Тема 5 Розпад колоніальних систем. Країни, що визволилися, у світовій політиці

неральної Асамблеї ООН 3 грудня 1965 р. і проголо­шений резолюцією Генеральної Асамблеї 2033 (XX) під назвою «Декларація про перетворення Африки на без'ядерну зону».

Об'єктивні потреби незалежного розвитку змусили уряди національних держав Азії й Африки подбати також про ліквідацію іноземних військових баз. Це питання було внесено до порядку денного таких міжконтинентальних форумів, як Бандунзька конференція 29 афро-азіатських держав (1955), Белградська (1961), Каїрська (1964), Лу-сацька (1970) конференції держав, що не приєдналися. Створення ОАЄ поставило боротьбу за ліквідацію баз на африканській землі на якісно новий щабель. Згідно з рішенням конференції в Аддис-Абебі (1963), ця боротьба вважається принципом державної політики. Резолюція про роззброєння запропонувала всім державам Африки ліквідувати іноземні військові бази на своїх територіях і денонсувати угоди про «взаємну оборону», нав'язані раніше колоніальними державами. Положення резолюції ОАЄ 1963 р. про роззброєння лягли в основу рішень Каїрської конференції держав, що не приєдналися. У спеціальному документі «Військові пакти, іноземні війсь­ка та бази» було зафіксовано, що учасники Каїрської конференції вважають «утримування й розміщення в майбутньому іноземних військ на територіях інших дер­жав проти волі цих країн грубим порушенням суве­ренітету держав та загрозою свободі й міжнародному миру». Конференція заявила «про цілковиту підтримку країн, які прагнуть домогтися евакуації іноземних баз зі своєї території», і запропонувала державам, що утриму­ють війська й бази в інших країнах, негайно їх вивести.

Процес очищення території незалежних країн від іно­земних баз і військових контингентів у зазначений період Ще далеко не закінчився, проте колоніальні держави про­тягом 70-х років змушені були піти на значні поступки в Цьому питанні, особливо в Африці. На південь від Сахари французьким колонізаторам удалося зберегти лише по одній базі в Сенегалі, Березі Слонової Кості, Нігерії, Центрально-Африканській Республіці, Габоні та на Ма­дагаскарі Від багатотисячного контингенту «імперських сил» Англії в Африці лишилося тільки три форпости —в

229

РОЗДІЛИ РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

Південній Родезії, Свазіленді та ПАР. На 1972 р. вдалося частково компенсувати свої втрати за рахунок будівництва військових баз у зоні «на схід від Суецу» (від | мису Або до мису Доброї Надії, на Сейшельських остро*- * вах, у районі архіпелагу Чагос та на островах Маврикій, Альдатра, Фаркуар). Одночасно Англія і ПАР приступили'' до створення спеціальних військово-морських сил для контролю за комунікаціями навколо мису Доброї Надії. . Значно звузилася зона американської «військової при­сутності» в Північній Африці. Після приходу до влади Революційної ради в Лівії СІЛА змушені були в термі- < новому порядку евакуювати свою ключову авіабазу Віл-і лус-Філд. У багатьох арабських країнах останні відчутні І сліди американського впливу зникли після війни 1967 р. * на Близькому Сході.

Таким чином, позиції миролюбних сил в Азії й Аф­риці після краху колоніальних систем значно зміцнилися. Важливим аспектом функції підтримки міжнародного f миру й безпеки є мирне врегулювання міждержавних конфліктів. Напружені ситуації в Азії й Африці, як пра- і вило, спричинюються прикордонними проблемами, що | дісталися молодим суверенним державам у спадщину від І колоніальних часів. ;

ОАЄ нагромадила позитивний досвід урегулювання суперечностей між африканськими країнами. В її активі — врегулювання територіальних конфліктів між Кенією, Ефіопією і Сомалі, а також прикордонних непорозумінь! між Сенегалом і Гвінеєю. Під час наради в Рабаті (1972)' було підписано угоду про врегулювання прикордонних;; конфліктів між Марокко й Алжиром. і

Певні зрушення в цьому плані відбулися й на азіат- ; ському континенті. Відомо, що протягом багатьох років відносини між Індією і Пакистаном затьмарювалися не­доброзичливістю і ворожнечею, які неодноразово вили-^ валися в збройні сутички. Перемога національно-ви­звольного руху й створення незалежної держави Бангла­деш визначили нову розстановку сил у цій частині Азії. Прогресивна громадськість світу з глибоким задоволен-] ням сприйняла індо-пакистанську угоду, підписану »! Сімлі 3 липня 1972 р. В документі, прийнятому за підсум-*! ками переговорів між прем'єр-міністром Індії І. Ганді ї

230