Український театр кінця 1910-х –1940-х років Український театр кінця 1910-х – початку 1920-х років

Революційні події в Україні в 1917-1921 рр. Створення української національної держави – Української Центральної Ради, започаткування державних інституцій, які опікуються культурою, мистецтвом. Особливості політики Центральної Ради щодо національного театру. Діяльність Театральної Ради та її вплив на мистецький процес. Культурна політика державної влади за часів гетьмана П. Скоропадського та уряду Української Народної Республіки. Зміни у цій сфері упродовж 1917 – початку 1918 років.

Особливості театрального життя Києва між 1917 та 1919 роками. Практика театру М. Садовського: його репертуар, склад, Організаціянових нових українських театральних колективів, проблема мистецьких контекстів, в яких діяли новоутворені українські театри, відображення цих процесів у театральній публіцистиці. Діяльність школи ім. М. Лисенка.

Відкриття першого українського державного театру – Національного – прем‘єрою «Пригвождених» В. Винниченка (1917). Проблематичність мистецької концептуальності театру його художнього проводу та складу. Особливості репертуарної політики. Роль і місце драматургії В. Винниченка в житті колективу. Режисура І. Мар‘яненка, Г. Гаєвського, М. Вороного. Акторські здобутки Л. Ліницької, Г. Борисоглібської, І. Мар‘яненка.

Програма започаткування чотирьох державних теаральних закладів різного профілю та форми її реалізації. Реорганізація Національного театру (1918) й створення Державного Драматичного та Державного Народного театрів.

Проблеми українського театрального модернізму та ідея «європеїзації» української сцени. Особливості її потрактування й запровадження в різних мистецьких гуртах: «поміркована» та «радикальна» «європеїзація». Проблеми оновлення художнього досвіду і роль, так звного галицького чинника.

Політика «європеїзації» в діяльності Державного драматичного театру (1918–1919), відкритого прем‘єрою «Лісової пісні» Лесі Українки та «Ткачями» Г. Гауптмана (1918). Репертуарна афіша побазована на творах Ж.-Б. Мольєра, К. Гольдоні, Г. Ібсена, Г. Гауптмана, М. Гоголя, Лесі Українки, В. Винниченка. Режисерська діяльність О. Загарова та Б. Крживецького, спроби затосування творчо-виробничих засад МХТу, орієнтація на психологічно-побутовий театр. Акторський склад: І. Замичковський, О. Сердюк, Г. Мещерська, К. Кошевський, Л. Гаккебуш.

Створення Державного Народного театру (1918–1919) – майнового правонаступника Національного театру. Художній провід П. Саксаганського, його режисерсько-педагогічна праця. Постановка «Розбійників» Ф. Шіллера , «Уріеля Акости» К. Гуцкова. Участь М. Заньковецької в творчому житті колективу. Акторські роботи Г. Борисоглібської, Ф. Левицького, Л. Ліницької, Г. Затиревич-Карпинської. Сценічні дебюти Б. Романицького, В. Любарт, В. Яременка.

Започаткування Молодого театру (1916–1919) –першого українського театру студійного типу. Здобуття нового естетичного досвіду як програмна мета театру. Сповідування ідей радикальної «європеїзації». Творчий провід Л. Курбаса: акторська, режисерська та педагогічна діяльність. Роль національної класичної спадщини в процесі естетичного реформування («Різдвяний вертеп» (1919), «Шевченківська вистава» (1919). Естетичні собливості першого та другого сезонів. Поставання й утвердження ідей режисерського театру. Студія при Молодому театрі (1918), її практика та мета. Перша постановка античного твору в українському театрі – «Цар Едіп» Софокла (1918). Особливості інтерпретації національної класичної спадщини на молодотеатрівському кону: «Різдвяний вертеп» (1919), «Шевченківська вистава» (1919) в процесі естетичного реформування української сценічної культури. Режисерська праця Г. Юри. Роль Молодого театру в подальшому розвиткові сценічної культури України: художня ідеологія, творчі кадри, сценічна практика.

Діяльність українських театрів в Українській Народній Республіці часів Директорії.