32. Категорія – це універсальне поняття за допомогою якої здійснюється наукове і філософське

мислення Буття – це філософська категорія якою позначають всеохоплюючу реальність, це гранично загальне

поняття про існування, про суще взагалі.

Буття постає в різноманітних формах, але водночас воно цілістне, взаємопов’язане, системне.

Ми можемо виділити буття матеріальне (неорганічні та органічні процеси, матеріальне виробництво людей); буття ідеальне

(світ духовності – індивідуальної та суспільної свідомостей). Категорія буття є важливою тому що філософ завжди все

намагається осмислити у співвідношенні буття і небуття.Філософ завжди задається питанням :Чому це відбувається?Особливо

це важливо стосовно буття людини,адже кожна людина має сенс свого буття.Близько до категор1ї буття є категорія світу

33) Свідомість – це особливий притаманний тільки людині спосіб існування людини в світі. Свідомість людини – це складне поєднання ідеї, образів, почуттів, відчуттів, емоцій, особливих рис характеру, талантів. Свідомість людини має здатність до мислення, пам’яті, самосвідомості. Самосвідомість - це здатність робити об’єктом розгляду саму себе, мислення людини – це складний потік образів, відчуттів, почуттів, ідей в якому постійно народжується щось нове. Іноді свідомість людини поділяють на 3 рівні: - над свідоме; - свідоме (свідомість особливою формою псих діяльності, що орієнтована на відображення й перетворення дійсності); - підсвідоме ( підсвідомість - це та частина свідомості, яка містить у собі уявлення, бажання. Потяги, почуття, стан, які колись в продовж життя вийшли із свідомості і виявляються в певних ситуаціях.); .

1.2 Чинники які формують свідомість людини .

Головні чинники які формують свідомість людини – це праця, і спілкування. Багато в чому свідомість людини залежить від сили її волі. Свідомість виявляє себе в мові, як казав Нім філософ Хайдегер «мова – це дім людського буття», Сократ казав : «Заговори , щоб я тебе побачив».

34)Проблема походження свідомості – це складова проблема походження людини . Існують такі концепції походження людини.: 1) релігійна – згідно цієї концепції свідомість людини від Бога, прагнення до краси, істини, здатність любові, творчості це все складова образу і подоби Бога в людині. 2) еволюційна – свідомість людини це результат її пристосування до навколишнього середовища. 3) трудова – це результат праці. 4) інформаційного поля – згідно цієї концепції свідомість людини це відбиток світового інформаційного поля.

35) У чому значимість поняття суспільної свідомості?

Суспільна свідомість

Суспільна свідомість – це те спільне в індивід свідомостях, що об’єднує людей в певні групи , спільні інтереси , цінності, переконання, життєві установки. Існують такі форми суспільної свідомості. 1-політична, - релігійна, - естетична, - філософська т.д.

36.Одна із основних сутностей людини – це свобода. Людина це єдина істота , яка має свободу. Як говорив, Спіноза свобода – це усвідомлена необхідність, тобто він мав на увазі, що по справжньому вільною стає людина, коли вона робить правильний вибір, і тому свобода тісно пов’язана з відповідальністю , адже майбутнє визначається тим, як ми використовуємо свободу вибору, також під свободою розуміється максимально можливість для реалізації дійсностей власного «я»

37. Діалектика базується на таких принципах:1) все в світі рухається , розвивається. 2) розвиток відбувається не хаотично,а по законах.3) причина руху – це взаємодія протилежностей.4) розвиток відбувається як поєднання змін еволюційних – це поступові зміни, і революційних - це зміни різкі..

38.

Закони діалектики – це універсальні не змінні повторювальні властивості і відношення дійсності..Є три закони діалектики.

1. Закон єдності і взаємодії протилежностеі. Згідно даного закоону все в світі існує, виникає і рухається в результаті зустрічі протилежностей.(асиміляція і дисиміляція).

2. Закон переходу кількісних змін у зміни якісні. Згідно

3. Закон заперечення заперечення . Заперечення у філософії означає заміну однієї якості іншої. Але заперечення ніколи не буває абсолютним, нове завжди успадковує старе.

39.

Категорії діалектики - це універсальні поняття , тобто такі поняття за допомогою яких ми можемо характеризувати найрізноманітніші об’єкти і явища дійсності. Такими категоріями є матерія – це об’єктивна реальність тісно пов’язана з простором, часом, рухом яку ми можемо сприймати за посередництво відчуттів. , простір характеризується об’ємом, розміром, відстанню, співвідношенням, тривалістю, ритмом., рух – це зміна, час . Багато категорій діалектики постають у парі взаємозалежних понять. Наприклад: форма і зміст, частина і ціле, сутність і явище, необхідність і випадковість, причина і наслідок, кількість і якість. Діалектика стверджує , що світ це організм в якому постійно народжується щось нове. Згідно механічності концепції світ тільки функціонує тобто є велетенських механізм.

40.

Метод в науці це спосіб отримання знання:емпіричні – пов’язані із безпосереднім спостереженням контактом об’єкту(описом, спостереженням. Вимірюванням).. Теоретичні це такі методи як аналіз, синтез, індукція, дедукція. Методологія це наука , яка розробляє удосконалює методи пізнання систематизує їх. Ще давньогрецькі філософи стверджували , що успішність пізнання залежить від того на скільки правильнтм методом ви користуєтесь. С початку нового часу філософі намагалися розробити універсальний всеохоплюючий метод пізнання світу. Тривалий час таким універсальним методом вважалась діалектика, але суч. Філософи і науковці стверджують , що світ настільки складний і різноманітний , що для його вивчення потрібно використовувати цілий комплекс різноманітних методів. В сучасній філософії популярні крім діалектики , структурного аналізу, феноменологія – вивчає феномен(це явища),герменевтика – займається тлумаченням текстів, символів. Структурний аналіз – дослідження структури явища.

41.

Пізнання-це процес взаємодіїї свідомості і дійсності в результаті якого виникають знання.Той хто пізнає-субєкт,а те

шо пізнає-обєкт.Пізнання постає як взаємодія суб’єкта і об’єкта пізнання.Людиа пізнає світ за доп.органів сприйняття

і розумової діяльності.Людина пізнає звіт з метою покращення умови свого існування.Знання дає людині більше сил і свободи.

42.

Істина-це відповідність знань дійсності.Серед філософів немає спільної думки чи можемо ми пізнати світ яким

він насправді є.Ф-фи поділилися на 3 категорії:Оптимісти-Ми можемо пізнати світ у всій різноманітності його

форм.Песимісти- ми млжемо пізнати багато речей в світі,але є речі принципово недоступні розуму.Агностики-яким є

світ насправді ми ніколи не дізнаємося.

43

Метод-спосіб отримання знання.Види:емпіричні пов’язані із безпосереднім спогляданням об’єкту.І теоретичні-базується

на абстрактному мислені.

44.

Практика-це категорія якою позн.діяльність людини,в результаті якої людина змінює світ до своїх потреб.Вона операється

на вест історичний досвід людства.Види:Виробнича,соціальна,політична,духовна.

46

Природно-географічне середовище,система етичних,релігійних пнрнконань,національний характер.Рівень свободи.Спосіб

в-цтва матеріальних благ,які склад.з продуктивних сил,і виробничих відносин.

47

З т.зору індивідуалізмі-особи,з т.зору колективізму- с-ство.Але це ? потрідно вирішувати діалектично.На основі закону

єдності і взаємодії протилежностей.Тобто особа тоді може себе реалізувати як цінність,коли дбатиме прпо інтереси с-ства,а с-ство

буде добре розвиватися,коли шануватиме прова і свободу особистостей.Соборнісь-обєднання людей на основі спільних духовних цінностей.

48

Політ.системи- це організація влади.Успішність побудови демократ.с-ства.залежить від того,яким є рівень культ.,освіти,відпов.,

населення.Демократія тісно пов’язана з громадянським с-ством.

Громадянське- це таке сусп..в якому громадянин незалежн. Від держ. Створить організ.які контр.держ.,співпрацюють з нею,

заради спільного блага.

49.Культура-це все те, що створене людиною для задоволення своїх духовних потреб. Призначення

її в тому, що вона обробляє людський розум, для його кращого плодоносіння.В культурі людина задовольняє такі потреби як:любов, краса,істина,справедливість, віра і.т.д. Все, що не створено з метою добра є антикультура.Розмаїття національних культур, умова розвитку світової культури. Існує проблема співвідношення культури і цивілізації. В сучасному світі існує тенденція відставання культури від цивілізації. Завдання культури- піднімати рівень людини.

50.Історія- це розвиток суспільства у часі і просторі.

Основними у філософії історії є такі запитання:

1.Що є рушійною силою історії?

Гловною рушійною силою історії є протиріччя між потребами і можливостями людини. На основі потреб люди творять ідеї, ідеал цінності, прагнучи реалізувати їх у житті.

2.Куди рухається людство і чи існує прогрес?

Стосовно прогресу слід зазначити визначення його критерій.

3.Чи існують об’єктивні закони історії?

Це питання діалектичне4.Хто рухає історію: видатна особистість, чи народна маса?

. Видатна особистість тоді веде за собою народ, коли виражає його прагнення , в залежності від готовності народу до тих чи інших змін.

51. З давніх часів філософи замислювалися над одним питанням: В чому сутнісна ознака людини? Чим людина відрізняється від інших живих істот?

Арістотель казав, що людина- це політична істота. Тобто єдина істота , яка будує суспільство, державу.

Деканін казав, що людина- це істота що мислить.

Кіркегор «Людина- це єдина істота яка має свободу»

Ясперс «людина, це єдина істота, яка знає, що вона є, і усвідомлює свою смертність».

Маркс «Людина- це істота що працює»

52.Давньогрецькі філософи поставили таке питання:якщо я лише для себе, то для чого я?

Тобто людина, яка живе лише для себе не потрібна у світі, так як порушує світовий закон єдності і взаємозв’язку всього існуючого. Кожна людина має талант, який виявляє у служінні іншим, і це робить людину щасливою. Більшість філософів стверджують, що сенс життя людини, це накопичення добра і любові. Але у кожного свій особливий шлях до цього.

53.Цінності- це елементи свідомості людини, те, що для людини найважливіше, те чого вона прагне, вони мають велике значення в житті людини тому що цінності об’єднують людей між собою і спонукають людину до діяльності. Духовні цінності-це добро, любов, істина, краса, свобода.

54.Глобальні проблеми- це проблеми, які охоплюють всю планету і вирішення цих проблем можливо лише за умови обєднання усіх країн світу.

1.Екологічні проблеми.

2.Проблеми енергетики.

3.Проблеми пов’язані з хімічним виробництвом.

4.Проблеми війни та миру.

5.Проблеми повязанв з перенаселенням деяких регіонів.

55.Із висоти історичного досвіду, здобутого цивілізованим людством на початок ХХІ століття, можна впевнено стверджувати, що релігія врешті постала в якості органічного компоненту суспільної історії, людського усвідомлення світу та самоусвідомлення. З XVIII століття, коли почалися серйозні дослідження релігії, вона, особливо на тлі швидко прогресуючої науки та раціонального мислення, часто подавалась як характерна риса нерозвиненої, примітивної свідомості, як свого роду забобони, фантастичне перекручення реального стану справ. В руслі такого її розуміння виникло переконання, що разом із прогресивним розвитком знання та науки релігія рано чи пізно буде усунена із історії, поступившись місцем правильному, добре опрацьованому та розумно організованому знанню про людину і світ. Проте згодом з’ясувалось, що спроби подавати релігію як результат фантастичного відтворення дійсності людиною, як образи людської уяви, що навіяні страхом перед незрозумілими природними або соціальними явищами, не враховували всієї її складності. Так само виявились невиправданими намагання подавати релігійну людину пригніченою, людиною із рабською свідомістю, пасивну та сповнену страхами очікування помсти чи покарання з боку богів. Адже навряд чи хтось зможе подати саме такими людьми творців Венери Мілоської, Парфенону, Софії Київської та ін. Так само навряд чи хтось насмілиться стверджувати, що християнські месіонери, які йщли в дикі землі, несучи нецивілізованим народам медичну допомогу, прилучаючи їх до культури та писемності, були покірними, заляканими, рабами в душі.

56. Слово «релігія» лат.походження і його перекладають «як пов я зувати»або ставитися з особливим шануванням.Стосовно сутності і походж.релігій існує багато різноманітних походжень : - богословська,-матеріалістиична,-психологічна,- соціалістична. Сьогоднішня релігійна ситуація в Україні вирізняється великою неоднорідністю. Найбільша релігійна активність припадає на західні облас-ті України, зокрема Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Тернопільську, Чернівецьку, де зареєстрована найбільша кількість релігійних організацій. Досить активними є Волинська, Рівненська, Хмельницька, Київська, Вінницька області, У всіх інших проявляєть-ся помірна активність.Більше 97% зареєстрованих на сьогодні релігійних громад в Україні є християнськими. Приблизно половина з них є православної традиції. Решту майже порівну поділяють католики та протестанти. До категорії «традиційних» (за неофіційною термінологією) Церков належать православні церкви, Українська Греко-Католицька та Римо-Католицька Церкви, вірменські громади, такими можна вважати дея-кі протестантські конфесії – лютеран, баптистів, п’ятидесятників.