10. Інформація про результати сертифікації продукції. Орган з сертифікації продукції веде облік виданих ним сертифікатів та скеровує їх копії до Держстандарту України.

Держстандарт України на підставі Реєстру Системи видає довідники, що містять інформацію про сертифіковану продукцію.

Якщо заявник бажає опротестувати заходи щодо його заявки на серти­фікацію продукції, визнання сертифіката або рішення про скасування ліцензії, він повинен подати письмову апеляцію до органу із сертифікації продукції не пізніше одного місяця після одержання повідомлення про прийняте рішення. Подання апеляції не зупиняє дії прийнятого рішення.

Для розгляду кожної апеляції створюють апеляційну комісію.

Апеляція розглядається апеляційною комісією органу із сертифікації продукції не пізніше одного місяця після її одержання.

Апеляційна комісія для розгляду апеляції повинна мати такі доку­менти:

• апеляцію заявника;

• листування щодо спірного питання між заявником, випробувальною лабораторією та органом із сертифікації продукції;

• протоколи випробувань продукції;

• зразки або фотознімки продукції;

• технічну документацію на продукцію (в разі необхідності). Докумен­тація надається членам апеляційної комісії органом із сертифікації продукції не пізніше як за два тижні до засідання комісії.

Заявник має право бути заслуханим на засіданні комісії.

Апеляційна комісія розглядає спірні питання конфіденційно. Під час прийняття рішення мають бути присутні тільки члени комісії і в повному складі.

Апеляційна комісія, як правило, приймає одне з таких рішень:

• видати сертифікат (ліцензію);

• відмовити у видачі сертифіката (ліцензії);

• скасувати видану ліцензію.

Рішення комісії письмово доводиться до відома замовника та органу із сертифікації. Витрати, пов'язані з розглядом апеляції, несе кожна із сторін.

Усі роботи із сертифікації продукції оплачує заявник за договорами на проведення робіт, що укладаються з органом сертифікації продукції, органом сертифікації систем якості та випробувальними лабораторіями.

Витрати заявника на проведення робіт із сертифікації продукції відно­сять до собівартості продукції.

Послуги як специфічний вид продукції є необхідністю нашого життя. У зв'язку з інтернаціоналізацією послуг виникла проблема розробки на них міжнародних стандартів та систем якості.

Для управління якістю послуг можна використовувати міжнародні стандарти ІSО 9000, які включають у себе директиви, що розглядають загальні для виробництва або організації послуг системи якості.

Стандарти 1S0 9000 встановлюють вимоги до управління створенням та наданням послуг; передбачають необхідність забезпечення чіткого опису характеристик і встановлення критеріїв для кожної із цих харак­теристик.

Україна також приділяє значну увагу сектору надання послуг. Здійсню­ються такі заходи:

- створюються технічні комітети із стандартизації та ідентифікації послуг;

• розробляються національні стандарти для окремих послуг І системи документації для сертифікації;

• проводиться обов'язкова та добровільна сертифікації послуг. Стандарт із надання послуг має включати такі положення:

• рекомендації щодо інформації від споживачів (у тому числі можлива допомога з формування послуг);

• заходи, необхідні для досягнення задоволення потреб споживачів;

• законодавчі та контрактні гарантії;

• особливості забезпечення якості, рекомендовані для застосування згідно з нормативними документами 1S0.

Крім того, виробничі компанії також надають внутрішні послуги у сфері маркетингу, систем доставки та гарантійного обслуговування.

Вимоги до послуги мають бути чітко встановлені у вигляді характе­ристик, за якими можна спостерігати і які можна оцінювати. Пов'язані Із наданням послуг процеси також вимагають опису за допомогою харак­теристик, які визначають рівень надання послуги.

Характеристика послуги чи її надання може бути кількісною (вимірю­вання) або якісною (порівняння), залежно від того, як і хто її оцінює -організація, яка надає послуги, чи споживач.

До характеристик, які можуть зазначатися в нормативних документах, відносять:

• потужності, можливості, чисельність персоналу та кількість мате­ріалів;

• час очікування, час надання І час технологічного циклу послуги;

• гігієна, безпека, безвідмовність та гарантії;

• чуйність, доступність і ввічливість персоналу, комфортність та есте­тичність оточення, компетентність, надійність, точність, повнота, від­повідність сучасному рівню, достовірність та ефективність контактів. У більшості випадків управління характеристиками послуг та їхнім

наданням може бути реалізованим лише за рахунок управління процесом надання послуги. Тому важливу роль у досягненні та підтриманні необхідного рівня якості послуг відіграють вимірювання параметрів процесу й управління ними.

Екологічна сертифікація є для України цілковито новим і поки що незалученим регулятивним механізмом, видом діяльності. У світовій практиці екологічну сертифікацію почали запроваджувати з 1992р. на основі Директиви 92/880/ЕС "Про екологічні знаки", бри­танського стандарту В8 7750 "Система екологічного управління", міжна родних стандартів ІSО/ТС207 "Управління навколишнім середовищем" тощо. Вихід України на єдиний ринок стає додатковим чинником у формуванні тенденцій щодо вимог стосовно якості, конкурентоспромож­ності та безпеки продукції, послуг та діяльності об'єктів управління. Нині недостатньо декларувати "якість" і "безпеку", треба мати їх об'єк­тивні докази. Отримання таких доказів здійснюється через незалежну сертифікацію. Вирішення цієї проблеми для України відбувається відповідно до стратегії зближення України з Європейським союзом. Отже, базисом сучасної екологічної сертифікації стає правове й норма­тивне забезпечення, яке є результатом діяльності Європейської комісії й авторитетних міжнародних та європейських організацій зі стандартизації

і сертифікації.

Впровадження екологічної сертифікації ставить за мету розв'язання

завдань у трьох сферах діяльності держави.