаптації;

- ідентифікація;

- самореалізація;

- почуття сорому і провини.

68. Основними компонентами соціальної свідомості є:

- аксіологічний;

- соціологічний;

- демографічний;

- демократичний.

69. Методи соціологічного дослідження:

- спостереження;

- калькуляція;

- індукція;

- дедукція.

70. Діяльність - це:

- цілеспрямований вплив суб’єкта на об’єкт;

- цілеспрямований вплив об’єкта на суб’єкт;

- мотиви людини;

- вплив економічних умов на людину.

71. Культура як соціальний інститут реалізує свою діяльність через функцію:

- творчу;

- демографічну;

- економічну;

- екологічну.

72. Як самостійна галузь соціологічної науки, економічна соціологія заявила про себе:

- у середині ХХ ст.;

- у ХІХ ст.;

- у ХVII ст.;

- у ХХІ ст.

73. Трудові мотиви виконують функцію:

- регулюючу;

- психологічну;

- організаційну;

- мотиваційну.

74. Об’єктом соціології права є:

- демократичні відносини;

- соціально-правові відносини;

- політичні відносини;

- соціальні відносини.

75. Кого з авторів можна віднести до періоду формування соціологічної думки в епоху Відродження:

- Т. Мор;

- Ф. Аквінський;

- М. Лютер;

- М. Вебер.

76. Соціальний зв'язок - це:

- соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей;

- модель поведінки, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства;

- форма розумової діяльності людей, що виявляється у виробленні і реалізації рішень;

- зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів, соціальних груп.

77. Соціальний інститут – це:

- соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей;

- модель поведінки, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства;

- форма розумової діяльності людей, що виявляється у виробленні і реалізації рішень;

- зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів, соціальних груп.

78. Поняття соціального статусу вперше вжив:

- Г.Дейм;

- В.Парето;

- Р.Лінтон;

- Ф.Мерілл.

79. М.Вебер обґрунтував чотири “ідеальних типа” соціальної дії:

- цілераціональна дія;

- цілеспрямована дія;

- нетрадиційна дія;

- раціональна дія.

80. Основним предметом соціології політичних відносин є:

- соціальні конфлікти;

- соціальні програми;

- соціальні групи;

- соціальні норми.

81. Авторитарний стиль керівництва заснований на:

- прямих наказах;

- вказівках керівника;

- вільній поведінці;

- диктатурі особи.

82. Виділяють наступні функції сім'ї:

- репродуктивна;

- духовна;

- демократична;

- матеріалістична.

83. У основі лідерства лежить здатність:

- впливати на інших людей;

- управляти групою людей;

- приймати відповідальні рішення;

- залежати від рішень інших.

84. У процесі становлення особистості вирішальна роль належить:

соціальному впливу;

соціокультурним факторам;

- державі;

- глобалізаційним процесам.

85. Що з наступних визначень характеризує середній клас:

- прибуток;

- професійний статус;

- кількість дітей у сім’ї;

- маргінальна поведінка.

86. До соціальної інфраструктури входять:

- засоби спілкування;

- матеріальні засоби;

- демографічні засоби;

- етнічні засоби.

87. Соціальні закони поділяються за:

- ступенем спільності;

- способом вияву;

- формами прояву;

- формами вияву.

88. Специфіку соціально-територіальних спільностей обумовлюють:

- історичне минуле;

- прогнози;

- екологічні умови;

- матеріальні умови.

89. До соціал-дарвіністів відносяться:

- Г.Самнер;

- Л.Гумплович;

- К.Маркс.

- Г.Тард.

90. Життя цивільного суспільства грунтується на принципах:

- самоорганізації;

- авторитаризму;

- самопізнання;

- суспільствознавства.

91. Значний вклад до становлення соціології внесли праці:

- О.Конта;

- Г.Спенсера;

- З. Фрейда;

- Д. Уотсона.

92. Ідеологізація соціального життя є властивістю:

- тоталітарного режиму;

- демократичного режиму;

- авторитарного режиму;

- політичного режиму.

93. Ідеології властиві такі якості:

- партійність;

- класовість;

- індивідуалізм;

- расизм.

94. До "вхідних" функцій соціальної системи відносяться:

- соціалізація;

- інкультурація;

- демократизація;

- соціальний експеримент.

95. До "вихідних" функцій соціальної системи відносяться:

- адаптація;

- комунікація;

- десоціалізація;

- провокація.

96. Факторами соціальної мобільності є:

- небажання працювати;

- професійні та життєві плани, цінності, установки;

- динаміка соціальної ситуації в суспільстві;

- психологічний стан людин.

97. Головними ознаками групи є:

- характер спільної діяльності;

- цілі і завдання діяльності;

- матеріальна зацікавленість у діяльності;

- психологічний клімат.

98. До Женевського гуртка належали:

- М. Драгоманов;

- Ф.Вовк;

- Т.Шевченко;

- М.Грушевський.