19/ Класифікація податків.

У кожній країні діє цілий набір податків. Усі податки, залежно від різних ознак, поділяються на такі групи: 1.За формою оподаткування - прямі та непрямі. 2. залежності від органа, який здійснює стягування і розпорядження податком - державні та місцеві. 3.Від порядку використання - загальні та спеціальні. 1.Прямі податки - встановлюються на доход та майно фізичних та юридичних осіб, які проводять сплату податків. Прямі податки встановлюються безпосередньо шодо платника, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. До таких податків відносяться податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно та і». Непрямі податки - це податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф. Оскільки непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. До них відносяіься податок на додану вар і їсть, акцизний збір, мито. 2. Державні податки мають фіскальне значення, стягуються на основі законодавчих актів та надходять до того бюджету, який визначений у законі (податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, ПДВ, мито, акцизний збір). Місцеві податки стягуються місцевими органами влади і надходять до місцевих бюджетів (податок на рекламу, комунальний податок, ринковий збір, курортний збір).3. Загальні податки призначені для фінансування поточних І капітальних витрат державного і місцевих бюджетів без закріплення за будь-яким йидом бюджетів,Спеціальні податки мають цільове призначення та стягуються для проведення фінансування певних заходів. Зміст кожного виду податку розкривається в його основних елементах.Елементи податку - це принципи побудови та організації стягування податків, які визначені законодавчими актами держави. До них відносяться:

• Об'єкт податку - доход або майно платника, з якого обчислюється податок і який є базою оподаткування. • Суб'єкт або платник податку — юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законом покладено обов'язок сплачувати податки і збори.• Джерело сплати - доход, з якого суб'єкт сплачує податок.• Одиниця оподаткування - одиниця виміру об'єкта, податку.• Податкова ставка - законодавче встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Ставки можуть встановлюватися у твердих сумах або у відсотках щодо об'єкту податку.• Податкові пільги - повне або часткове звільнення від податків юридичних або фізичних осіб згідно з діючим законодавством. Податкова квота - частка податку в доході платника, показує рівень його оподаткування.

18/ Елементи системи оподаткування.

Справляння податків засно­вується на виділенні таких елементів системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і квота. Між цими поняттями існує певне підпорядкування, яке найпростіше можна проілюструвати, поставив­ши до них запитання: суб'єкт -> хто сплачує; об'єкт -> що оподат­ковується ; одиниця -> як це що обчислюється; джерело -> з чого сплачується; ставка -> скільки сплачується; квота -> як частка до­ходу утримується. Суб'єкт, або платник (останній термін найуживаніший на прак­тиці) податку — це та фізична чи юридична особа, яка безпосеред­ньо його сплачує. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Це другий за черговістю елемент оподатку­вання, бо, визначивши платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об'єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ді­лянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара, квадратних метрах і т. ін. Джерело сплати податку — це дохід платника, з якого він спла­чує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або май­но, що приносить дохід), а може і не мати відношення до об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебу­вають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власни­кам). Податкова ставка — це законодавче встановлений розмір подат­ку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універ­сальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при ди­ференційованому— кілька. Диференціація ставок може відбуватись удвох напрямах.

Встановлення ставок податків може базуватись на емпіричному методі й економ іко-математичному моделюванні.Суть емпіричного методу, який орієнтується здебільшого на фіс­кальну функцію податків, полягає у визначенні ставок на базі існу­ючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видат­ків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платни­ків. У міру накопичення емпіричних даних та змін у фінансовому стані держави та платників податків ставки оподаткування можуть і повинні коригуватися. Суть методу економіко-математичного моделювання полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника і визначальні (в основному саме визначальні, бо всі враху­вати практично неможливо) фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Крім двох названих наукових методів, у податковій практиці ви­користовується також суто інтуїтивний підхід до ставок. Він базу­ється на передбаченнях і побажаннях тих, хто ці ставки розробляє і затверджує.За побудовою податкові ставки поділяються на тверді та процентні. Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Вони можуть бути двох видів: фіксовані — встановлені в конкретних сумах, відносні — ви­значені відносно до певної величини (наприклад, у процентах до мі­німальної заробітної плати).Процентні ставки встановлюються тільки щодо об'єкта оподат­кування, який має грошовий вираз (адже сума податку має тільки грошовий вираз, за винятком натуральних податків). Вони поділяю­ться натри види: пропорційні, прогресивні й регресивні.Пропорційні — це єдині ставки, що не залежать від розміру об'єкта оподаткування. Вони спрощують податкову роботу, най­більш відповідають принципу рівності платників.Прогресивні — це такі ставки, розмір яких зростає в міру збіль­шення обсягів об'єкта оподаткування.

Регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об'єкта оподаткування. Податкова квота — це частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рі­вень оподаткування.