- •1.Поняття, предмет і система договірного права.
- •2. Договір лізингу, істотні умови та його види. Фінансовий лізинг.
- •3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •4. Пон. Та зміст договору майнового найму(оренди). Передача майна в суборенду.
- •5. Договір постачання, сторони та істотні умови.
- •7. Предмет договору купівлі-продажу
- •8. Особливості оренди державного і комунального майна.
- •9. Методи і принципи договірного права та їх закріплення в чинному законодавстві
- •10. Особливості укладання договору купівлі-продажу в процесі приватизації та його зміст
- •11. Поняття, ознаки та суб’єкти оптової торгівлі.
- •12. Порядок закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти. Відповідальність за порушення порядку закупівлі.
- •13. Зміст господарського договору. Істотні умови господарського договору.
- •14. Права та обов’язки сторін кредитного договору
- •15. Порядок стягнення неустойки за порушення умов договору.
- •16. Поняття договору позики. Відповідальність за порушення договору позики.
- •17. Загальна характеристика договору купівлі-продажу та його види
- •18. Поняття та істотні умови кредитного договору. Права та обов’язки сторін кредитного договору.
- •19. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері підприємництва за Господарським та Цивільним кодексами України.
- •20. Договір перевезення пасажирів та багажу. Права та обов’язки сторін. Порядок виконання договору.
- •21. Підстави та умови відповідальності за порушення умов договору. Збитки та їх складові
- •22. Договір транспортної експедиції, сторони та істотні умови
- •23. Підстави та порядок припинення договірних зобов’язань
- •24. Транспортні договори та їх види. Система та види перевезення вантажів, їх правове регулювання.
- •26. Поняття і види, істотні умови договору перевезення вантажів. Перевізні документи та їх види. Відповідальність за порушення умов договору перевезення вантажів.
- •27. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними і неукладеними
- •28. Договір зберігання, його істотні умови, форма та спеціальні види.
- •29. Підстави та порядок внесення змін до договору. Порядок та підстави розірвання договору за законодавством України
- •30. Особливості договору роздрібної купівлі-продажу
- •31. Поняття зобов’язання і договору, співвідношення зобов’язання і договору за Цивільним та Господарським кодексами України.
- •32. Поняття, зміст та порядок припинення зобов’язань за договором доручення.
- •33. Порядок укладання господарських договорів. Пропозиція (оферта) та її види. Умови дійсності оферти.
- •34. Особливості договору комісії за законодавством України. Правовий статус комітента та комісіонера, їх права та обов'язки. Договір консигнації.
- •35. Класифікація договорів у господарській діяльності.
- •36. Особл. Договору підряду на капіт. Буд-во. Порядок оформлення акта прийому-передачів договоря будівельного підряду
- •37. Попередній договір
- •38. Агентські відносини в сфері госп. Сторони , предмет.
- •39.Джерела договірного права
- •40. Концесійний договір:поняття,сторони, види.
19. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері підприємництва за Господарським та Цивільним кодексами України.
Загальні засади відповідальності за порушення цивільно-правових зобов'язань містяться у гл. 51 ЦК України. Розділом V ГК України встановлені особливості відповідальності за правопорушення у сфері господарювання; відповідно, відповідальність за такі правопорушення вважається господарсько-правовою.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законодавством та договором. Господарськими санкціями, у свою чергу, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Обставини непереборної сили і форс-мажорні обставини за законодавством є випадками звільнення сторін від господарсько-правової відповідальності. На практиці ці поняття почасти ототожнюються, проте в юридичній літературі вже з'являються розробки, що їх розрізняють.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання за ініціативою учасників господарських відносин застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відшкодування збитків. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді неустойки, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оперативно-господарськими санкціями є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
За ЦКУ:
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.