Вивчення нового матеріалу

Після етапу актуалізації учень вже, власне, починає контактувати з новою для нього інформацією. Вивчення нового може відбуватися у формі читання, слухання, розповіді, проведення практичної роботи. Але не слід розуміти під цим, що учень на цьому етапі не відіграє активної ролі. Необхідно позбутися стереотипу, коли вважалося, що уважного слухання або читання достатньо для розуміння нової теми, коли вчитель сприймався як головніша дійова особа на цьому етапі, на відміну від ролі учня, в якого «закладають» нові знання. У цей час учень має підтримувати свою зацікавленість навчальною діяльністю, а роль учителя зводиться до організації самостійної роботи школярів і створення умов їх просування в отриманні нових знань.

Одним із ефективних прийомів є метод позначок, коли учень ставить «+» поряд з текстом, тим самим підкреслюючи «я знав цс», а також «—», засвідчу­ючи «я не знав цього». Позначки є важливими і дозволяють учням перевіряти власне розуміння того, що вони читають при самостійному вивченні теми.

На цьому етапі зберігається зацікавленість, поштовхом до виникнення якої став початок уроку. Учні також продовжують перевіряти своє власне розуміння вивченої теми. 1 в разі ослаблення розуміння під час читання учень буде перечитувати текст, робитиме нотатки про те, що йому було не­зрозумілим, і запитуватиме вчителя, коли у нього виникатимуть питання.

Дуже важливою буде фаза аналізу процесу одержання знань, яка насту­пає водночас зі стадією усвідомлення змісту теми. На більшості уроків учи­телі на це майже не звертають уваги. Але це не тільки цікаво знати, а й ко­рисно для подальшої підтримки зацікавленості учнів. Це може бути тестом для подальшої ефективної роботи вчителя. На цьому етапі учень перетво­рює нове знання на власне, тим самим створює основу для довготривалої зацікавленості темою, що вивчається. Учень починає відтворювати нові ідеї власними словами, утворюючи особистий змістовий контекст вивче­ного. Тобто запам'ятовування відбувається на стадії сприйняття ідеї. Також ця фаза збагачує словниковий запас, коли учні обмінюються думками з цього приводу. Вони усвідомлюють, що є багато шляхів інтеграції знань, які можна використати у майбутньому більш ефективно з кращою резуль­тативністю. Слід зауважити, що робити це необхідно в атмосфері толерант­ності і вітати розмаїття думок і поглядів.

Усвідомлення змісту навчального матеріалу

Представлення нового матеріалу може бути зроблене як вчителем, так і опрацьоване самостійно учнями під керівництвом педагога. Залежно від часу, відведеного на тему, робота зі змістом може мати різну тривалість. Але

63

в усіх випадках вона планується вчителем як міні-дослідження. Це є дуже важливою обставиною. Іншим важливим фактором є надання учням на­вчального матеріалу як основного — в підручнику, так і додаткового, який можна активно досліджувати.

Ось декілька прийомів роботи з текстом, які можна застосувати на цій стадії.

• Позначки. Учні відзначають у тексті ті частини, які підтверджують відому їм інформацію, або ті, які заперечують висловлені учнями ідеї, а також ті, що містять непередбачувані ідеї і щодо яких учні мають запитання.

• Подвійні нотатки. Розділивши сторінку зошита на дві частини, у лівій конспектуються ті частини тексту, які здалися учням важливими, а в пра­вій записуються коментарі до цих частин.

• Запитання-відповідь. Текст розбивається на частини, до яких після про­читання учні ставлять запитання та відповідають на них.

• Взаємонавчання. Після прочитання частин тексту хтось із учнів виконує роль учителя — робить резюме, ставить запитання іншим учням, пояснює незрозуміле, а також дає прогнози щодо наступної частини. Роль учителя передається іншому учню. Все це відбувається в межах однієї групи.

Після закінчення цієї стадії учні обмірковують отримані знання з пози­ції власного досвіду, визначають свою позицію щодо поставлених проблем. Учитель може поставити запитання за текстом, яке викликає суб'єктивну реакцію учнів: «Прощо вас спонукав замислитися текст?», «Що незвичного було в цьому тексті?», «Який найбільш важливий аспект тексту?», «Яке найважливіше речення у тексті?».

Рефлексія

• Учні можуть поділитися тим, що вони записали у своїх зошитах (по­двійні нотатки).

• Пари учнів наводять докази на підтримку або спростування значущості певної проблеми у тексті.

• Учні можуть протягом 10 хвилин у короткому есе записати свої роздуми щодо вивченої теми.

• Учні можуть записати найважливішу ідею теми уроку, скласти одне за­питання щодо вивченого матеріалу.

• Наприкінці уроку учні повертаються до питань, складених ними на по­чатку. Можливо, на деякі запитання вони не отримають відповіді, а, крім того, можуть з'явитися нові запитання, що стануть основою для подальшої роботи, наприклад, домашньої.

Домашнє завдання

Домашня робота може переслідувати декілька цілей:

• Самостійно працювати над проблемами теми уроку.

Опрацювати дома частину навчального змісту теми уроку.

64

Крім традиційних видів домашньої роботи, можуть бути використані такі форми:

• Інтерв'ю. Учні знаходять у своєму оточенні людей, що є знавцями про­блеми, шо вивчається, і беруть у них інтерв'ю на тему, наприклад, Дру­гої світової війни, подій сучасності.

• Додаткові джерела. Коли інформацію підручника з теми вичерпано, уч­ні можуть знайти додаткову інформацію, наприклад, у бібліотеці, в Ін- тернеті.

• Написання есе, в якому учні викладають власний погляд на проблему, що обговорювалася в класі, групі.

• Драматизація. Група учнів можуть приготувати інсценівки за темою уроку.

• Стаття-твір. Учні пишуть невеличкий твір у стилі підручника, статті ен­циклопедії тощо.

Прийоми ефективного читання

Із віком та розвитком в учнів аналитичного мислення їх треба спрямо­вувати на критичне сприйнятгя підручників та орієнтувати на те, що так само вони можуть досліджувати інші джерела інформації. Учням дуже по­добається знаходити сильні та слабкі сторони підручників, за якими вони навчаються. Це можна зробити за такими критеріями: • чи дає підручник посилання на інші джерела (це розвиває навички аналізу фактів)?

чи дані джерела створюють повну картину поглядів на проблему? чи аналізуються й обговорюються реально вказані проблеми?

Не є великим секретом, що значний відсоток успішного навчання учнів залежить від уміння працювати з навчальним текстом підручника, посіб­ника, хрестоматії, додаткових джерел. Навчальний текст відрізняється від тексту художньої літератури, де є місце дії, сюжет, дійові особи. У більшості підручників цього немає. Натомість у них є заголовки, пункти, підпункти, виділення іншим шрифтом, графіки, схеми, таблиці, запитання й завдання. Навчитися працювати з цим навчально-методичним апаратом підручника і, головне, з текстом підручника є одним з головних завдань навчання. Ад­же це згодом полегшить роботу учням щодо самостійного одержання знань, що є дуже важливим у сучасній концепції отримання знань і практичного їх використання.

Одним із висновків наукових робіт із дидактики останнього часу є те, що учнів можна навчити додаткових методів розуміння тексту, у першу чер­гу, при читанні.

Ускладнення, які можуть виникнути в учнів під час читання підручника історії, багато з них вирішують у такий спосіб:

перестають розуміти текст і припиняють читати; перечитують уже прочитане.

65

Намагаючись зрозуміти прочитане, дехто прагне переповісти прочита­не своїми словами, задаючи собі питання: «Про що ж все-таки йдеться у цьому тексті?»

Але чим раніше учень буде знати про методи ефективного читання, тим краще він зрозуміє значення навчання й перспективи самостійного здобут­тя знань.

Завдання учням перед читанням, що пропонує вчитель

• Сформулюйте мету чи очікуваний результат читання даного тексту. Спи­тайте себе: «Про що я буду читати? Чого я чекаю від цього параграфа?»

• Продивіться назви глави, пунктів, підпунктів, ілюстрації, щоб мати орієнтовне уявлення про організацію параграфа в цілому. Відмітьте те, що виділено жирним шрифтом чи винесене в підпункти. Визначте, на що слід звернути увагу в першу чергу.

• Скористайтесь вашими знаннями з теми, якій присвячений даний текст. Спитайте себе: «Що я вже знаю?». Пригадайте прочитане з цієї теми раніше і, якщо потрібно, запишіть те, що згадали.

Під час читання

• Особливо ретельно читайте важливі частини тексту, читайте вибірково.

• Прочитайте вголос важкі уривки, що вимагають особливої уваги.

• Перекажіть прочитане своїми словами.

• Не забувайте робити позначки.

• Зупиняйтесь, питаючи себе: «Що намагався сказати автор?»

• Перефразуйте окремі частини параграфа.

• Не пропускайте зв'язки, що логічно організовують текст, причина — наслідок;

проблема — рішення; послідовність — хронологія.

• Ловіть себе на бездумному читанні.

• Зупиніться, зрозумівши, що не стежите за думкою автора.

• Відмічайте не знайому для себе інформацію.

!. Звертайтесь до додаткових матеріалів, якщо нова інформація не по­в'язується з раніше отриманими знаннями.

• Не пропускайте ключові речення.

• Перечитуйте важливі місця, підкреслюйте, позначайте їх.

• Складіть характеристику автора: його мета, наміри, завдання; його світогляд, погляди, нахили; соціальний контекст створення тексту;

можливі джерела інформації, якими користувався автор.

• Не пропускайте слова, що будують логіку тексту, такі, як «наприклад», «на завершення», «по-перше», «нарешті» тощо.

• Уявіть частини прочитаного тексту.

66

Після читання

• Перерахуйте найважливіші пункти.

• Вирішіть, чи не потрібно перечитати якісь частини.

• Зробіть конспект, резюме прочитаного.

• Складіть питання за прочитаним, поставте їх собі і дайте відповідь.

• Проаналізуйте свої знання, врахувавши нову інформацію. Визначте розбіжність між новою інформацією й знаннями, отриманими раніше.

• Систематизуйте найважливішу інформацію.

Дуже важливо, щоб учні зрозуміли: не кожний прийом є панацеєю; кожний учень повинен підібрати декілька найбільш ефективних при­йомів;

до їх використання слід підходити дуже обережно; робота з різними текстами вимагає використання відповідних при­йомів;

• якщо один прийом не допомагає, завжди знайдеться інший.

Прийомів ефективного читання учителі повинні навчити своїх учнів якомога швидше.