Організаційно-правові засади проведення судово-психологічної експертизи

У судовій експертології, криміналістиці переважає думка про те, що судові експертизи, у тому числі й психологічні, мають проводитися лише у спеціальних судово-експертних організаціях. Закон України «Про міліцію» не закріпив цього по­ложення, а навпаки, передбачив можливість сторін (у цивільно­му процесі), підсудного і потерпілого (у кримінальному процесі) активно діяти на стадії призначення експертизи, ініціювати її, вимагати запрошення до суду як експертів конкретних фахівців тощо. Тому судово-психологічна експертиза призначається відповідними органами за участю психологів, які працюють у навчальних, науково-дослідних, медичних закладах, психологі­чних службах чи мають приватну практику.

Упевнившись у необхідності призначення судово-психологічної експертизи, слідчий чи суддя ухвалюють із цього приводу постанову (ст. 196 КПК України). У ній зазначаються підстави для призначення експертизи, визначаються питання, за якими експертна комісія повинна сформулювати висновки, об'єкти, що підлягають дослідженню, матеріали, що передають­ся їй для ознайомлення.

Вказана постанова складається з трьох частин: вступної, мо­тивувальної та результативної.

У вступній частині вказується місце, час, посада особи, що призначила судово-психологічну експертизу, на підставі яких матеріалів і в якій справі її призначено, вид експертизи.

У мотивувальній (описовій) частині коротко перераховують­ся обставини справи та підстави для призначення експертизи. Однак слідчий, суддя не зобов'язані вказувати, якими міркуваннями вони керуються, призначаючи експертизу і оби­раючи конкретного експерта, а також розшифровувати, роз'яс­нювати свою позицію. Достатньо вказати, які обставини повинні бути з'ясовані. У цій же частині постанови мають бути вказані статті КПК України, якими керувався орган, що призначив екс­пертизу:

— при призначенні простої психологічної експертизи—ст.ст. 75-77 КПК;

— при призначенні експертизи стосовно неповнолітнього підозрюваного, звинувачуваного — ст.ст. 75, 196,433 КПК;

— при призначенні комплексної психолого-психіатричної експертизи — ст.ст. 75, 76, 196, 204 КПК (стосовно неповнолітнього ще й ст. 433 КПК);

— при призначенні комплексних психолого-медичних, пси-холого-технічнихта інших експертиз — ст.ст. 75, 196 КПК.

У результативній частині постанови про призначення судо­во-психологічної експертизи має бути вказано: яка експертиза Призначена, кому доручається, перелік питань, що їх ставлять перед експертами, які матеріали кримінальної справи переда­ються для вивчення і дослідження.

Важливе значення мають правильність і чіткість форму­лювання перед експертами запитань. їх перелік питань має бути досить повним із таким розрахунком, щоб відповіді да­вали вичерпну картину психологічного аспекту (суб'єкта та суб'єктивної сторони) вчиненого злочину, особливостей сприйняття ситуації свідком, потерпілим. Тому серед завдань, що їх ставлять на вирішення судово-психологічної експерти­зи, спочатку мають бути питання загального характеру, на­приклад, про психологічні особливості суб'єкта та їх виявлен­ня у криміногенній ситуації, а потім — окремі, деталізуючі за­питання.

Після ухвалення постанови про призначення судово-психологічної експертизи орган, котрий її призначив, має впев­нитися в особі експертів та вручити їм копію постанови. Цей же орган повинен роз'яснити (згідно зі ст. 196 КПК) експертам їх права і обов'язки, попередити про кримінальну відповідальність за відмову від надання висновку у справі або за надання свідомо неправдивого висновку, а також про відповідальність за розго­лошення даних досудового слідства розслідування. Тільки після цього розпочинається проведення експертизи.

У постанові не вказується термін, протягом якого має бути проведена експертиза, оскільки існує загальне правило — вона повинна здійснюватися оперативно і без зволікання. У тих ви­падках, коли призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза, її тривалість відповідно до інструктив­них вказівок Міністерства охорони здоров'я України не може бути більшою за ЗО днів.

На практиці слідчі іноді вимагають провести експертизу за 1-2 дні, що практично нереально: тільки на експериментальне психологічне обстеження особи необхідно декілька днів (його проводять не менше, ніж двічі, з застосуванням аналогічних методів). Отож, навіть за дуже інтенсивної роботи висновки не можуть бути підготовлені раніше, ніж за тиждень.