Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства
Та природокористування
Кафедра менеджменту
Підсумкова робота
з дисципліни :
“Психологія управління”
Виконав:
студент ФМ
групи МО-53
Романович С. С.
Перевірив:
Нетепчук В. В.
Рівне-2011
Психологія управління є дуже важливою для будь-якого керівника не тільки як галузь психологічної науки, яку необхідно вивчати, але і як один із шляхів самопізнання і саморозвитку. Візьмемо, наприклад, мене як майбутнього управлінця. З першої лекції я подумав: “Ще один предмет на тему психології людини, і навіщо він нам потрібен?”. Але з першого практичного заняття я зрозумів, що психологія управління є досить цікавий і потрібний для вивчення предмет, який допоможе мені не тільки у роботі, але і в повсякденному житті. Розпочнемо з того, що я взяв для себе із даного курсу, і що з цього зможу використати у своїй майбутній роботі управлінця, тобто у професійній сфері.
Візьмемо будь-яку організацію, підприємство чи установу. Скрізь із названих структур є присутнє таке поняття як “організаційна поведінка”. Саме від того якою є організаційна поведінка на підприємсті залежить його майбутній розвиток. Тому, щоб структурувати свої думки я використаю систему організаційної поведінки.
Будь-яке підприємство має своє бачення розвитку, свої цінності, філософію та цілі менеджменту, які хоче досягти. Оскільки, підприємством управляють керівники, управлінці, то на формування філософії, цінностей, цілей підприємства та бачення його розвитку впливає саме керівник, який їх і визначає. Успішний і талановитий керівник є не просто людиною, він є індивідом, індивідуальністю, і саме головне – особистістю. Індивідуальність завжди повинна бути присутня у керівника, оскільки працівники і підлеглі повинні побачити його специфічні інтереси і здібності, які і вирізняють його серед усіх людей підприємства. Особистістю може бути лише той керівник, який досяг такого рівня соціального розитку, який дає змогу йому самостійно здійснювати відповідну перетворювальну роботу, відповідально і свідомо саморегулювати свою діяльність і поведінку. Зовнішнім проявом рис особистості та індивідуальності є імідж людини, який полягає у здатності впливати на людей через вміння переконувати і подобатись їм. Переконати людину в чомусь легше, а от подобатись їй значно тяжче. Тому впливати на людей через вміння подобатись їм є значно важливішим.
У будь-якій організації чи на підприємстві завжди є, були і будуть формальні та неформальні організації, в яких у свою чергу є свої формальні і неформальні лідери. Наприклад, серед працівників відділу постачання будь-якого підприємства формально лідером буде начальник цього відділу. Проте, у цих працівників може бути свій неформальний лідер, який працює з ними, має такі ж самі повноваження, але задає тону, динаміку роботи, згуртовує інших працівників навколо себе і це їм подобається. Як формальні, так і неформальні лідери відіграють на підприємстві велику роль, оскільки вони впливають на поведінку інших людей. Саме формальні і неформальні організації, бачення розвитку підприємства, його цінності, філософія та цілі менеджменту впливають на організаційну культуру підприємства. Організаційна культура дозволяє відрізнити одне підприємство від іншого і її неможна скопіювати. Одним із проявів організаційної культури є норми, правила і цінності, які демонструє у своїй діяльності персонал. А персонал в свою чергу формує організаційну поведінку.
Організаційна поведінка дозволяє керівнику за допомогою спостереження зрозуміти і згрупувати поведінки людей у процесі трудової діяльності, а в подальшому пояснити, передбачити та вплинути на поведінку підлеглих працівників з метою оптимізації результатів. Тобто керівники спостерігають за поведінкою своїх працівників для того, щоб в подальшому бути готовими вплинути на них, якщо їх поведінка буде перешкоджати досягненню цілей організації. Вивчення організаційної поведінки на підприємстві дозволяє визначити ті чинники і детермінанти, за допомогою яких можна вплинути на працівників, щоб вони працювали ефективніше і поводились так, як потрібно для ефективної діяльності підприємства.
Організаційна культура впливає в подальшому на керівництво, комунікації на підприємстві тощо. Зокрема, керівники обирають модель організаційної поведінки. При чому з різними ланками керівники підприємства повинні використовувати різні моделі організаційної поведінки. Так із своїми заступниками керівники можуть використовувати колегіальну модель, а із підлеглими працівниками – наприклад, авторитарну або опікунську. Це дасть змогу керівнику краще взаємодіяти із різними ланками персоналу підприємства.
Організаційна поведінка також впливає і на комунікації в організації. Перш за все для керівника підприємства потрібно сформулювати своїм підлеглим так завдання, щоб вони зрозуміли те, що хотів він їм донести. Якщо ж керівник не здатен зрозуміло пояснити суть завдання чи роботи для свого підлеглого, або просто підлеглий не може його зрозуміти, то необхідно виявити причину цього нерозуміння. Для того, щоб точно визначити причину, тобто проблему в комунікативному процесі, необхідно знати елементи і етапи даного процесу, після чого визначити на якому етапі могла виникнути проблема (етапі кодування, передачі, декодування) та з яким елементом вона пов’язана (з відправником, отримувачем, повідомленням чи каналом передачі). Проаналізувавши етапи і елементи комунікативного процесу керівник підприємства може в подальшому підвищити ефективність комунікацій із підлеглими. Також керівник може використати один із станів Я: “Батьки”, “Дорослі”, “Діти”. Дані стани Я допоможуть керівнику у спілкуванні із підлеглими, але все ж таки будь-якому керівнику необхідно навчитися слухати, адже той керівник, що не здатний слухати, рідко приймає вірні рішення. І загалом, якщо підлеглий не може зрозуміти керівника, то нехай він шукає причину нерозуміння у собі, а не в керівникові, а керівник – навпаки, у собі.
Через керівництво, комунікації змінюється і якість трудового життя. Саме якість трудового життя найбільше визначає задоволеність працівника підприємства своєю роботою. Якщо працівник визначає якість свого трудового життя високою, тобто задоволений всім тим, що він робить на роботі, з чим він має справу протягом робочого дня, що з ним відбувається в цей час, його оточенням, то і якість його роботи зміниться. Тобто здійснюється внутрішня мотивація працівника, він сам прагне працювати ефективніше, оскільки його влаштовує якість трудового життя. З іншого боку керівник може мотивувати працівника краще працювати через премії, надбавки, тобто задоволення потреб працівника. В результаті цього теж покращується якість трудового життя працівника і здійснюється його мотивація. Тому підприємство отримає ріст та розвиток, певний ступінь задоволення працівників, і відповідні показники діяльності підприємства. Саме так з точки зору управлінця я і зрозумів суть курсу “Психологія управління”. Тобто у професійній сфері я зможу використати систему організаційної поведінки, при чому використовуючи теоретичний матеріал курсу “Психологія управління”, який допоможе мені значно ефективніше впливати на складові системи організаційної поведінки для досягнення необхідних результатів.
Але курс “Психологія управління” вплинув не тільки на мою професійну сферу, він вплинув і на інші сфери мого життя, зокрема, хочу виділити побутову сферу. Так, я в повсякденному житті дещо краще став орієнтуватися в темпераменті та характері людини. Не буду приховувати, я і раніше знав, що маю темперамент сангвініка, проте навіть не здогадувався, що за характером я практик. І на даний момент я можу через спілкування з людиною приблизно визначити її темперамент та характер, оскільки дізнався, що із різними за темпераментом і характером людьми необхідно спілкуватися і поводитись по-різному. Тому залежно від характеру і темпераменту людини я підбираю слова і вирази під час спілкування, поводжуся по-різному, і таким чином підвищую гнучкість своєї поведінки. Також я зрозумів, що від того як я виражу своє повідомлення в комунікативному процесі залежатиме і якість цього процесу. Тобто я маю спілкуватися і передавати свої повідомлення зрозуміло, чітко і ясно, використовувати канали передачі, які зможе зрозуміти отримувач, і кодувати свої повідомлення так, щоб отримувач міг їх декодувати. Крім цього я зрозумів, що дуже важливим є зворотній зв’язок, оскільки лише тоді я можу дізнатися на скільки правильно зрозумів моє повідомлення отримувач. Для повсякденного життя це дуже важливо, тому що чітке формулювання і повне представлення мого повідомлення у голові друга, викладача допомагає підвищити рівень взаєморозуміння між мною і ним. Крім цього я зрозумів, що краще більше слухати, ніж говорити, навіть фізіологія людини каже про це: у людини один язик і два вуха.
До мого багажу знань приєдналося і те, що командна робота краща, ніж робота по одинці. Це той самий закон синергії, який полягає в тому, що сума тих результатів, яких досягну я і мої друзі окремо ніколи не перевищить результату, якого ми досягнемо разом. Тому в побуті я вже майже завжди працюю в команді (наприклад, готуємо їсти всією кімнатою, прибираємо в кімнаті всі одночасно тощо). Це економить час і згуртовує нас.
Також я зрозумів, які складові моделі культури формують зміст як моєї поведінки, так і поведінки інших людей. Це передовсім базові переконання, які проявляються у критичних ситуаціях, у емоційно збудженому стані. Також це і цінності, які у кожної людини різні. В мене, наприклад, на першому місці сім’я, на другому – друзі, а на третьому – здоров’я. Якщо я матиму всі ці першочергові для мене цінності, тоді можна подумати і про багатство. Також на поведінку впливають норми, яких я дотримуюсь і які сформувались у моїй свідомості. Загалом ці складові моделі культури і визначають мою поведінку. Раніше я цього не знав, а зараз, щоб змінити свою поведінку, я відразу аналізую як вплине зміна поведінки на мої цінності, базові переконання, і чи вони дозволять змінити поведінку. Тобто зараз я для розпізнання своєї культури, а інколи і культури своїх друзів використовую алгоритм моделі культури.
І на останок, хочу сказати, що чи не найбільший вплив на мене здійснили ситуаційні вправи і практикуми, оскільки за допомогою них я набув практичного досвіду використання теоретичних знань, хоча і в змодельованих ситуаціях. Крім цього я розпланував на наступний рік своє життя, визначив деякі завдання, які допоможуть мені досягти моєї мети знайти роботу та визначив шляхи, за допомогою яких я задовольню свої потреби. Сам курс “Психологія управління” змінив мене як особистість і призвів до виникнення ще більшого бажання саморозвиватися і самоствердитися в цьому житті.