2. Елементи акторської та режисерської майстерності в педагогічній діяльності.

 Педагог повинен володіти багатим внутрішнім світом. Внутрішній світ особистості - це і мистецтво самовираження, здібності до перевтілення, співтворчості і співпереживання. Педагогові як творчій особистості необхідно розкрити в собі педагогічні здібності, уміти застосовувати їх на практиці, сприяти при цьому розвитку якостей, властивостей, умінь учнів. Серед педагогічних здібностей не останнє місце займає творчий стиль індивідуальної діяльності педагога, педагогічний артистизм.   Творчий стиль індивідуальної діяльності педагога несе в собі як загальне (педагогічну спрямованість, педагогічні здібності, знання й уміння використовувати психолого-педагогічні закономірності, психологічну чуйність, спостережливість, педагогічний такт), так і специфічне, багато в чому неповторне.

    В світлі цієї проблеми не можна не сказати про артистизм взагалі, про акторське дарування і знамениту вітчизняну артистичну школу К.С. Станіславського. Проте проблема педагогічного артистизму і його ролі у формуванні професійної культури майбутнього педагога недостатньо розроблена в педагогіці, психології і методиці. Розробкою цієї проблеми займалися, зокрема, такі дослідники, як Ш.А. Амонашвілі, О.С. Булатова, Н.Н. Демьянко, В.І. Загвязінський, В.П. Кузовльов, А.С. Макаренко, Е. Пассов і ін.

Педагогічна праця має багато загальних ознак з театральною творчістю як різновидом художньої діяльності: представники обох професій працюють з людьми, мають загальну мету — збудити думки і почуття аудиторії; та й інша діяльність навчає і виховує, вимагає високого рівня фізичної, психічної і соціальної культури; та й інша праця рухлива, мінлива; тільки в акторській і педагогічній професіях ми зустрічаємося з унікальним збігом особистості творця і інструмента творчості; нарешті, та й інша праця — яскраве мистецтво самовираження.

Основні точки дотику педагогічної «техніки» з «технікою» акторського мистецтва і режисури — це:

по-перше, опора на загальні принципи діяльності. Як відомо, система К.С. Станіславського складається з наступних компонентів: принципи естетики театру, навчання про етику актора й акторська техніка як володіння виразністю дій.

У діяльності вчителя також органічно сполучаться естетика-етика-техніка. Виконання учителем свого високого духовного призначення і громадянського обов'язку нерозривно зв'язано з його моральністю і поводженням, з його дбайливим відношенням до своєї душі і душ дітей і з його постійною роботою над своєю технікою, розвитком і удосконалюванням;

по-друге, вживання в педагогічній сфері термінів з області театрального мистецтва. У драматургії уроку, що з'єднує закони педагогіки і сцени, осягається зміст «експозиції», «зав'язки», «кульмінації», «інтриги». Якщо одного з цих складових немає, потенціал поля напруги на уроці падає, а з ним і інтерес до уроку, й у підсумку — до предмета;

по-третє, використання адаптованих до вчительської діяльності вправ з галузі театральної педагогіки для розвитку здатності сприйняття і вираження особливостей людськоїповедінки і варіативності в спілкуванні.

Для більш чіткого уявлення про те, розвиткові яких здібностей майбутніх педагогів може допомогти вивчення основ таетральної педагогіки та педагогічного артистизму, розглянемо істотні характеристики педагогічної діяльності, що зближають її з акторською, і вимоги, які стоять перед вчителем.