МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Кафедра філософії
Реферат на тему:
“Філософія абсурду Альбера Камю”
Виконала студентка
1 курсу
2 групи
Спеціальності 6402
Рябчинська А. О
З М І С Т
1. Вступ
2. Розділ І. Концепція абсурду у теоретико – філософській спадщині А.Камю: есе “ Міф про Сізіфа”
3. Розділ ІІ. Абсурд у драматургії та прозі Камю
4. Висновки
5. Список використаної літератури
В С Т У П
У французькій філософії середини ХХст. проблема абсурду стає
чи не однією з найважливіших. Ця проблема пов”язана, в першу чергу, з
філософією екзистенціалізму, а насамперед творчістю Ж. П. Сартра та
А.Камю. Саме з їхньої легкої руки філософія екзистенціалізму знайшла
втілення в літературі. Таке поєднання літератури і філософії є явищем
невийнятковим, адже література Франції, як жодна інша, змогла
наблизитися до філософії. Філософічність літератури - це давня традиція,
яка розвивається ще з часів Середньовіччя та Відродження, а в епоху
Просвітництва вона досягла значного злету, варто назвати хоча б імена
Ж.-Ж. Руссо, Монтеск’є, Д. Дідро, Вольтера та ін. Саме у Франції
зародився жанр есе, який функціонує на стику філософії та літератури, -
а Камю був митцем - есеїстом.
Д. Наливайко зауважив, що “навідміну від Марселя і Сартра, Камю не
прагнув до витворення філософських систем. Камю тяжіє до образного типу
мислення, що простежується і в його есеїстиці”.
Камю неодноразово повторював, що він не є філософом. Ще в молодому віці Камю записав у своїх записниках: “Думають тільки образами. Хочеш бути
філософом - пиши романи”.
Проблема абсурду у Камю розкривається у його філософських працях, а
також у художніх творах: драматургії та прозі. Самі лише філософські
праці не дають достатнього розуміння цієї проблеми філософом. Лише
розглянувши в комплексі усю творчість Камю, можна мати достатній
матеріал для аналізу.
Творчість А. Камю можна поділити на кілька етапів. Еволюцію творчості
Камю простежити не важко, - зміна його філософських поглядів безпосередньо пов’язана з історичними обставинами. Камю сам зробив спробу поділити власну творчість на певні етапи (“Записники”, 1947р.).
Перший етап своєї творчості Камю іменував етапом “Абсурду”. Це твори написані під час війни і до її початку. До них належать:
“Калігула”, “Сторонній”, “Міф про Сізіфа”.
С. Великовський бачить такий поділ на етапи у формі спіралі.
Отже, першим витком спіралі є коло “Абсурду”.
Другим витком є “Бунт”. Цей етап утворюють твори: “Чума”, “Праведні”,
“Бунтуюча людина”.
Третій виток - твори написані у 50-ті роки. У записниках А. Камю він ще не має назви. Це твори: “Падіння”, “Вигнання і царство”. С.
Великовський вважає найвідповіднішою назвою для цього заключного витка
назву “Вигнання”.3 Поза триптихом залишились лише ранні ліричні есе:
Камю вважав їх незрілими.
Оскільки тема обмежена лише філософією абсурду, то до розгляду ми
візьмемо твори першого етапу, але у контексті усієї творчості А. Камю.
Проблемою абсурду у творчості А. Камю цікавились, починаючи з часу
написання його ранніх творів. По-перше, це була не тільки досить нова
проблема, а й актуальна, по-друге, у Камю проблема абсурду знайшла
досить цікаве й неоднозначне тлумачення. Камю підніс проблему абсурду до рівня найважливіших проблем людства. У філософський науці є уже певна
кількість досліджень філософії абсурду у Камю. Багато досліджень стоять,
як і сама творчість Камю, на межі філософії та літературознавства, і
прагнуть охопити при аналізі усю творчість в усіх її аспектах. Серед
найвідоміших дослідників слід згадати імена С. Великовського, В. Карпушина, Н. Маньковської, С. Семенової, А. Руткевича та ін.
Найбільш інтенсивно займалися цією проблемою у 70і, 80і рр. На сучасному
етапі, а особливо в українській науці ця проблема недостатньо широко
досліджується.
Дана робота складається з двох розділів: дослідження поняття абсурду у
теоретичних працях Камю (зокрема у “Міфі про Сізіфа”) та дослідження
філософії абсурду у драматургії та прозі.
Розділ І