1.Специфіка філософського знання  Основна специфіка філософського знання полягає у його подвійності, так як воно:  1. має дуже багато спільного з науковим знанням - предмет, методи, логіко-понятійний апарат;  2. проте не є науковим знанням в чистому вигляді.  Головна відмінність філософії від всіх інших наук полягає в тому, що філософія є теоретичним світоглядом,

граничним узагальненням раніше накопичених людством знань.  Предмет філософії ширше предмета дослідження будь-якої окремої науки, філософія узагальнює, інтегрує

інші науки, але не поглинає їх, не включає в себе все наукове знання, не стоїть над ним.  Філософські проблеми можуть успішно вирішуватися, обговорюються тільки в тому суспільстві, де допускається

критика будь-якої точки зору, незгоду з будь-якою людиною, визнання різних позицій по одному і тому ж питання.  Можна виділити також такі особливості філософського знання:  1. має складну структуру (включає онтологію, гносеологію, логіку і т.д.);  2. носить гранично загальний, теоретичний характер;  3. містить базові, основоположні ідеї і поняття, які лежать в основі інших наук;  4. багато в чому суб'єктивно - несе відбиток особистості і світогляду окремих філософів;  5. Філософське знання, будучи знанням науковим, разом з тим нерідко виступає і як знання художнє, як знання релігійне,

як знання інтуїтивне.  6. є сукупністю об'єктивного знання і цінностей, моральних ідеалів свого часу, відчуває на собі вплив епохи;  7. вивчає не тільки предмет пізнання, а й механізм самого пізнання;  8. має якість рефлексії - зверненості думки на саму себе, тобто знання звернена на світ предметів, так і саме на себе;  9. відчуває на собі сильний вплив доктрин, вироблюваних колишніми філософами;  10. в той же час динамічно - постійно розвивається і оновлюється;  11. спирається на категорії - гранично загальні поняття;  12. невичерпно за своєю суттю;  13. обмежено пізнавальними здібностями людини (пізнає суб'єкта), має нерозв'язні, «одвічні» проблеми (походження буття,

первинність матерії чи свідомості,походження життя, безсмертя душі, наявність або відсутність Бога, його вплив на світ), які на

сьогоднішній день не можуть бути достовірно дозволені логічним шляхом. Філософські проблеми знаходять своє рішення для

даних людей і в даний час, але потім приходять інші люди, інше покоління і знову стикаються з цими ж питаннями.  Філософія - це знання особистісне, так як ідеї, які висловлює мислитель не можна відокремити від його особистості. 

2.Світогляд-це відповідь людни на чотири основних запитання:

1. Яким є світ?

2. Хто я у цьому світі?

3. Що э цінним для мене в цьому світі?

4. В чому сенс життя?

Світогляди бувають теоретичний,буденний,цілеспрямований,базується на певній сумі

знань,він є систематизований і логічний.

Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча це ширше поняття.

Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд.

Перш за все світогляд — це процес чуттєвопрактичного

відношення людини до світу.

Український вчений О.М.Костенко, виходячи з принципу

соціального натуралізму, що випливає з ідеї природної цілісності

світу, визначає світогляд як властивий свідомості людини спосіб

"бачення" ("інструментальна концепція світогляду").

3. Передумови виникнення філософії  Майже всі дослідники сходяться на тому, що в середині І тис. до н. е., десь приблизно в VI ст., в трьох

осередках стародавньої цивілізації — Індії, Китаї та Греції — практично одночасно виникає філософія. Історики ще мають відповісти на питання, чому саме VI ст. до н. е. виділяється із загального поступу віків І тис. до н. е.

як час потужного вибуху інтелектуальної енергії. Вже зараз відомі численні передумови економічного, соціального,

політичного та інтелектуально-духовного характеру, які підготували цей перелом. Стрибок у розвитку продуктивних

сил внаслідок переходу від бронзи до заліза, від варварства до цивілізації, поява товарно-грошових відносин, ослаблення

жорстких традиційних родоплемінних структур, виникнення держави, побудованої на політичних принципах, зростання опозиції

традиційній релігії і її ідеологам в образі стану жерців, переоцінка нормативних моральних установок і уявлень, посилення

критичного духу і зростання наукових знань — ось деякі фактори, з яких складалась духовна атмосфера, що сприяла

зародженню філософії. Інакше кажучи, в епоху, про яку йдеться, здійснювались певні кардинальні зміни в економічній

та соціально-політичній сфері, і ці зміни супроводжувались змінами у сфері духу, що породили філософію.

4.Функції філософії.

Всі функції можна звести до двох основних:

-світоглядна;

-методологічна;

1)світоглядна-розширює горизонти бачення людиною світу.допомагає

людині визначитися з цінностями ,знайти своє місце в житті.

2)методологічна-розробляє методи пізнання світу,навчає людину логічного

мислення,допомагає людині розрізняти істину від заблудження.

Також виділяють розумово-теоретичну, гносеологічну, критичну, аксиологическую,

соціальну, виховно-гуманітарну, прогностичну функції філософії.

Наприклад:Гносеологічна - одна із засадничих функцій філософії - має на меті

правильне і достовірне пізнання навколишньої дійсності (тобто механізм пізнання).

Соціальна функція - пояснити суспільство, причини його виникнення, еволюцію сучасний

стан, його структуру елементи, рушійні сили; розкрити протиріччя, вказати шляхи їх усунення

або пом'якшення, вдосконалення суспільства.

5.Розглядаючи головну тенденцію в розвитку стародавньої індійської філософії,

необхідно відзначити, що велика увага приділялась проблемам людини і ставленню до

навколишнього світу. Одним з головних було питання про позбавлення людини від страждань.

Більшість стародавніх індійських систем вбачають причину страждань у незнанні. Якщо б людина пізнала

себе і оточуючий світ в його істині, вона зменшила б свої страждання або уникла б їх зовсім. Отже, шлях до

щастя лежить через пізнання.

Одна із основних неортодоксальних шкіл була школа джайнів, що веде свій родовід від 24 тиртханкарів

(праведників)

Другою неортодоксальною школою був буддизм, і зверніть увагу перш за все на те, що це ранній буддизм

(філософська школа, що розробляє етичну проблематику), а не те, що значно пізніше стає світовою

монотеїстичною релігією.

Третьою неортодоксальною школою давньоіндійської філософії була матеріалістична школа чарвака-локаята.

Вона заперечує авторитет Вед, не вірить в життя після смерті, відхиляє (спростовує) існування бога. Чарваки зводили

все суще до чотирьох першоначал - землі, води, повітря і вогню; із комбінації яких і складається все суще в світі.

Свідомість виникає із певним чином поєднаних між собою першоелементів, що утворюють живе тіло.

Сенс життя - у щасті, яке розуміють як насолоду. Вони визнають, що насолода пов'язана із стражданнями,

але людина може зробити їх мінімальними. В теорії пізнання чарваки дотримувалися сенсуалістичних поглядів,

виводили все знання із відчуттів.

6.Одна з найпоширеніших китайських шкіл це Конфуціанство.Центральна тема:збереження в суспільстві

і в світі гармонії і порядку.Цікавою у Конфуція була ідея «виправлення імен» Це фантастично-геніальне

повчання і його слід розуміти так, що всяке мислення повинно бути цілісним, тобто односистемним, що припускає

існування лише одного центра системи – центра мислення.

Центральним принципом моралі Конфуція є гуманність, яка й становить основу доброчесності. Бути "гуманнним" —

означає любити не стільки себе, скільки інших, на несправедливість відповідати справедливістю, за добро платити добром.

Бути гуманним — означає вміти вчасно пожертвувати своїми інтересами. Відстоюючи міцну державну владу,

Конфуцій завжди говорив, що правитель має божественну сутність. Цар, монарх, імператор, на його думку, — це "син неба".

А воля неба поширюється і на суспільне життя. Суспільство має дотримуватись не законів природності, як говорив Лао-цзи,

а вічних законів неба, носієм яких і є "син неба".

7.Слово «антична» означає «давня».До античної філософії входять філософські здобутки цього світу.Поняття

антична філософія ширше від поняття давньогрецька філософія,бо охоплює крім давньогрецької ще елістичну,

римську й олександрійську філософії.Є три етапи розвитку античної філософії:

-натурфілософський(фізичний),або ранн класика(7-5 ст.до н.е.)

-висока класика(5-4 ст)

-пізня класика.або завершальний цикл античної філософії.

На двох перших етапах поняття античної філософії збігається з поняттям давньогрецької філософії,а в подальшому

історичному розвитку сюди додалися і філософські досягнення інших,культурно споріднених із Грецією регіонів.Надалі

грецька філософія була основною складовою античної філософії.Найважливішою особливістю античної філософії було те

що саме в античному світі вона вперше відокремилась від інших сфер діяльності і постала як автономний напрям знання та

пізнання.антична була також відкритою і доступною,терпимою до різних думок і позицій,динамічною і пластичною.Класичний

характер розвитку античної філософії виявився у тому,що в ній чітко й виразно продемонстровано логіку розвитку людського

мислення.Вона розпочинається з появи натурфілософських ідей та шкіл у стародавній греції.

8.Основою Європ.філософії є філософія давньої Греції.Давньогрецькі філософи поставили

запитання:»Що є першоосновою всіх речей світу»?Пошуки відповіді на це запитання і поклали початок розвитку

науки.Філософія давньої греції є космоцентинтричною,тобто в центрі уваги космос який вони розуміли як світовий

процес.Відомими філософами були:Демокріт,Геракліт,Сократ,Платон,Арістотель,Епікур,Діоген і тд.

Демокріт:»Ніщо не виникає з нічого і не перетворюється в ніщо».На думку Геракліта світ слід розуміти як потік,що весь

час тече.Платон- учень СОКРАТА говорив «Людина – іграшка Бога»;

..

9) Основою європейської філософії є Давньогрецька філософія. Давньогрецькі філософипоставили запитання: що є першоосновою всіх речей у світі? Пошуки відповідей на ці запитання і поклали початок розвитку науки. Першим філософським вченням Давньої Греції, в якому започаткувавлася моральна проблематика, була натурфілосо­фія, яка вийшла з грецької міфології, але на відміну від неї ставила запитання не про те, хто народив усе сущє, а з чого це сушє вийшло, при цьому майже не розглядався моральний бік існування людини. Представниками натурфілософії були: мілетці (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр — VI ст. до н. є.), Геракліт, елєати, піфагорійці, софісти, Емпедокл, Анаксагор і Демокріт.У рамках натурфілософії були висунуті перші космологічні моделі світу (мілетська школа), в яких Космос вважався жи­вим, мав розум і душу і розвивався за своїми законами, голов­ним з яких був Логос (закон), а Земля зображалася здебіль­шого у вигляді диска, оточеного повітрям або водою. Людина, на думку натурфілософів, — це істота «природ­на». Вона не може пізнавати себе відокремлено від природи, а лише як складову частку її, що має всі якості цілого і змі­нюється адекватно йому. Софісти (Jоргій, Протагор, Ггппій та ін. — V ст. до н. є.) переорієнтували філософію з вивчення природи на етичний бік — вивчення людини. За переконанням Емпедокла і Анаксагора всім керує всесвітній розум (нус); доброчинність і справедливість — головні критерії людського існування і взагалі Всесвіту. На відміну від попередніх філософів, які шукали відповіді на питання стосовно людини, насамперед, щодо ставлення до природи і закликали «прислухатися до природи», Сократ ос­новою розуміння етичних принципів вважав саме послідовне пізнання «себе самого». Він підкреслював значення совісті, «внутрішнього голосу», який він називав «даймоніоном» («де­моном» ) і який вважав гарантією збагнення справжньої істини. Даймоніон, за Сократом, має божественне походження. Саме завдяки цьому даймоніонові боги виділяють людину і надають сенсу усьому Всесвіту.

10) Характерною особливістю середньовічного світогляду є геоцентризм. Центральна проблема – раціональне обґрунтування, роз’яснення ідей релігійної віри. Середньовіччя по-іншому мислило і Бога, і світ. Бог творить світ з нічого, він абсолютно перший, істинне буття. Природа як творіння Бога втрачає свою самоцінність. Вона виступає тільки символом чи знаком божественної премудрості, адресованим людині. Відношення Бога і природи мислиться в категоріях справжнього і несправжнього буття елеатів: Бог єдиний, неподільний, незмінний (трансцендентний); природа множинна, подільна, рухома, але існує завдяки Богові. Спочатку філософія використовувалася в межах патристики – богословського вчення в якому використовувалися окремі філософські ідеї для обґрунтування певної релігійної ідеї. Але на першому місті в них була віра, а не розуміння. Августін Аврелій казав: «Вірю, для того, щоб розуміти». У подальшому зароджується такий напрям як «схоластика». Роль розуму значно зростає. Схоласти намагалися раціонально, відповідно до законів логіки пояснити християнські ідеї. Середньовічна філософія мала значні досягнення в галузі логіки, крім того поглибила розуміння сутності таких понять як добро, зло, свобода.

11) У середньовічній філософії зароджується такий напрям як «схоластика». Роль розуму значно зростає. Схоласти намагалися раціонально, відповідно до законів логіки пояснити християнські ідеї. Середньовічна філософія мала значні досягнення в галузі логіки, крім того поглибила розуміння сутності таких понять як добро, зло, свобода. Головне спрямування схоластики, принаймні її домінуючих течій, полягало у тому, щоб довести: між розумом і одкровенням насправді немає суперечностей. З цим контрастувала позиція арабських арістотеліків, котрі вважали, що пра­вильне з огляду філософії може виявитися помилковим з огляду релігії, і навпаки. Головний недолік схоластики в її абстрактності, у зосередженості всієї розумової діяльності на силогізмах, на виведенні часткових висновків із загальних положень. Схоластичній теорії силогізму Бекон протиставив індуктивний метод,

12) В філософії епохи Відродження можна виділити 2 напрямки: гуманістична і натурфілософія. В центрі гуманістичної філософії людина. Її права, потреби, свобода оголошуються найвищими цінностями. Велику увагу приділяють достоїнству людини. Людина починає цінуватися як індивідуальність, а не як представник певної спільноти. Натур філософія характеризується зростанням інтересу до будови світу. Філософія починає відриватися від впливу церкви. На заміну геоцентричній моделі світобудови приходить геліоцентрична модель. Леонардо да Вінчі вважав, що завдання людини полягає у пізнанні природи.

13) Мислителі-гуманісти епохи Відродження захищали свободу наукової думки, закликали людину стати "своїм власним скульптором і творцем", прямувати до безмежного вдосконалення своєї природи. Проте ставлення їх до науки про закони мислення (до існуючої тоді схоластичної логіки) загалом було негативним, а нових ідей щодо її вдосконалення виникало небагато. Відродження - перехідна епоха. Це стосується і логіки, яка, поступово заступаючи схоластику, разом з тим успадкувала чимало характерних для неї ознак. Основною ознакою культури Відродження, на противагу церковно-феодальній культурі, є її світський характер. Люди Відродження піддавали критиці систему феодального світогляду, їм були чужі його ідеали і догми (ідея «гріховності» людини, її тіла, пристрастей і прагнень). Систему нових поглядів визначають як антропоцентризм («антропос» грецькою — людина). Людина, а не божество стоїть в центрі світогляду гуманістів. Ідеал гуманістичної культури — всебічно розвинена людська особистість, здатна насолоджуватися природою, любов'ю, мистецтвом, досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями. Один з італійських гуманістів того часу Піко делла Мірандолла услід за античним автором вигукував: «Велике чудо є людина!». Ще однією особливістю був індивідуалізм. Не походження людини, а її розум і талант, заповзятливість повинні забезпечити їй успіх, багатство, могутність. Однак гуманісти схилялися насамперед перед «сильними» особистостями, їх ідеал мав на увазі лише вибраних і не поширювався на народну масу. Цей світогляд приховував у собі схильність до утвердження особистого успіху, самоутвердження будь-якою ціною.Гуманісти пішли далеко вперед від філософських і моральних переконань феодально-церковної культури. Новий світогляд об'єктивно містив заперечення релігії: в центр світобудови ставилася людина, а не Бог, знання, а не віра. Однак не можна спрощувати взаємовідносини гуманістів і церкви. Вони не були атеїстами, їх критика не торкалася основ релігії, відкидалися лише крайнощі (вимога аскетизму, інш.)

14) На початку нового часу утвердилася ідея, що розум людини всемогутній і що опираючись на розум,

люди зможуть розкрити усі таємниці природи, це дозволить людям зробити життя кращим, подолати голод

, хвороби. Тому філософи починають орієнтуватися на науку, вони розробляють методи наукового пізнаня,

методи перевірки знань та істинність. І не дивно що філософи того часу були одночасно фізиками, хіміками,

математиками. Паскаль вважав, що людина хоча й дрібна піщинка в всесвіті, вона за допомогою розуму охопить весь всесвіт.

15) Філософи даної епохи вважали що якщо людей просвітити знаннями вони стануть кращими і зможуть побудувати справедливе, ідеальне суспільство, в я кому не буде гноблення людини людиною, не буде злочинів, а буде «царство свободи і розуму». Головні ідеї філософії просвітництва: свобода, рівність, братерство. Філософів цього періоду називали просвітниками, серед них Вольтер, Томас Гобс, Руссо. Руссо критикував цивілізацію, приватну власність і закликав повернення до природи.. Французькі філософи-утопісти цінували розум і недооцінювали почуття.

16) Загальні риси: 1. Розум вважався головною рушійною силою розвитку людини, суспільства і всесвіту

2. знання про світ утворюють цілісну систему і будь-яке знання має значення лише якщо воно може стати елементом системи

3. світ можна пояснити у вигляді логічних понять

4. світ розвивається відповідно до законів

5. людство ісвіт розвиваються прогресивно.

Йоган Фіхте казав, що перша реальність це «я», «я» прагне до самопізнання, але пізнати себе «я» може лише після зустрічі з «не я», зустріч відбувається внаслідок дій і тому Фіхте казак: Діяти, діяти ось для чого ми існуємо. Георг Гегель розробив вчення під назвою «діалектика» вчення про закони і категорії розвитку природи, суспільства і пізнання, причина розвитку – взаємодія протилежностей.

17.

19 і 20 сторіччя - це була епоха пробудження в Росії самостійноїфілософської думки, виникнення нових течій у філософії

демонструючиграничне різноманіття підходів до проблеми людини. Протягомстоліть змінювалися духовні установки і пануючі

світогляднітечії. Однак тема людини залишалася незмінною, вона служилафундаментом для самих різних теоретичних шуканьПершим російським філософом, який виразив у своєму вченні всю повноту російської душі, став Володимир Сергійович Соловйов (1853-1900). Його справедливо вважають батьком Срібного віку російської культури. Він був першим, хто створив в Росії цілісну філософську систему, що спирається на християнство, її, на загальну думку, можна назвати філософією вічної жіночності або філософією єдності.

М.О. Бердяєв особливо цікавився проблемою особистості. Особистість, пише він, є спіритуалістична, а не природна категорія; вона не частина якого-небудь цілого; вона не частина суспільства, навпаки, суспільство — тільки частина або аспект особи. Особистість — не частина космосу, навпаки, космос — частина людської особи.

Для Льва Шестова людська трагедія і страждання людського життя були джерелом філософії. У чому суть трагедії? Трагедія починається там, де відривається індивідуальна людська доля від долі всього світу. Об'єктивно всяке людське життя трагічне, але суб'єктивно відчувають трагедію лише ті, перед якими свідомо і гостро з'явилося питання про їх індивідуальну долю і які кинули виклик всім визнаним універсальним цінностям

18.

Характеризується тактит ознаками:1.Ірраціоналізм(розум не вважається головною сутнісною ознакою і

рушійною силою світу,на перший план виходить воля,почуття,псих.стан,переживання людини)

2.песимізм – сумнів в тому,що світ прогремує

3.ставиться під сумнів мораль,релігія.

Філософи : -Ф.Ніцце,-А.Шопенгауер (світ пронизує волю до життя),С.Кінкегор(людишп стає вільною тільки тоді,коли перенесе потресіння),О.Конт (заснував позитивізм),З.Фрейд (поняття несвідомого яке обумовлює поведінку людини)

19.

К.Маркс

Енгельс

В.Ленвн

Марксизм склад. з двох розд1л1в:діалектичний,історичний матеріалізм.В першому розділі

стверджується,що матерія є вічною і перебуває в стані постійного руху.Види матерії:фізична,

хімічна,біалогічна,соціальна.Свідомість людини виникає як результат активного,цілеспрямованого

відображення дійсності.Другий розділ марксизму прагне подолати відчуження праці і експлуатацію

людиною.Подолати це все Маркс пропонував шляхом ліквідації приватної власності.Ці ідеї було покладено в

основу комуністичної ідеології революціі і класова її боротьба-рушійна сила історії.Ленін казав,що філософія

повина стати інструментом боротьби пролетаріату за свої права.

20.Витоки західної філософії ХХ ст. це філософські думки усіх попередніх століть у взаємозв’язку з особливо

стями політичними, соціально-економічними, культурними ХХ ст.

Глобальні події ХХ ст. сильно вразили філософів. Науково-технічний прогрес динамізм глобальних

проблем, світові війни і революції мали сильний вплив на філософію ХХст.

Основні риси:

• філософія ХХ ст. вийшла далеко за межі академічних аудиторій, постала інтегрованою у систему

• загальної освіти;

• переважають некласичні напрями;

• мова філософії стала більш доступною;

не існує заборонених тем і звідси колосальна різноманітність, насиченість різновидами та варіантами

21,

22.На укр..філософію вплинули такі особливості укр.нац.характеру: емоційність,релігійність,псих.рухливість,

прагнення до свободи та індивідуалізм.

Українська філософія характеризується такими рисами:1.в центрі уваги проблема людини,її дух.світ;2.велику увагу

приділяє осмислення історичної долі укр..народу. Для укр..філософії характерними є культ природи,зелі,естетична

спрямованість. Украхнська філософія інтегрована в релігію,мистецтво,літературу.

23.В період К.Русі філософська думка розвивалася в межах Богословської проблематики.Яскравим

прикладом цього є твір митрополита Іларіона :»Слово про закон і благодать»Цікавою є ідея пожертви себе заради інших життєписів Бориса та Гліба.Літописця Нестора цікавила проблема місця русі в світ.історії.В середньовіччі в Укр. проникають європейські ідеї ВІДРОДЖЕННЯ :Ю.Дрогобич,П.Русич,С.Оріховський приділяють велику увагу розумовому освоєнню світу.І.Вишенський вважав,що логічні розміркування часто можуть завести людину в оману і що вірний шлях до істини – молитовне самозаглиблення.

24.У 18 ст. важливим центром освіти була Києво -Мог. академія.Сюди прибували на навчання молоді люди не лиши з усіх куточків Укр.,а й Білорусії,Молдови,Росії,Болгарії,Румунії,Сербії..та ін..країн.

Тут деякий час навчався перший рос.вчений – М.Ломоносов.У час найвищого розквіту в академії навчалось понад 2000 студент.щорічно. Інціатором утворення колегіуму був П.Могила.у трактувані професорів Києво – Мог. академії філософія окреслювалась як цілісна система знань, що в сукупності дозволяла знайти шлях до істини,а отже зрозуміти причини виникнення та сукупність явищ.Істина повязувалася з Богом,мала в ньому найголовніші причини.

25Г.Сковорода являв собою рідкісний приклад узгодженості своєї філософської системи і власної життєвої поведінки, яка

цілковито засновувалась на синтезі емоційної та раціональної серед життя людини. Найважливішим для Сковороди було

питання про людське самопізнання. На його думку, в людині як в малому світі сконцентровано всі властивості великого світу.

Якщо ми не знаємо себе, то нам немає чим виміряти світ. Уся філософія Сковороди пронизана пафосом боротьби з хибним

розумінням світу, як прагненням до матеріальних насолод, прагненням до духовного – вічного і чистого. Але Сковорода не відкидає

природного буття, а говорить про вміння здолати силу природи силою духовного подвижництва. Він ставить завдання одухотворити природу.

Перед смертю Сковорода сказав, щоб на його надгробку написали: „Світ ловив мене та не спіймав”.

Важливою також у його філософії є ідея „сродної праці”, тобто людина повинна знайтисобі таку роботу, що відповідає її талантам,

здібностям і тоді вона буде щасливою.

Він писав, що щастя завжди поруч з людиною, просто потрібно йти не шляхом накопичення потреб, а шляхом їх обмеження.

26

. Серед філософських ідей Шевченка варто виділити такі:

- «ідея глибинної спорідненості людини із природою».У творах поета людина і природа живуть

єдиним диханням та єдиними почуттями.Людина вкорінена в природу,а природа в свою чергу є не

мертвою,а одухотвореною.

- ідея народу як єдиного суверена своєї історії та своєї життєвої долі: ніхто не може вирішувати його

долі, він є єдина животворча сила історії;

- ідея віри у справедливого Бога .Інколи здається,що Шевченко атеїст, чи-то єретик, проте в його иворах

чітко проводиться розрізнення Бога, ім’я якого використовується для здійснення насильства та справедливого

Бога, як гаранта вищої справедливості.

- ідея насильницької народної революції;

- думка про важливу роль у суспільному житті та історії прогресу знань, науки, освіти;

- культ жінки-матері.

27.

19СТ.в ЦЕНТРІ уваги філософське осмислення укр. нац. ідеї.Національна ідея включала всебе роздум ,

значення народної культури ,щодо історичної долі народу.Дослідження національного характеру-Це питання

стало в творчості :Костомарова ,Куліша,Шевченка,Франка,Драгоманова,Л.Українки.Цікавою була філософська

конструкція»непомітного зла»Гоголь.

28.

У трактуванні філософів Академії філософія оскреслювалась як цілісна система

знань, що в сукупності дозволяють знайти шлях до істини, зрозуміти причини виникнення

та сутність тих чи інших явищ. Істина пов’язувалась з Богом , мала в ньому найголовнішу

причину. Вважалося, що шляхом раціонального аналізу природи, як божого творіння можна

збагнути ті закономірності, які лежать в основі речового світу.

Засобами пізнання світу визнавалася логіка, котра вивчала форми та методи мислення.

-Істину слід шукати на шляху дослідження наслідків Божої діяльності створеної природи

-здобуття істини є результатом складного процесу пізнання,здійснюваного на двох р1внях:чуттєвому і раціональному.

-простір є невідємний від речей і середовища,а час – послідовною при власністю кожної речі ,простір і час невідємні від природніх сил.

29

На початку 20ст.актуальним стає питання національно-культупного відродження,питання побудови народом

власної держави і питання революційних змін у суспільстві.Філософське осмислення цих питань здійснювалось у

працях І.Франка,Грушевського,Винниченка,-головна ідея їх творчості: «Народ як рушійна сила історії».Філософія

має пробуджувати енергію до побудови нового життя.

В рад. Україні у 20-30 рр. цікаві філософські ідеї висловлювали :Хвильовий,Вернадський.

Хвильовий започаткував ідею «романтичного віталізму»

У Вернадського була цікава ідея ноосфери.Але вцілому в рад.Україні утвердилося Марксилька філософія .Всі інші

філософські ідеї розглядалися як хибні.І це гальмувало розвиток філософії.Але навіть в межах Марксизької філософії

були значні досягнення.Після Другої с.в. в Києві було відкрито філософський інститут в якому сформувалася філософська

школа П.КапнінаВони велику увагу приділяли теорії і методиці наукового пізнання .Відомими філософами були :Шинкарук,Кримський.

30

Після революції ряд філософів виїхало закордон .В еміграції вони продовжували працювати над філософським

осмисленням укр..нац. ідеї представники:Липинський ,Донців,ЧижевськийВернадцький ,Хвильвий

Вернадський створив нове вчення про біосферу «організовану оболонку земної кори ,нерозривно пов’язану із життям»

Завдяки живій речовині стало сожливим ефективне засвоєння енергії сонця,а це у свою чергу прискорило еволюційні процеси на Землі.

Хвильовий – його праця «Думки проти течії».На його думку інтелігенція мусить стати на боці активного молодого укр..суспільства.

Липинський-у дослідженнях доби Хмельницького він виклав своє бачення історичного процесу.На його думку основним державотворчим

чинником ,можуть бути тай завжди були елітарні аристократичні кола.Оптимальною формою державного устрою для України вважав –

монархію, яка б успадкувала традиції Київської Русі та шляхетні засади часів козацтва.

Донців – у філософському плані сповідував філософію волюнтаризму, схиляючись до думки,що в самій нації вирішальна роль належить еліті,завдання

якої полягає у тому щоб своїм фанатизмом та силою волі змусити народ стати рішучим та незламним.Закликає бути:Невблаганним і твердим до себе ,

щоб бути невблаганним і твердим до ворожих спільнот, і сил зовнішнього світу ,і власної спільності.»

31

Світ –це реальність у всій різноманітності форм існування(вода,повітря),реальність у якій все м1ж

собою взаємопов’язане,реальність яка постійно змінюється,розвивається

Реальність:об’єктивна ,суб’єктивна.

Об’єктивна –це все те ,що існує поза межами людської свідомості,незалежно від неї.Сую’єктивна-це

реальність власного «я»,реальність свідомості.

Дя характеристики світу використовують такі поняття:матерія,простір ,час і рух.

Матерія –це об’єктивна реальність ,тісно пов’язана з простором часу і руху,яку ми можемо сприймати за

посередництвом почуттів

Простір характеризується об’ємом,простором,співвідношенням,часто супроводжується тривалістю,ритмом.

Матерія-перебуває в стані постійного руху.Рух у філософії означає -зміна.Існують такі форми руху матерії:фізична,

хімічна,біологічна,соціальна,інформаційна.Матерія,простір,час і рух-взаємопов’язані.Не можеть існувати один без одного