Джерела, рекомендовані для підготовки до заняття: Нормативні акти:
Цивільний кодекс України // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – Закон.
Господарський кодекс України // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – Закон.
Закон України від 22 листопада 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – Закон.
Література:
Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 308 с.
Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності: Монографія. – Одеса: Астропринт, 2006. – 264 с.
Канзафарова І.С. Умови звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань в комерційній практиці // Правова держава. – 2000. – № 2. – С. 30-38.
Канзафарова І.С. До проблеми цивільно-правової відповідальності без вини // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 3-4 (7-8). – С. 89-92.
Канзафарова І.С. Принципи цивільно-правової відповідальності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 78-82.
Канзафарова І.С. Юридична конструкція субсидіарної відповідальності: окремі критичні зауваження // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Вип. 31. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – C.215-218.
Кофман В.И. Соотношение вины и противоправности в гражданском праве // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – Л., 1957. – № 1. – С. 65-76.
Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданскоправовой ответственности и защиты гражданских прав. Свердловский юрид. ин-т. Сборник ученых трудов – Свердловск, 1973. – С. 5-16.
Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд-во КГУ, 1955. – 306 с.
Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 312 с.
Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2006. – 520 с.
Цивільне право України: Підручник: У 2-х т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т.2. – 552 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – Ч. 2. – 896 с.
Методичні вказівки до вивчення питань теми
Починаючи вивчення питань теми, студент має звернути увагу на те, що ст. 611 ЦК України містить норму, відповідно до якої у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Проте зазначена стаття не визначає правову природу наслідків порушення зобов’язання. Відсутнє таке визначення і в ст. 653 ЦК України, яка називається “Правові наслідки зміни або розірвання договору”. Разом з тим, всі зазначені наслідки є способами захисту цивільних прав та інтересів судом відповідно до ст. 16 ЦК України. За правовою природою сплата (стягнення) неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди є мірами цивільно-правової відповідальності, а припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання та зміна умов зобов’язання є мірами захисту, хоча ГК України зазначені способи відноситть до мір господарсько-правової відповідальності, називаючи їх оперативно-господарськми санкціями. Відповідно до ст. 235 ГК України оперативно-господарські санкції — це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання. Спільне між мірами відповідальності та мірами захисту полягає в тому, що однією з умов їх застосування виступає протиправна поведінка особи. Особливістю мір відповідальності є те, що для їх покладання на правопорушника необхідно, щоб його поведінка з суб’єктивної сторони характеризувалась виною. Що ж стосується мір захисту, то їх покладання на правопорушника не пов’язується з суб’єктивним моментом. Ці міри не можуть і не повинні бути ототожнювані з мірами відповідальності, не дивлячись на те, що ті, й інші є санкціями.
Важливе значення для засвоєння навчального матеріалу має чітке усвідомлення того, що являє собою цивільно-правова відповідальність з позицій теорії права в цілому і цивільного права зокрема.
Студент має звернути увагу на те, що легального визначення поняття цивільно-правової відповідальності не існує, а теоретичні визначення зазначеного поняття істотно відрізняються.
Можна виокремити два основних підходи до його визначення: 1) моністичний (цивільно-правова відповідальність розглядається як єдине ціле і відповідно визначається її єдине поняття); 2) дуалістичний (договірна та недоговірна відповідальність розглядаються окремо та відповідно визначаються їх поняття). Крім того, можна виокремити такі основні концепції поняття цивільно-правової відповідальності: концепцію відповідальності як «санкції», концепцію відповідальності як «обов’язку», концепцію відповідальності як «правовідношення», концепцію відповідальності як «системи правових засобів» та інші.
Не менш складними є й інші питання теорії цивільно-правової відповідальності. Так, наприклад, складність проблеми причинного зв’язку викликала появу багатьох теорій причинного зв’язку, серед яких можна назвати: 1) теорію рівноцінних умов (Т. Гоббс, М. Бурі); 2) теорію необхідної умови (Ортман, Биркмейстер, Біндінг); 3) теорію адекватного заподіяння (І.Кріз, М.Рюмелін); 4) теорію необхідного та випадкового причинного зв’язку (А.А. Піонтковський, М.Д. Шаргородський та ін.); 5) теорію необхідної причинності (В.П. Грибанов, В.І. Кофман); 6) теорію прямого і непрямого причинного зв’язку (М.Д. Єгоров), 7) теорію можливості та дійсності (О.С. Іоффе). Саме зазначені теорії знайшли широке висвітлення в юридичній літературі. На жаль, вони не дають відповіді на питання “як визначити причинний зв’язок”, а лише містять відповіді на філософські питання.
Крім того, при вирішенні питання щодо вини як умови цивільно-правової відповідальності науковці не можуть дійти єдності по жодному аспекту: 1) дискутується проблема вини як необхідної умови цивільно-правової відповідальності; 2) існує проблема визначення поняття вини у цивільному праві (як визначати: на підставі поведінкової чи психологічної концепції?); 3) не вирішена проблема природи вини юридичної особи тощо.
Враховуючи зазначене, при вивченні даної теми необхідно керуватися не лише нормативно-правовими актами та підручниками, а й звернутись до окремих наукових джерел, зіставити теоретичні положення з матеріалами судової практики. Лише це надасть змогу скласти чітке уявлення як щодо теми в цілому, так і щодо її окремих питань зокрема.