Естетичне виховання.
Суть і значення естетичного виховання.
Завдання естетичного виховання.
Засоби естетичного виховання:
пізнання;
праця;
гра;
природа;
побут;
мистецтво;
людське спілкування;
знайомство з культурою народу, традиціями-головний засіб естетичного виховання.
Шляхи естетичного виховання:
- виховання на уроках загальноосвітніх дисциплін,естетичного циклу;
- в позакласній діяльності;
- естетичне виховання у сім’ї.
В.О.Сухомлинський про естетичне виховання дітей засобами природи і мистецтва.
Форми роботи з естетичного виховання:
Методика організації різних форм естетичного виховання.
Шукай краси, добра шукай!
Вони є все, вони є всюди.
Поняття “естетика” вживалось стародавніми греками, а пізніше багатьма європейськими вченими в розумінні науки про смак і поетику. Визначення як самостійної галузі знань цей термін отримав у 1735 р. німецьким філософом О.Г. Баумгартеном, який назвав “Естетикою” книгу, що висвітлювала питання чуттєвого сприймання життя.
“Естетика” (в перекладі з старогрецької) “здатний відчувати” – це наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, природі та суспільстві.
Естетичне вихавання – це процес формування й розвитку естетичної свідомості, всіх її структурних елементів:
естетичних почуттів;
смаків;
потреб;
ідеалів;
оцінок.
Естетичне виховання – це виховання здатності сприймати, відчувати, правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності: у природі, суспільному житті, праці, явищах мистецтва, потребу і здатність брати посильну участь у створенні краси в житті та мистецтві.
Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка являє собою художньо-емоційне відображення дійсності через естетичні почуття, пере-живання, оцінки, смаки, норми, ідеали і дістає вираження у мистецькій творчості та естетичних поглядах.
Їх об'єктом виступають такі характеристики предметів і явищ навколишнього світу, як прекрасне і потворне, піднесене і низьке, комічне і трагічне.
Естетична свідомість зароджувалась ще в первісному суспільстві на базі трудової діяльності та спілкування, а тому першими об´єктами естетичних переживань були предмети праці, люди і стосунки між ними. Оскільки естетична свідомість окремого суспільства в ході історії розвивається, то вона неодмінно набуває рис етнічної, народної, національної специфіки, що зумовлює невичерпне багатство і різноманітність естетичних почуттів,смаків, норм, ідеалів у світовій культурі.
Естетичні почуття – переживання, викликані спогляданням естетичного предмета, пов´язані з небайдужим, істинно людським ставленням до краси навколишнього світу.
Естетичні почуття, що народжуються у спогляданні краси природи, людських стосунків, праці, збагачуються і розвиваються при засвоєнні творів мистецтва.
Естетична потреба – потреба людини в духовному самовдосконаленні, яка сприяє розкриттю творчих сил у всіх сферах її життєдіяльності. Потреба не зводиться до споглядання, вона включає і потребу створення прекрасно-го, виявлення себе в творчості як цілісної особистості.
Естетичний смак – здатність людини за безпосереднім почуттям визначити естетичну цінність предметів і явищ дійсності та мистецтва. Щодо творів мистецтва естетичний смак називають художнім смаком.
Естетична оцінка – являє собою встановлення значущості предметів і явищ дійсності, що оточують людину, з позицій уявлень особи про прекрасне. Естетична оцінка проявляється в багатьох різновидах: через кате-горії прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного, потворного і низького. Має суб´єктивний характер.