Інвестування в основний капітал з державного бюджету України у 2007-2009 (вересень) рр..

Показник	Рік			Абсолютний приріст, +/-
	2007	2008	2009 (вересень)	2008-2007	2009(вересень)-2008
Витрати державного бюджету України, млн.грн.	174,24	241,45	170,91	67218,60	-70539,60
Інвестиції в основний капітал з державного бюджету України, млн.грн.	10,46	11,58	4,55	1118,00	-7024,00
Частка інвестиції у витратах державного бюджету України, %	6,00	4,79	2,66	-1,21	-2,13

Джерело: Державний комітет статистики; власні розрахунки

До вище наведеного потрібно додати, що неефективно, також, протягом минулих років використовувались кошти, які направляли міжнародні організації на проекти, щодо структурного розвитку економіки України. Часто розроблені проекти не відповідали фактичному їх виконанню та навіть суперечили їх цілям.

Важливо мати на увазі, що для вирішення цієї проблеми, стратегія управління державним боргом має містити завдання розширення співпраця із Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку. При використанні державних запозичень потрібно орієнтуватись на інвестиції в провідні галузі промисловості, а не на вкладання коштів в сферу послуг (і відповідно використання там корупційних схем) та здійснення соціальних виплат. Україна повинна звернути на помилки, які допустила Греція минулого року (це було пов’язано зі зростанням боргу держави, зростанням дефіциту). Найголовніше – потрібно розробляти поряд із засадами боргової політики інвестиційні бюджети на три-п’ять років. Це дозволить пов’язати державний кредит із формуванням бюджетної стратегії, як середньострокової, так і на перспективу [14].

По-п’яте, темп зростання внутрішніх запозичень має бути зменшений. Це положення має стати ключовим на даному етапі, тому що такі дії зможуть стимулювати кредитування в країні, що призведе до зростання внутрішнього попиту, а відповідно і швидшого відновлення української економіки.

Окрім, вище зазначеного, щоб уникнути подальших проблем із державним боргом, на нашу думку, уряду потрібно прискіпливіше ставити до гарантій, які ним надаються за боргами українських суб’єктів господарювання, тому що часто кошти, які позичаються використовуються не в відповідності до їх цілей.

Для зменшення негативного впливу державного боргу на фінансову систему України, також, необхідно: зменшити використання свопових операцій – операцій типу “борги в обмін на власність (акції)”; запровадити облік та аналіз стану заборгованості за всіма фінансовими зобов’язаннями, що можуть вплинути на стратегію управління державними фінансами та державним боргом. Так Україна зможе уникнути помилок Російської Федерації, допущених у 1994-1998 роках, коли внаслідок свопових операції більшість державних промислових підприємств перейшла до рук конкретно визначеного кола осіб, і, внаслідок чого очікування гіпотези Коуза не виправдались.

Для здійснення всіх положень стратегії має бути проведений один з заходів в політиці управління державним боргом – потрібно створити Національне агенство з управління державною заборгованістю, до якого повині входити представники Міністерства фінансів, НБУ та Міністерства економіки. Досвід по утворенню таких координаційних центрів можна брати із Португалії, яка створила подібну установу на початку 90-их років і що допомогло їй вирішити більшість боргових проблем.

Висновки. Отже, зростання державної заборгованості є однією з найгостріших проблем, яка стоїть перед урядом України, тому що це зростання може спричинити порушення фінансової безпеки країни. Вже зараз в України можуть виникнути значні проблеми із поверненням зовнішньої заборгованості. Економіка може ще більше дестабілізуватись внаслідок перетікання коштів з реального сектору на кредитування державних видатків.

Для того, щоб уникнути негативних наслідків зростання державної заборгованості, потрібно розробити стратегію управління державним боргом України. На нашу думку, вона має містити наступні положення: удосконалення законодавчої бази щодо державного боргу, в тому числі прийняття закону України «Про державний борг України»; підтримання зовнішнього боргу на рівні, що забезпечуватиме збереження економічної безпеки країни; здійснення контролю за графіком боргових виплат таким чином, щоб у ньому були відсутні періоди пікових навантажень, а основні виплати доводилися б на моменти очікуваного зростання економіки; використання нових видів фінансових інструментів, які б були б вигідні для України; забезпечення ефективного цільового використання залучених засобів (не на соціальні виплати, а на реальні інвестиційні проекти в провідні галузі економіки (машинобудування, металургію, авіа-та кораблебудування, атомну енергетику)); мінімізація впливу фактора політичного середовища; поступовому зменшенні рівня внутрішніх запозичень.