7. Загальна характеристика розвитку давньої китайської літератури періоду імперії Хань.

7. Почала існувати Китайська імперія. Правитель встановив новий титул – імператор. Області поділились на повіти, створили міцний адміністративний апарат. Формувалась єдина система мір, проведене мовна реформа. Нова політична форма Китаю на політичній силі. Імператор руйнує все старе, заперечення конфуціанства, знищення творів. Проте потім в 140 році наступає спокій і час Ханської імперії, нової ери. Період розвитку феодальних відносин. За духовним змістом цей період нагадує єгипетський ( еллінський) . Проникнення ханської культури в інші. Китайська мова- це мова літератури. Відбувається проникнення в Середню азію, Індію, Буддизм.  У Ді порівнюють з римським Августом. Трактат «Помилка Цінь» розповідав про те, що неможливо було відкидати великі традиції, тому конфуціанство повернулося. Починається робота по відновленню текстів, зявляються бібліотеки, а відповідно зявляється філологія. Засновником ханської філософії був доктор ДУН ЧЖУН ШУ. Він пише велику передмову, аналізує вірші, виділяє класифікацію віршів – 6 основних категорій: 1. ФИН : вірші які охоплюють душу людини, як вітер охоплює тіло 2. Я : вірші в яких великі і малі я 3. ЦУН : возвеличення правителів 4. ФУ: вірші в яких про щось розповідалось, мали основний сюжет 5. БІ : порівнюється щось 6. СІН: мають зачин, а потім в них розповідається основний зміст. 79 рік – найбільша літературна дискусія. Серед видатних майстрів слова ЛЮ СЯНА, ЖУН ФАНЬ і СІН ЧЖУАНЬ – «Книга про великий закон і 5 стихій природи» З іменем Лю Сяна пов’язана перша бібліографіяна робота, склав каталог імператорської бібліотеки, в якій було 7 основних рубрик. Ама Цянь- історик «Історичні записки». Шань Хай Цзин (Кинага лір і морів)

8. Загальну характеристику розвитку давньої китайської літератури періоду імперії Чжоу.

Царство Чжоу з’явилося у ХІІ ст .. до н. е. Епоха Чжоуського царства ще в Древности стала «золотим століттям» китайської історії. Приблизно до середини XII ст. до н. е.. відносяться найдавніші пам'ятки китайської словесності, найбільш ранніми з яких вважаються гао - звернення, едикти.У чжоуский час виник перший класовий поділ суспільства. Це пов'язано з появою рабів.При різному становищі простого народу і службових людей можна судити по одному з пізніших пам'ятників - «Лицзи» («Записи правил», або «Книга обрядів»). Зрозуміти текст цих давніх документів нелегко, настільки далека їх мова від тих норм стародавнього китайського мови, які представлені в більш пізніх творах тієї ж пам'ятки. На такому грунті склалися твори, які змальовують це царство. Головне з них - «Чжоу чи» («Закони Чжоу»), тобто опис встановлень і порядків цього царства. У цьому пам'ятнику вигадливо змішано історичне і вигадане До більш пізнього часу відносяться інші твори цієї пори давнини. Про більш пізнє їх походження свідчать їх зміст, форма, мова і стиль. Це вже не едикти - промови, звернення до народу, а декларації, маніфести, свого роду укази. Найбільш прославлений з них - «Хун фань» («Великий закон про управління»), як згодом тлумачив цю назву Конфуцій. Цей документ віднесено до часу У-вана, тобто до самого початку Чжоуського царства. У ньому є коротка вступна частина, можливо, більш пізнього походження, покликана пояснити появу самої декларації До числа прославлених стародавніх творів належать «Два уложення» і «Три плану» («Сань люе»). Під такими найменуваннями відомі декларації, маніфести на тему про мудрого правителя, про управління державою, про обов'язки людини, про чесноти і пороку. Одна з більш відомих літературних пам'яток чжоуского періоду - це «Шуцзин» тобто «писання». Своєю появою «Шуцзин» зобов'язаний переписувачам, тобто грамотіїв, що обслуговував апарат управління в Чжоуском царстві, і разом з тим його історіографом. Прозу «Шуцзин» можна охарактеризувати як риторичну. Виклад будується прийомами плавної, розміреної мови. Ця розміреність будується на чергуванні рівномірних рядків, як правило, з чотирьох мор. Крім «Шу» (писань) були ще й «Ши» (поезії, які об'єдналися в поетичне збори «Шицзін») Теми пісень надзвичайно різноманітні. Однією з найпоширеніших є, звичайно, любов. Цікаві багато пісень, які говорять про горе дружини, забутої або залишеної чоловіком заради нової дружини. Є навіть поема, присвячена цій темі. Особливий цикл складають пісні, присвячені трудовому життю народа.  Зрозуміло, часто зустрічаються пісні, пов'язані з війною. Багато хто висловлює скарги хлібороба, відірваного від своєї праці; чоловіка, вимушеного залишити дружину, сім'ю; матері, що залишилася однією; дружини, повної невідступною думи про чоловіка в далекому поході: Багато пісень складено на теми, які з повною підставою можна назвати цивільними. Серед них особливе місце займають пісні про смути в країніПоряд з пісенною лірикою в древніх ши багато належить епосу. Ми можемо навіть знайти кілька видів епічної творчості. Так, наприклад, чітко виділяються поеми на історичні сюжети. У декількох таких поемах відбита історія племені Чжоу, особливо її початковий період.