- •1.Поняття,предмет і сутність, функції, суб’єкти та об’єкти мпп
- •2. Глобальні проблеми сучасності та мп.
- •3.Роль України як суб’єкта мп, основні засади зовнішньої політики.
- •4. Етапи становлення мiжнародного права. Ролъ оон у формуваннi
- •5.Етапи становлення науки мiжнародного права. Вплив г.Гроцiя на розвиток мiжнародного права. Ocновні напрями сучасної доктрини мiжнародного права.
- •6. Основні та другорядні джерела міжнародного права. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду оон про джерела міжнародного права. Доктринальні підходи до джерел міжнародного права.
- •7. Місце міжнародного договору серед джерел міжнародного права. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 23.05.1969.
- •8. Співвідношення міжнародного договору і звичаю.
- •9. Поняття та характерні риси норми мп. Значення норм міжнародного «м’якого права».
- •10. Класифікація мпн за різними підставами.
- •III. За сферою дії:
- •IV. За юридичною силою:
- •V. За змістом правил поведінки:
- •VI. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання:
- •12. Кодифікація норм міжнародного права та їх значення для подальшого розвитку міжнародного права. Суть і цілі кодифікації
- •13. Характеристика принципів сучасного міжнародного права: юридична природа, умови функціонування, сфера дії. Кодифікація принципів
- •14. Система принципів сучасного міжнародного права. Загальні принципи права та міжнародне право.
- •15. Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія принципів.
- •16. Принцип незастосування сили та загрози силою
- •17. Принцип суверенної рівності держав
- •18. Принцип непорушності державних кордонів
- •19. Принцип територіальної цілісності держави
- •20. Принцип мирного розв’язання міжнародних спорів
- •21.Принцип невтручання у внутрішні справи
- •22.Принцип загальної поваги до прав людини
- •23.Принцип співробітництва
- •24.Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань
- •25.Принцип самовизначення народів і націй
- •26.Теорії співвідношення міжнародного та національного права. Концепція примата міжнародного права
- •27.Класифiкацiя суб'ектiв мiжнародного права. Доктринальнi дискусii вiдносно проблеми суб'єктів мiжнародного права,
- •28.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi держави.
- •29.Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi нацiй та народiв.
- •30. Особливостi мiжнародноi правосуб' єктностi державноподiбних утворень.
- •31. Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій
- •32. Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичної особи
- •33. Поняття, юридична природа та значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.
- •34. Визнання держав у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •35. Визнання уряду в сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії, доктрини
- •36. Поняття, юридична природа і значення правонаступництва. Об’єкти правонаступництва. Види правонаступництва.
- •37. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності. Зміст і підстави міжнародно-правової відповідальності. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •38. Поняття та види міжнародних правопорушень
- •39. Види міжнародно- правової відповідальності. Форми міжнародно правової- відповідальності
- •40. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
- •41. Сучасна система міжнародно-правових санкцій
- •42. Види територій у міжнародному праві залежно від правового режиму
- •43. Територія з міжнародним режимом
- •44. Території зі змішаним правовим режимом
- •45. Поняття, юридична природа та склад державної території
- •46. Правовий режим міжнародних рік.
- •47. Міжнародно-правовий статус Арктики і Антарктики.
- •48. Міжнародно-правове регулювання громадянства.
- •49. Поняття і джерела права міжнародних договорів.
- •50. Припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •51. Стадії укладання міжнародного договору
- •52. Значення положень ст.9 Конституції України в умовах активного входження України у світове співтовариство
- •53. Класифікація міжнародних договорів. Форма, структура і найменування міжнародних договорів
- •54. Дія й дійсність міжнародних договорів
- •55. Застереження до міжнародних договорів.
- •56. Тлумачення міжнародних договорів
- •57. Початок і закінчення дипломатичної місії
- •58. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •59. Імунітети та привілеї консульських установ
- •60. Консульські функції та засоби іх здійснення
- •61. Дипломатичний корпус. Дуаєн дипломатичного корпусу
- •62. Поняття і джерела консульського права
- •63. Система органів зовнішніх зносин держав
- •64. Призначення консулів. Патент і екзекватура ї. Консульський округ.
- •65. Імунітети і привілеї дипломатичного представництва
- •66. Склад і функції дипломатичного представництва
- •67. Імунітети та привілеї дипломатичного представництва
- •68. Поняття міжнародних конференцій
- •69. Рада Європи
- •70.Система оон.
- •71.Статут міжнародного суду оон
- •Глава I: Організація Суду
- •Глава II: Компетенція Суду
- •Глава III: Судочинство
- •Глава IV: Консультативні висновки
- •Глава V: Поправки
- •72.Міжнародно-правовий статус міжнародних організацій
- •73.Міжнародна правосубєктність міжнародних організацій
- •74.Функції міжнародних організацій. Особливості правового статусу посадових осіб і службовців мо.
- •75.Структура і функції єс
- •76. Види міжнародних організацій
- •77. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •78. Спеціалізовані установи системи оон
- •79. Регіональні міжнародні організації (х-ка 2-3 міжнародних організацій за вибором)
- •80. Організація по безпеці і співробітництву в Єпропі
- •81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.
- •82.Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій.
- •83.Права людини в історії міжнародних відносин.
- •85. Джерела інституту прав людини.
- •86 Класифікація прав людини. Порівняльна характеристика критеріїв класифікації прав людини.
- •87. Регіональне співробітництво у галузі прав людини
- •88 Реалізація міжнародних норм з прав людини у Конституції України
- •89. Національні засоби забезпечення зобовязань з прав людини в Україні
81.Види актів міжнародних конференцій та їх правове значення.
Міжнародна конференція - це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що становлять взаємний інтерес. Відмінності в найменуванні конференції (конгрес, нарада, зустріч і т. Д.) Не мають особливого юридичного значення. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішального голосу).
Рішення конференції можуть прийматися шляхом голосування і консенсусу. Кожна делегація має на конференції один голос.
Конференції вважаються закінченими, коли досягається мета їх роботи у вигляді взяття тих чи інших угод або після того, як учасники переговорів приходять до висновку про неможливість угоди через непримиренність точок зору представлених держав. Закінчення конференції зазвичай оформляється заключним актом або протоколом, підписаним усіма учасниками.
На міжурядових конференціях приймаються акти двох видів: що містять матеріали поточної роботи і підводять підсумки їх роботи. До першої групи належать протоколи засідань, до другої - документи міжнародно-правового характеру (договори, конвенції та т. Д.). Необхідно розрізняти також акти процедурного характеру і акти, що приймаються по суті розглянутих в ході роботи конференції питань. Результати роботи успішно завершилася міжурядової конференції виражаються в актах з різним правовим значенням, що мають найрізноманітніші назви. Загальновизнаною класифікації таких найменувань не існує.Вибір найменування часто пов'язаний з політичними або випадковими міркуваннями і, як правило, не має юридичного значення.
Міжнародне право не містить норм, розпорядчих-яку обов'язкову форму (або її важливий елемент - найменування) актів міжурядових конференцій. Деякі найменування в результаті тривалої практики їх вживання стали відносно постійними для певних видів актів, прийнятих на міжурядових конференціях. Так, прикінцевими актами частіше називаються документи, що містять основні, що характеризують конференцію факти. Акти конференції, які, як правило, націлені на створення норм міжнародного права, все частіше іменуються конвенціями, а ті, які містять рекомендації державам чи міжурядовим організаціям, - резолюціями.
Дипломатичні конференції скликаються для укладання багатосторонніх конвенцій з раз-особистим спеціальних питань міжнародного співробітництва у правовій, соціальній, економічній, гуманітарній та інших сферах.
Сучасні міжурядові конференції нерідко приймають різноманітні резолюції по предмета своєї діяльності. Найбільш яскравими прикладами можуть служити резолюції, прийняті конференціями, скликалися під егідою ООН. Зокрема, відбулася в 1975 році у Відні Конференція ООН з питань про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями прийняла цілий ряд резолюцій. Найбільш важливими серед них є резолюція щодо статусу національно-визвольних рухів, визнаних ОАЕ та/або ЛАГ, і резолюція, зачіпає питання застосування прийнятої на конференції конвенції про майбутню діяльності міжнародних організацій. Резолюції, прийняті міжурядовими конференціями, незалежно від адресата мають характер рекомендацій. Держави - учасниці тієї чи іншої конференції визначають своє ставлення до її резолюцій в строго індивідуальному порядку. Передбачені в цих резолюціях заходу також є рекомендаційними і юридичних зобов'язань для їх адресатів не створюють.
У резолюціях часто виражається вдячність уряду, його чолі і народу країни проведення конференції, виконавчому секретарю конференції та іншим членам секретаріату, Генеральному секретарю ООН (в тих випадках, коли конференція проводиться в рамках або під егідою ООН), КМП ООН і експерту-консультанту (тобто спеціальному доповідачеві на кодифікаційних конференціях).
Більшість міжурядових конференцій завершується прийняттям заключного акту. Заключні акти являють собою переліки основних подій у діяльності міжурядової конференції.
Поряд з цим існують заключні акти, значення яких неможливо звести до простого переліку, протоколу або до звіту, тим більше що на міжурядових конференціях зазвичай ведуться формальні протоколи засідань і в заключному акті, виконуючому ті ж функції, не було б необхідності.
Такі заключні акти містять не тільки перелік найменувань прийнятих конференцією документів, але і/або тексти цих документів. Тому правове значення заключних актів слід встановлювати, виходячи зі змісту того реального угоди, яка лежить в їх основі. Саме це угода держав - учасників конференції відображає результат узгодження їхніх позиції щодо надання визначеної юридичної сили положень заключного акту.