4

Тема падіння центральної ради. План

І. Наступ німецько-австрійських військ.

ІІ. Державотворча діяльність Центральної Ради. Німецький окупаційний режим.

ІІІ. Причини падіння Центральної Ради.

І. Наступ німецько-австрійських військ.

Безпосереднім наслідком Берестейського миру стала окупація України німецько-австрійськими військами.

ЕТАПИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД БІЛЬШОВИКІВ:

1) 18 (5) Лютого - початок березня – наступ і контроль над північною частиною Правобережжя

18 (5) лютого німецьке командування видало наказ про загальний наступ, а 21 (8) лютого німецькі війська перейшли у наступ. 27 (14) лютого почався наступ австро-угорських дивізій. Разом з ними наступали і війська вірні Центральній Раді (близько 2 тис.).

Загальна чисельність німецького та австро-угорського війська сягала 450 тис. солдатів та офіцерів. Народний Секретаріат до середини березня зумів протиставити 25 тис. осіб.

В цій ситуації Раднаркомові нічого не залишалося робити, як прийняти ультиматум. У ніч на 24 (11) лютого більшовики прийняли ультиматум, і тільки тоді німецькі війська зупинилися. В Україні, одначе вони просувалися далі.

За підписаною 3 березня Брестською мирною угодою(між Росією та країнами Четвертного союзу) Росія втрачала територію площею близько мільйона квадратних кілометрів. Фінляндія і Україна визнавалися самостійними державами. РНК Росії зобов'язувався визнати Берестейську угоду Центральної Ради з країнами Четвертного союзу й розпочати мирні переговори з УНР.

Проте всупереч цій угоді Раднарком продовжував надавати (правда тепер уже таємно) допомогу урядові радянської України. Ленін запропонував головнокомандуючому військами на півдні Росії В.Антонову-Овсієнку перейти в розпорядження Народного Секретаріату. 7 березня ЦВК Рад України призначив його народним секретарем і верховним головнокомандуючим радянськими військами в Україні.

МЕТОЮ опору німецько-австрійським військам в Україні була евакуація матеріальних цінностей.

• 24.02.1918 – зайнято Житомир.

• 01(02). 03.1918 – зайнято Київ.

2) Березень 1918 р. – південна частина правого берега Дніпра аж до Чорного моря і частково Лівобережжя.

(Одеса, Миколаїв, Херсон, Кременчук, Полтава).

Примітка: антинімецькі повстання:

з 20 по 25.03. – в Миколаєві.

З 20.03 по 05.04.1918. – в Херсоні.

3) Квітень-початок травня 1918р. – завершення визволення України, а також Криму і сусідніх районів Росії.

На початку травня 1918 р. було підписано угоду про припинення дій та утворено так звану "нейтральну зону" завширшки 10 км на ділянці від Рильська до Суджі, яку не мали права переходити озброєні частини з обох сторін.

У дипломатичних документах союзників проголошувалося, що єдиною метою союзників є запобігання більшовицькій агресії і поновлення в Україні законної влади – Центральної Ради.

Прийшовши в Україну, Німеччина та Австро-Угорщина встановила по суті окупаційний режим. Ними Україна була поділена на дві частини сфери впливу

До Австро-Угорщини відійшли: південно-західна Волинь, Подільська, Херсонська і Катеринославська губернії. Німеччині ж відійшли всі інші території. Міста Миколаїв, Маріуполь і Ростов-на-Дону мали змішані гарнізони.

Більшовики військам Німеччини й Австро-Угорщини серйозного опору чинити не змогли.

27 лютого Народний Секретаріат переїхав до Полтави, а згодом – до Катеринослава.

17-19 березня 1918 р. у Катеринославі відбувся ІІ Всеукраїнський з'їзд Рад. Як і на першому з'їзді, переважна частина населення – селяни – на ньому не були представлені.

Рішення з'їзду:

1) проголошена незалежність більшовицької УНР (щоб не компроментувати РНК Росії після укладення Брестського миру);

2) переобрано ЦВК Рад України (102 особи замість 41);

3) новим головою ЦВК Рад України став В.Затонський;

4) головою Народного Секретаріату став М.Скрипник (у 1933 р. не витримавши цькувань покінчив життя самогубством).

На цьому з'їзді відбулася спроба відірвати від України цілу територію, оформивши її як "Донецько-Криворізьку радянську республіку", яка була проголошена 12 лютого 1918 р. і діяла до квітня зі столицею у Харкові. Цю т.зв. республіку було утворено після підписання Україною Берестейського миру. Її організатори думали таким чином не допустити уряд Центральної Ради до промислових районів Криворіжжя і Донбасу і з наміром пізніше підпорядкувати її Російській Федерації. Взагалі хто інспірував цей дивний сепаратизм ще до сьогодні не відомо. М.Скрипник у спеціальній декларації засудив сепаратизм і проголосив усю територію України, зазначених у ІІІ та IV Універсалах Центральної Ради неподільною державою.

22 березня 1918 р. новообрані ЦВК та Народний Секретаріат змушені були виїхати до Таганрога.

18 квітня у Таганрозі відбулася сесія ЦВК Рад України, на якій Народний Секретаріат було реорганізовано в Бюро для керівництва повстанською боротьбою в тилу окупантів, так звану дев'ятку, яке очолив М.Скрипник.

18-19 квітня 1918 р. у Таганрозі відбулася партійна нарада, на якій остаточно було оформлено окрему більшовицьку партію в Україні. На нараді сформувалося дві точки зору щодо партії:

1) більшовицька партія в Україні є складовою РПК(б);

2) більшовицька партія в Україні є самостійною, а зв'язок з РПК(б) – через ІІІ Інтернаціонал (підтримував М.Скрипник).

Перемогла друга точка зору (правда, у липні 1918 р., коли у Москві триватиме робота І з'їзду КП(б)У, рішення Таганрозької наради буде скасовано).

Таким чином, на початку травня 1918 р. вся територія УНР була визволена від більшовиків; українські радянські органи державної влади змушені були припинити своє існування.

ІІ. Державотворча діяльність Центральної Ради. Німецький окупаційний режим.

Центральна Рада, покинувши Київ, рухалася за маршрутом Житомир – Коростень – Сарни –Маневичі. Після укладення Берестейського мирного договору почався зворотний шлях. 26(13) лютого Центральна Рада та уряд переїхали до Житомира.

Саме у Житомирі Центральна Рада прийняла ряд важливих документів:

• закони про український уряд; про відновлення старої монетної одиниці української держави – гривні (мала сто шагів, а дві гривні = 1 крб; до речі, німці встановили вартість українського карбованця в такому відношенні до своєї валюти: 100 DM в золоті = 46 українським карбованцям в золоті, хоча курс постійно змінювався);

• про державний український герб – тризуб;

• про запровадження в УНР григоріанського календаря з 16 лютого, яке одразу стало вважатися 1-м березнем;

• про введення західноєвропейського часу. Запровадження західноєвропейського часу а також календарна реформа мала зблизити Україну з країнами Європи;

• надала українській мові статус державної;

• ухвалено закон про громадянство УНР. Визнавалося, що громадянин УНР не може бути одночасно громадянином іншої держави. Це мало принципове значення. Згідно із законом всі ті, хто не побажав бути громадянином УНР у трьохмісячний термін мали виїхати з України;

• закон про адміністративно-територіальний устрій. УНР поділялася на землі – 32 одиниці.

Звичайно, в цей час Центральна Рада працювала не в повному складі.

Тим часом радянські війська, відступаючи, 28 (15) лютого залишили Київ. 2 (1) березня німецько-австрійське військо вступило до столиці. Центральна Рада повернулася до міста аж 9 (7) березня.

Найголовніше завдання української влади полягало в тому, щоб пояснити широким верствам мету приходу іноземних військ в Україну.

Після повернення до Києва Центральна Рада неодноразово повідомляла насе­лення про незмінність свого попереднього курсу, базованого на положеннях ІІІ і IV Універсалів. У цих відозвах Центральна Рада намагалася заспокоїти людей.

Як і раніше Центральна Рада планувала проведення Всеукраїнських Установчих зборів, скликання яких було призначене на 12 травня.

Оскільки вибори в усіх округах не відбулися, бо перешкодила війна /з 301 депутата обрано 171(2)/, то довибори тепер планувалося здійснити негайно.

Тим часом в Україні назрівала політична криза, яка проявилася у: