31

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної хірургії №2 2-го медичного факультету

Затверджено

Вченою Радою ХДМУ

Протокол № ________

від “___” _______

АСЕПТИКА І АНТИСЕПТИКА. ДЖЕРЕЛА І ШЛЯХИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФЕКЦІЇ В РАНУ. АСЕПТИЧНІ ЗАХОДИ ПО БОРОТЬБІ З МІКРОФЛОРОЮ НА ШЛЯХАХ ПОВІТРЯНОГО ІНФЕКУВАННЯ. ОРГАНІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ.

Методичні вказівки для викладачів та студентів Харків, хдму – 2005

Асептика і антисептика. Джерела і шляхи розповсюдження інфекції в рану. Асептичні заходи по боротьбі з мікрофлорою на шляхах повітряного інфекування. Організація хірургічного відділення. Упоряд. В.О. Сипливий,

Г.Д. Петренко, А.Г. Гузь – Харків, ХДМУ – 2005. – 16 с.

Упорядники:. В.О. Сипливий

Г.Д. Петренко

А.Г. Гузь

І. План практичного заняття за темою: “АСЕПТИКА І АНТИСЕПТИКА. ДЖЕРЕЛА І ШЛЯХИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФЕКЦІЇ В ХІРУРГІЇ. АСЕПТИЧНІ ЗАХОДИ ПО БОРОТЬБІ З МІКРОФЛОРОЮ НА ШЛЯХАХ ПОВІТРЯНОГО ІНФЕКУВАННЯ. ОРГАНІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ ”.

Привітання та облік наявності студентів – 5 хвилин

Вступне слово про актуальність теми

“АСЕПТИКА І АНТИСЕПТИКА. ДЖЕРЕЛА І ШЛЯХИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФЕКЦІЇ В РАНУ. АСЕПТИЧНІ ЗАХОДИ ПО БОРОТЬБІ З МІКРОФЛОРОЮ НА ШЛЯХАХ ПОВІТРЯНОГО ІНФЕКУВАННЯ . ОРГАНІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ” –

5-10 хвилина

Опитування студентів, перевірка домашнього завдання - 10-35 хвилина

Пояснення складних моментів, доповнення теми сучасними даними –

35-45 хвилина

Перерва – 45-55 хвилина

Навчання практичним навикам – засоби та методи прибирання

операційної - 55-65 хвилина

Рішення сітуаційних задач – 65-80 хвилина

Перевірка засвоєння студентами матеріалу даного заняття – 80- 90 хвилина

Відповіді на запитання студентів – 90-95 хвилина

Домашнє завдання – 95-100 хвилина

ІІ. Мета заняття.

Ознайомити студентів з поняттям асептики та антисептики, підкреслити значення розробленого Лістером антисептичного методу хірургічної роботи (1867 рік). Вивчити джерела і шляхи розповсюдження інфекції в хірургії та антисептичні заходи по боротьбі з мікрофлорою на шляхах повітрянного інфекування. На практиці ознайомити з організацією діючого хірургічного відділення, визначити вимоги для забезпечення його роботи.

ІІІ. Час: Дві академічні години

ІV. Кількість студентів: Одна академічна група (10-12 студентів)

V. Оснащення заняття: Таблиці, слайди, обладнання хірургічного відділення.

VІ. Місце проведення: Учбова кімната, хірургічне відділення.

VІІ. Питання до розгляду:

1. Поняття асептики.

2. Доантисептичний період в хірургії.

3. Антисептичний період в хірургії. Метод Д. Лістера (1867 р.).

4. Історична справка розвитку асептики.

5. Екзогенна інфекція.

6. Ендогенна інфекція.

7. Повітряна інфекція.

8. Капельна інфекеція.

9. Контактна інфекція.

10. Імплантаційна інфекція.

11. Устрій сучасного хірургічного відділення (головні і допоміжні служби)

12. Забезпечення санітарного режиму в процесі роботи хірургічного відділення

Vііі Базовий рівень знань:

• УФО, автоклав (кафедра фізики)

• Антисептичні розчини (кафедра хімії)

• Бактерії (кафедра мікробіології)

Іх. Перелік конкретних знань та вмінь, які набуватиме студент

Вміти:

• Визначити місце знаходження хірургічного відділення в клініці

• Передбачити шляхи розповсюдження інфекції в хірургічному відділенні

• Виконувати правила антисептики

• Виконувати правила асептики

• Вибирати методи прибирання хірургічного відділення

Знати:

• поняття асептики

• поняття антисептики

• шляхи розповсюдження інфекції в хірургії

• устрій, обладнання хірургічного відділення

• методи прибирання хірургічного відділення

Х. Теоретична інформація до заняття.

До середини ХІХ сторіччя більш 80% оперованих вмирало від гнійних, гнилосних та гангренозних ускладнень операційних ран, причини котрих були невідомі. Після відкриття Луі Пастера почався швидкий розвиток мікробіології та хірургіі. На основі накопичених спостережень стало ясно, що причиною багатьох раневих ускладнень є мікроби. М.І. Пирогов визнав, що зараження викликаються через руки хірурга, його помічників, інструменти та білизну. Ще до Лістера М.І. Пирогов застосовував для дезинфекції спирт, ляпіс та йод.

У 1847 році, базуючись на великому особистому досвіді, угорський лікар Земмельвейс вважав, що причиною післяродового сепсису є занесення “трупного яду” руками лікарів при внутрішньому дослідженні після родів. У 1861 році Земмельвейс опублікував роботу, в якій доказувалась справедливість цього висловлювання. Введення миття рук розчином хлорного вапна значно зменшило кількість ускладнень.

Англійський хірург Лістер прийшов до висновку, що причиною ускладнень являються бактерії. Він розробив методику знищення мікробів, перебуваючих у повітрі (повітряна інфекція), а також на предметах, стичних з раневою поверхнею, у тому числі і на руках хірурга (контактна інфекція). Лістер показав,що гнійні ускладнення розвиваються внаслідок попадання бактерій у тканини через пошкоджену шкіру. Він був переконаний, що мікроби попадають в рану головним чином з повітрям, і доказував, що якщо захистити рану від контакту накладанням герметичної пов’язки, то можливо запобігти зараження. Як засіб зничтоження бактерій Лістер вибрав карболову кислоту.

Лістер розробив систему заходів, заполучивших найменування антисептичного метода хірургічної роботи (1867 рік):

1. перед операцією та під час її виконання в повітрі операційної апаратом розпиляли розчин карболової кислоти;

2. руки хірурга, інструменти, матеріали для перев’язки і швів обробляли

2 – 3% розчином карболової кислоти;

3. обробляли операційне поле 2 – 3% розчином карболової кислоти;

4. після операції рану закривали спеціальною пов’язкою, котра складалась з

декілька шарів:

• перший шар складався з тонкого шовку, змоченного 5% розчином карболової кислоти у смоляній речовині: Покриваючи рану, він захищав її від попадання повітря;

• шовк покривали восм’ю шарами марлі, змоченної сумішю карболової кислоти з каніфоллю та парафіном;

• поверх марлі накладали прогумовану бумажняну тканину або клейонку;

• пов’язку закріплювали бинтом, промоченим розчином карболової кислоти.

Метод Лістера отримав широке розповсюдження, так як дозволяв знизити післяопераційне нагноювання та смертність в багато разів. Введення антисептичного методу привело до нового етапу розвитку хірургії, котрий получив назву антисептичного періоду.

Антисептикою називається комплекс заходів, спрямованих на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в органзмі в цілому.

З накопиченням досвіду почали викриватися значні недоліки антисептичного методу:

1. довготривале перебування в операційній, повітря якої було насичине парами карболової кислоти, приводило до отруєння персоналу та хворого;

2. обмивання рук і операційного поля 2 – 3% розчином карболової кислоти приводило до глибоких роздратувань шкіри;

3. карболова пов’язка і попадання карболової кислоти в рану приводило не тільки до загибелі мікробів, а і до великіх некрозів тканин.

В зв’язку з цим продовжувалась розробка більш досконалих методів запобігання інфікування операційних ран – методів асептики. У 1890 році на

Х Міжнародному конгресі хірургів у Берліні після доповіді Бергмана асептика отримала повне визнання.

Асептика отримала широке розповсюдження в практичній хірургічній роботі в перші роки без застосування антисептичних препаратів. Але ж згодом стало ясно, що відмовлюватись від антисептичних засобів не можливо. З розвитком хімії з’явилися менш токсичні антисептики, що привело до впровадження такої системи хірургічної роботи, при котрій асептика широко поєднюється з використанням антисептичних препаратів.

Асептикою називається метод хірургічної роботи, забезпечуючий попередження попадання мікробів в операційну рану, організм в наслідок проведення організаційних заходів шляхом використання фізичних факторів, хімічних препаратів та біологічних методів.

Введення асептики відкрило нову еру в розвитку хірургії і дало можливість бурхливому розвитку хірургічного методу лікування хворих. В хірургічній роботі потребується виконання основного закону асептики, котрий формулюється так: все, що приходить в зіткнення з раною, повинно бути вільним від бактерій – стерильним. Для проведення в життя цього закону необхідно гарно знати джерела, з котрих бактерії можуть попасти до рани. Цих джерел два: екзогений та ендогений.

Екзогена інфекція – це інфекція, котра попадає у рану із зовнішнього середовища, оточуючого хворого: з повітря (повітряна інфекція), з бризками слини та інших рідин (крапельна інфекція), з предметів контактуючих з раною (контактна інфекція), з предметів, залишених в рані (шви, дренажі та інші) – (імплантаційна інфекція).

Ендогена інфекція – це інфекція, котра знаходиться в організмі або на його покровах (шкіра, шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи та інші.). Ендогена інфекція може потрапити до рани або безпосередньо, або по судинним (лімфатичним або кров’яним) шляхом.

Серед основоположників розвитку асептики і антисептики в Росії необхідно визначити М.І. Пирогова, О.А. Чаруковського та вихованця Харківського університету А.Г. Подрєза.

Асептика є однією з основ хірургії і виконує провідну роль у підготовці лікаря будь якої спеціальності. Широке застосування в наші дні антибіотиків тільки вдало доповнює асептичні заходи, але ніякою мірою не може замінити асептику. Слід визнати, що асептика тісно пов’язана з антисептикою.

Сучасна антисептика і якісно і кількісно відрізняється від первинної антисептики Д. Лістера, хоча мета у них одна - знищити патогенні мікроби, які потрапили до рани і на тканини, що оточують її. Визначною рисою сучасної антисептики є стимулювання захисних властивостей живих тканин.

Факторами ризику розвитної хірургічної раневої інфекції (ХРІ) можно розподілити на 5 головних груп:

1. стан хворого;

2. передопераційні фактори;

3. операційні фактори;

4. фактори навколишнього середовища;

5. післяопераційні фактори;